Taps

Кінокомпанія "20 сторіччя Фокс" презентує

Виробництво Стенлі Джаффе

Фільм Гарольда Беккера

Джордж К. Скотт

Тімоті Хаттон

ВІДБІЙ

Ронні Кокс

Композитор Моріс Жарр

Монтаж Морі Вайнтроб

Оператор-постановник Оувен Ройзман

За романом Девері Фрімена в адаптації Джеймса Лінебергера

Автори сценарію Дерріл Поніксен і Роберт Марк Кемен

Продюсери Стенлі Р. Джаффе і Говард Б. Джаффе

Усьому вірить, завжди надіється, все терпить.

Любов ніколи не зникне.

Хоча і пророцтва припиняться,

і язики замовкнуть,

і знання скасують.

Бо ми частково знаємо і частково пророкуємо.

Коли ж настане досконале,

тоді часткове зникне.

Коли я був немовлям, я розмовляв як немовля,

думав як немовля, міркував як немовля.

А як став чоловіком, то залишив дитяче.

Тепер ми бачимо ніби крізь скло, а тоді - очі в очі.

Тепер знаю частково,

а тоді - пізнаю подібно тому, як я пізнаний.

Тепер мають місце троє: віра, надія, любов,

але любов з них більша.

Випускники академії "Банкер-Хілл"

завжди відкликалися на заклик до зброї.

Захищаючи країну і її принципи,

багато хто з наших братів

самовіддано віддав своє життя в боях за батьківщину.

Віддаючи їм шану, ми закінчимо наше напутнє слово

і завершимо службу

читанням Книги Пам'яті.

Це буде останнє читання Книги у цьому році.

Вільямс Роберт С. Випуск 1960 року. Плейку.

Загинув 19 листопада 1967 року.

Янсі Скотт А. Випуск 1945 року. Порк-Чоп-Хілл.

Загинув 26 квітня 1953 року.

Янг Генрі Р. Випуск 1938 року. Омаха-Біч.

Загинув 6 червня 1944 року.

Янгмен Клеренс М. Випуск 1964 року. Плеймі.

Загинув 22 листопада 1967 року.

Зіммерман Джеймс Дж. Випуск 1912 року. Аргонн.

Загинув 27 вересня 1918 року.

Джекі! Зачекай!

Мак-Конігл Гаррі, випуск 1922 року. Тюрма "Сінг-Сінг".

Припини.

- Феріллі Рокі, випуск 1942 року. - Припини.

Ресторанчик "Лівша".

- Браян, "Підземелля і дракони"? - Не сьогодні, Шоне.

Дякую за пропозицію.

Вдалого дня.

Біллі, ти з ким у кімнаті будеш?

Струнко!

Вільно, продовжуйте. - Дякую, сер.

Ларрі, ти у якому ескадроні, 4-ому чи б-ому?

- Здогадайся! - Я - у б-ому.

Відмінно! Я - у 1-й роті!

Струнко!

Я не буду сумувати за твоїми шкарпетками...

- Як майка, Піпіне? - До огляду, Піпіне.

Відмінно.

Вільно, панове.

Господи, дякую тобі!

- Браяне, не бачив Шовела? - Ні, з ранку.

Він отримав посилку з дому, від матері.

Приховав, сволота.

Посилка розміром з "Фольксваген".

Домашня карамель, морквяний торт, хліб з родзинками.

Знайти 6 цього сосунка! При зустрічі я...

Шовеле!

Іди сюди з усіма припасами!

Вибачте, Халку.

Черевики почистити, сер?

Ви ж не підете до генерала у брудному взутті.

Знаєш, що мені не подобається у наступному році, Чарлі?

Що прийдуть нові "плебеї". - Так.

Так точно, сер.

Дзен-буддизм - Це не жарти.

- Так точно, сер. - Іди.

Дякую, сер.

4,5,6.

Завжди при цьому рахунку відчуваю,

як кров стрімко приливає.

Знаєте, сама облога була не легше штурму,

а штурм був просто неймовірний.

Вони накочувалися на нас, як хвилі.

До втрат - абсолютна байдужість.

У китайців завжди було багато солдатів.

Їх, здається, захоплювала наша "Спрінгфілд" 1903 року.

Снайперська гвинтівка.

Вони називали її "тихою смертю".

Як це китайською? Звучить дуже гарно.

У бою, сер, як вам вдавалося не боятися?

Ніяк. Господи, я боявся!

Я втратив кілограмів 8 лайна!

Але з іншого боку, страх викликає інше почуття.

Він пробуджує вовка всередині.

Вовка?

Це цитата з Теодора Рузвельта. Зараз пригадаю.

"Всі, хто відчув захват бою,

знають, як у душі пробуджується вовк".

Він знав і я знаю, що людина народжена воїном.

Ми всі - сини вікінгів.

Поїжте що-небудь, просто заради пристойності.

Інакше місіс Меллой буде мене сварити.

Смачно, сер.

У мене апетит був не дуже, коли мене призначили кадет-майором.

Боже мій! 45 років тому. Стільки не живуть.

Керівником був генерал Блек, сер?

- Генерал Блек? - Так, генерал Блек.

Кадети подейкували,

що його прізвище пасує його серцю.

Але ми його дуже поважали. Він пройшов вогонь і воду.

Була це війна або вирощування троянд, або виховання молодих.

Пам'ятаєте його портрет в адміністративній будівлі?

Коли я був "плебеєм", він мене дуже лякав.

Тому його туди і повісили.

Ви полюбили 6 його як батька. Я його любив.

До речі, про батьків.

Містере Морленд, ваш батько ще у Форт-Беннінзі?

Ні, сер, він у Форт-Полку.

Що ж, гарний старшина роти - на вагу золота.

Я знаю багатьох полковників, яких врятували розумні сержанти.

Вибачте, місіс Меллой.

Він, напевно, пишається тобою, синку.

- Сподіваюся, сер. - Дякую.

Лікар дозволяє мені одну на день. Це третя.

Хотів би, але, на жаль, старих генералів не більше,

ніж старих лікарів.

Місіс Меллой,

каву і бренді ми з офіцерами будемо пити у кабінеті.

Панове?

Боюсь, не можу ручатися за марку,

але, кінець-кінцем, значення має компанія, чи не так?

Тоді за що будемо пити?

От що. Давайте вип'ємо за те, що ніколи не міняється.

За одну з двох вічних цінностей.

- За яку, сер? - За честь.

Честь, правильно.

Що не піддається впливу і погоді, надійну.

Непохитну. Честь.

Все інше підпадає під вплив людей,

залежить від примх часто пересічних особистостей.

Але честь буде з вами завжди.

Отже, за честь.

- За честь. - За честь.

Випийте. У нас ще справи.

В академії багато церемоній, але це той випадок,

коли я хотів би не розповсюджуватися.

З одним майором ми прощаємося і на його місце призначаємо іншого.

Кадет-майор - в академії наступне після мого звання,

і це накладає певну відповідальність.

- Ви підтвердите, Купере? - Боюсь, що так.

Капітан Морленд!

Як і ваш попередник,

ви відмінно зарекомендували себе на молодших курсах академії.

Як визнання ваших досягнень у навчанні

я маю задоволення присвоїти вам звання кадет-майора,

з усією витікаючою звідси відповідальністю і привілеями.

Звання поважатимуть.

Але Бог свідок: людину поважають лише тоді, коли вона це заслуговує.

А повагу заробити важко.

Я спробую, сер. - Дуже на вас сподіваюся.

- Дякую, сер. - Вітаю, Браяне.

Я не хотів би програти від порівняння.

Не хвилюйся.

Якщо у "Вест-Пойнті" ви будете таким само, як тут,

то з вас вийде відмінний офіцер.

Дякую, сер. Все завдяки вам.

Якщо ви не проти,

проведіть мене до адміністративної будівлі,

треба повоювати з щорічними звітами для ради опікунів.

Повністю відповідаєш.

Навіть не питай, що було на вечерю. Не пам'ятаю.

У нас була така зеленувата...

Ми пили бренді. Бренді, з генералом.

- Неймовірно. - Ти хоча б любиш бренді?

Це неважливо. Терпіти не можу.

Гарно виглядають, сусіде. Заслужив.

Так. Ти заслужив їх так само, як я.

Ні, Хосе.

Я - напівцивільний, з боку матері.

Навіть якби я склав математику, військову науку...

Абсолютно точно.

Отримав?

Куди поділися гарні манери? Міг би постукатися...

Золото.

Я б праве яйце віддав за це дубове листя.

Майор тут живе? Можна доторкнутися? Будь ласка!

- Господи, неймовірно! - Не забрудни вершками, потьмяніють.

Шкода, вас там не було.

Ми говорили про битви, де він брав участь.

От чорт! - Пили бренді.

Чорт! - Пили за честь.

Буде що онукам розповісти.