The Returned

У попередніх серіях...

Не розумію.

Що відбувається?

Стій, де стоїш.

-Ти йому сказала? -Ти нам з Хлоєю більше не потрібен.

Не рухайся.

-Я кохаю тебе. -Не треба.

І завжди буду тебе кохати.

Дякувати Богові, ти тут. Я знайшла кулон Люсі.

Що ти робиш? Тоні, відпусти.

Замовкни.

Я не скажу. Присягаюся.

-Рятуйте! -Замовкни.

Вона знає про тебе.

Я все владнаю.

Пробач Тоні. Він не розумів, що коїть.

Не кажи нікому про мене.

А ти чотири роки запалювала свічки

біля фото померлої доньки.

Ти розлючена, бо нема за ким побиватися.

Каміла повернулася, Ліні ти не потрібна. Ти не знаєш, чим тепер зайнятися.

Джек має рацію. Настав час помітити те, що відбувається навколо.

Чудово.

П'ЯТЬ РОКІВ ТОМУ

Дуже сексуально.

Саме цього я і прагнув.

Дуже загадково.

Пітере, що ти робиш?

Переходжу до справи.

Зізнайся, ця професійна фотосесія...

лише хитрий привід, щоб мене роздягнути.

Дуже кумедно.

Кумедно, але правда.

Як думаєш, вода холодна?

Холодна.

Зараз дізнаємося.

Ти навіжений.

Взагалі, доволі тепла.

Приєднуйся.

Ти ж цього хочеш.

-Ось і я. -Оце моя дівчинка.

-Вода крижана! Ти брехун! -Що? Вода чудова.

Ти дуже талановита.

Я серйозно.

Чому ти не знімаєш для обкладинки «National Geographic»...

чи інших журналів?

Я збиралася.

Справді?

Я навчалася в Оклендському університеті, писала магістерську.

І повністю уявляла...

як має складатися моє життя.

Саме тоді я зустріла Джека.

А потім покинула університет, щоб об'їхати з ним увесь світ.

Плани змінюються, так?

Іноді я уявляю...

що десь існує інша версія мене.

Невже?

Яка фотографує,

вчить мови...

їсть гостру, екзотичну їжу.

Ніколи не пізно змінити напрям свого життя.

У тебе немає дітей.

Вони все змінюють.

Усі твої мрії...

присвячуються лише їм.

Каміла з Ліною - найкраще, що трапилось у моєму житті.

Тільки іноді мені потрібно нагадувати...

що я також існую.

Безперечно.

Привіт.

Привіт.

-Ти пізно. -Так.

Я була у ГЦК...

Робила заявку на грант для нової мистецької програми.

Молодець.

А ми дивимося «Сутінки».

Я уболіваю за Едварда.

Він такий мерехтливий!

Вибачте.

НАШІ ДНІ

ОРИГІНАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

Де ти була?

Пробач.

ШВИДКА ДОПОМОГА

Він сказав, що забере мене з собою.

Впевнені, що це той, кого ви бачили біля будинку?

А ще у бібліотеці.

Він прикидався моїм колишнім нареченим,

Саймоном Мораном.

Але Саймон помер шість років тому.

То ви не знайомі?

Я просила його піти. Сказала, що нікуди з ним не поїду.

А він що зробив?

Він приставив ніж до мого горла.

Не знаю, що б сталося, якби Томмі не повернувся.

Справа, яку ти просила в архіві. Подвійне вбивство на Бек Авеню, 1986 рік.

Дякую, Раяне.

-Ніккі, середина ночі. Що ти тут робиш? -Нам потрібно поговорити.

Наодинці.

Гаразд.

Справжнє ім'я Віктора - Генрі Герріті.

Пам'ятаєш покинутий будинок на Бек Авеню?

Його вбили там разом з матір'ю приблизно 30 років тому.

Та безпритульна казала правду.

-Я не хочу знати. -Джуліє.

Ким би він не був, які б жахливі речі з ним не стались...

це у минулому.

Ти не розумієш.

Ні, це ти не розумієш.

Я не знаю, як і чому, але Віктора послали до мене з якоїсь причини.

Я маю піклуватися про нього.

Ми маємо дбати одне про одного.

Я б хотіла пояснити, але не можу.

Ти - не перша.

Чотири роки тому, одна жінка,

самотня, приблизно твого віку,

написала заяву про хлопчика, що загубився.

Вона знайшла його біля будинку, так само, як і ти.

Його ніхто не шукав.

Хлопчик не розмовляв.

І що?

Жінку звали Лорен Наварро.

Згадай автобусну аварію.

Вона - вчителька з того автобуса.

І вона мертва.

І як це стосується Віктора?

Вважають, що на дорогу вибігла тварина.

Тому водій й звернув...

Але слідів тварини не знайшли.

А якщо то була не тварина?

ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ

Заку, благаю, не ускладнюй.

Давай, ти маєш вийти. Ну ж бо!

Послухай мене.

Я не знаю, чому ти тут, але це неправильно.

Тобі тут не місце.

Повертайся назад, звідки ти прийшов.

Вибач мені.

ТРИ ДНІ ПОТОМУ

Каміло.

-Каміло. -Випустіть мене.

Випустіть!

-Це небезпечно. -Повернися на місце!

Випустіть, прошу!

Повір.

Те, що він повернувся - ненормально.

Навіщо ти це робиш?

Бо ця дитина лякає мене,

і я боюся за тебе...

Це лише маленький хлопчик.

Хто знає, на що він здатний?

Вже пізно.

Тобі краще піти.

Джуліє, благаю, послухай мене.

Знаю, що ти не спиш.

Знаю, що тебе скривдили.

Мене також скривдили.

Тому я розумію.

Я нікуди не дінусь.

Я відразу впізнала кулон.

Люсі постійно його носила.

Класний, з відбитком великого пальця. Якось я спитала її про відбиток.

Та вона не сказала, чий він.

Тож, Тоні Дерроу повернувся

і побачив тебе з кулоном Люсі?

Так.

І він оскаженів.

Зв'язав мене і зачинив у моторошному сараї.

Я думала, він мене вб'є.

Я дозволив цьому сучому сину керувати «Собачою Зіркою».

Джеку,

заспокойся.

Доню,

ти не розказала нам, як потрапила до хатини Дерроу.

Я не пам'ятаю.

Я була не при собі через знеболювальне...

Може, Тоні знайшов мене біля «Собачої Зірки» і привіз туди.

Гаразд.

Гадаю, найкраще рішення - це піти у відділок.

-Нехай поліція розбирається. -Ні, мамо, я не хочу.

Я більше нічого не знаю.

Ти куди?

Здогадайся.

-Джеку! -Телефонуй копам.

Джеку, зупинись. Агов. Не так швидко.

-Джеку, почекай. -Не торкайся мене.

Слухай, я розумію.

Дійсно. Ти маєш повне право злитися.

Але, що б ти не збирався робити...

це того не варте.

Там не твоя донька. Це не твоя родина.

Хтось наближається.

Вона пообіцяла, що нікому не скаже.

Вона збрехала.

-Тікай. -Ні.

Я все владнаю.

Я про все подбаю,

а ти тікай.

Зараз же!

Тікай!