Sunset Boulevard (Sunset Blvd.) (Sunset Boulevard)

ПАРАМАУНТ ПІКЧЕРЗ презентує

БУЛЬВАР САНСЕТ

У фільмі знімались ВІЛЬЯМ ХОЛДЕН

ГЛОРІЯ СВЕНСОН ЕРІХ ФОН СТРОГЕЙМ

А також НЕНСІ ОЛСОН ФРЕД КЛАРК

ЛЛОЙД ГОФ ДЖЕК ВЕББ

СЕСІЛ Б. ДЕ МІЛЛЬ НЕДДА ХОПЕР

БАСТЕР КІТОН АННА К. НІЛЛСОН

Х. Б. ВОРНЕР ФРАНКЛІН ФАРНУМ

РЕЙ ЕВАНС ДЖЕЙ ЛІВІНГСТОН

сценарій ЧАРЛЬЗ БРЕКЕТ БІЛЛ ВАЛДЕР та Д. М. МАРШМАН - мол.

головний оператор ДЖОН Ф. СЕЙТЦ спецефекти ГОРДОН ДЖЕННІНГС

арт-директори ХАНС ДРЕЙЕР та ДЖОН МЕХАН

обробка плівки ФАРКІОТ ЕДДУАРТ декорації СЕМ СОМЕР та РЕЙ МОЙЄР

наглядовий редактор ДОН ХАРРІСОН костюмер ЕДІТ ХАД

редактор АРТУР ШМІДТ наглядовий гример ВОЛЛ ВЕСТМОР

звукозапис ГАРРІ ЛІНДГРЕН та ДЖОН КОП

асистент режиссера К. К. КОЛЕМАН - мол.

композитор ФРАНЦ ВЕКСМАН

продюсер ЧАРЛЬЗ БРЕКЕТТ

режисер БІЛЛ ВАЛДЕР

Це бульвар Сансет, Лос-Анджелес, Каліфорнія.

П'ята ранку.

Поліційний загін, що розслідує вбивства.

В комплекті детективи та газетярі.

Про вбивство повідомили з одного з тих дуже розкішних будинків

що в кварталі 10 000.

Ви прочитаєте про все вже в денних виданях газет, я впевнений.

А ще почуєте по радіо і побачите по телевізору.

Тому що тут замішана одна з найбільших зірок минулих часів.

Але перш, ніж ви почуєте цю історію вже спотвореною і роздутою

після того як до неї докладуть руки голівудські писаки,

можливо, хтось хотів би побачити як все відбулось насправді?

Тоді ви нагодилися саме вчасно.

В басейні плаває тіло молодого чоловіка.

Два постріли в спину і один в черево.

Він нікчема насправді.

Просто автор сценаріїв до пари малобюджетних фільмів.

Бідолаха завжди мріяв про басейн.

Ну, зрештою, він отримав басейн.

Тільки ціна виявилася зависокою.

Повернемося на шість місяців тому, до того дня, коли все це розпочалось.

Я жив у багатоквартирному будинку на розі Франклін та Айвар

і на той момент мав усі підстави для розпачу.

Я вже давно не працював на студії.

Тому сидів та кропав оригінальні сюжети, по два на тиждень.

Але, як здавалося, втратив хист.

Можливо, сюжети не були достатньо оригінальними.

Можливо навпаки, вони були занадто оригінальні.

Я лише констатую, що вони не продавались.

Так?

- Джозеф Сі Гілліс? - Вірно.

Ми прийшли по авто.

Яке авто?

Плімут кабріолет 1946 року, Каліфорнія, ліцензія 40R-116.

Де ключі?

Чому я маю давати вам ключі?

Бо компанія гралася з Вами в цяцьки достатньо довго,

бо три платежі Ви пропустили і, нарешті, бо ми маємо рішення суду.

А зараз - ключі.

Чи Ви хочете, щоб ми взяли авто на буксир і потягли?

- Спокійно, хлопці. Авто нема. - О, навіть так?

Я позичив його моєму приятелеві. Він поїхав до Палм-Спрінгс.

Здоров'я поправляє?

Якщо ви не вірите мені, пошукайте в гаражі.

Звичайно, звичайно, ми віримо Вам. Але також хочемо, щоб Ви повірили нам.

Краще щоб ця машина була тут завтра опівдні або ми зробимо Вам весело.

Ви висловились надзвичайно доброзичливо.

Отже, мені потрібні 290 грінів,

і потрібні дуже швидко, або я втрачу моє авто.

Воно не було в Палм-Спрінгс, і не було в гаражі.

Я біг далеко попереду паротягу кредитної компанії.

Я знав, що по мою душу скоро прийдуть, і не залишив їм жодних шансів.

Я тримав авто через вулицю на парковці,

за будкою чистильника взуття Руді.

Руді ніколи не запитує про стан ваших фінансів.

Він просто дивиться на взуття і все бачить.

Один з моїх оригінальних сюжетів висів у студії Парамаунт.

Мій агент казав мені, що він мертвий, як цвях у дверях.

Але я знав там одного боса, який мені завжди симпатизував.

Настав час використати цю невелику перевагу.

Його звали Шелдрейк.

Це був розумний продюсер, про що свідчила його виразка.

Гаразд, Гіллісе, у тебе п'ять хвилин. Що за сюжет?

Мова йде про бейсболіста, новачка, що відбиває 3-47.

Ще дитиною він був замішаний у пограбуванні.

Він намагається виправитись.

Але купа оточуючих йому не дозволяють.

І вони наказуютьь бідній дитині завалити Світову Серію або... Так?

Більш-менш так, окрім кінцівки.

Я вважаю, що сценарій реально добрий.

Угу. Це має назву?

"Бази заряджено." 40-сторінковий начерк.

Зателефонуйте у відділ ліцензування. Дізнайтеся, що у них на "Бази заряджено."

На двадцятці його досить тепло сприйняли,

Я думаю, що усі, окрім Занука, "за".

Ви думаєте Tай Пауер у ролі відбиваючого?

У Вашому розпорядженні ще кращий актор на головну роль. Алан Ледд.

Це гарна зміна темпу для Ледда.

І є ще одне... Дуже прості зйомки.

Багато сцен на відкритому повітрі.

Б'юся об заклад, Ви вкладетесь десь до мільйона.

Вибач.

І є невелика роль для Білла Демареста,

один з тренерів, колишній гравець,

що отримав травму голови і іноді з'їзджає з рейок.

- Привіт, пане Шелдрейк. - Доброго дня.

На "Бази заряджено" я підготувала резюме на дві сторінки.

- Дякую. - Я б не переймалась цим.

- Що не так? - Написано шлунком.

Нічого для Ледда?

Це переспів того, що і так було не надто добре.

Впевнений, що Ви раді познайомитися з паном Джиллісом. Він автор.

Це міс Крамер.

Мене звуть Шефер. Бетті Шефер.

Зараз я хотіла б сховатися у нірці якомога глибше.

Якби я міг Вам у цьому якось допомогти...

О, мені дуже шкода, пане Джилліс, але я не вважаю, що це добре.

Я знаходжу сценарій нудним і банальним.

Саме таким, що відповідає матеріалу. А Ви що порекомендуєте?

Джеймс Джойс? Достоєвський?

Я просто думаю, що стрічки мають нести навантаження для розуму.

О, ще одна з адептів ідеї. "Просто розповідь - це ще не все."

Ви б відхилили навіть "Віднесені вітром".

Ні, це був я. Я сказав: "Кому потрібна стрічка про громадянську війну?"

Можливо, я зненавиділа "Бази заряджено", бо побачила Ваше ім'я?

Я від усіх чула що у Вас є талант.

Це було минулого року. Цього року я не можу заробити на життя.

Тобто, берете сюжет 27-А, глянсуєте його, пригладжуєте...

Брудні слова, варті лише купи нью-йоркських критиків.

- Все, Ви вільні, міс Крамер... е, Шефер. - До побачення, пане Джилліс.

Наступного разу я напишу для Вас "Гола і мертві".

Що ж, здається, Занук хоче робити картину про бейсбол.

Пане Шелдрейк, я не хочу, щоб Ви подумали,

що я розраховував на Оскара...

Що ти, ми завжди згодні на Бетті Хаттон.

- Бачиш його з призом Бетті Хаттон? - Якщо чесно, то ні.

Зачекай хвилину. Якщо переробити це для дівчачої команди з софтболу,

впарити кілька музичних номерів, вийде симпатичний мюзікл -

"Це сталось у роздягальні: історія жінки."

Вам смішно? А мені не до сміху.

- Я на краю. Мені потрібна робота. - Я не маю нічого.

Будь-який підробіток... Додаткові діалоги?

Немає нічого. Чесно.

Пане Шелдрейк...

Не змогли б Ви позичити мені особисто 300 баксів?

Чи можу я? Джиллісе...

Торік мені запропонували купити ранчо в долині.

Щоб заплатити за ранчо я позичів гроші в банку.

Цього року мені довелося закласти ранчо, щоб я міг

застрахувати своє життя і отримати під своє застраховане життя кредит.

Після я поїхав до "штаб-квартири".

Так багато хто з нас називає аптеку Шваба.

Комбініція офісу, кафе і зали очікування.

Очікування... Очікування годівниці.

Я дістав десяток монет і розпочав надсилати загальний сигнал SOS.

Не вдалося розшукати мого агента, це природно.

Тоді я подзвонив приятелю, Арті Гріну,

Він хороший хлопець, помічник режисера.

Він міг дозволити собі позичити мені лише двадцятку.

Двадцятка погоди не зробить.

Тоді я побалакав з парою підспівувачів з Метро.

Як для мене, сказали вони, то немає.

Нарешті я знайшов уранові шахти, де горбатився мій агент.

Гадаєте цей обманшик добував роботу для бідного Джо Джилліса?

Ні, він важко трудився у Бел-Айр, з ключками для гольфу.

Що, тобі потрібно 300 баксів? Так, я міг би дати тобі 300 баксів.

- Але не дам. - Не дасиш?

Джиллісе, закарбуй собі на носі - я не просто твій агент за 10%.

- Я твій друг. - Ще б пак...

Хіба ти не знаєш - усі світові бестселери

були написані на голодний шлунок?

Якщо талантище стає своїм в "Мокамбо-Романов" - йому капець.

Забудь про ресторани. Тут автомобіль, я ж сказав!

Втратити машину - це як ноги відрізати.

Це найкраще, що могло трапитися з тобою.

Тепер тобі доведеться всістися за друкарську машинку і працювати.

А я що роблю, по твоєму? Мені потрібно 300 доларів.

Любчику, можливо тобі потрібен ще один агент?

Повертаючись у місто, я інвентаризував перспективи.

Вони складались у круглий нуль.

Мабуть у мені нема потрібних якостей.

Час помахати Голлівуду ручкою і їхати додому.

Якщо я спродам все своє хатнє сміття

то там буде достатньо на автобусний квиток додому, в Огайо.

Повернуся за стіл копіювальника, 35 баксів на тиждень,

в "Івнінг Пост", що в Дейтоні, якщо вакансія ще відкрита.

Повернутися до офісу, що весь вишкірятиметься від захвату.

"Все правильно, мудрі хлопці. Чому б вам не спробувати щастя в Голівуді?"

"Можливо, ви думаєте, що могли б досягнути..."

Я припаркувався на в'їзді до якогось великого особняка,

що видавався ветхим та безлюдним.

Але наприкінці в'їзду було справжнє чудо -

величезний порожній гараж просто пропадав даремно.

Ідеальне місце, щоб заховати кульгаве авто з гарячим номером.

Був ще один пасажир в цьому гаражі,

величезний, іноземного виробництва автомобіль.

Він напевне спалював бензину по десять галонів на милю.

Мав номер тисяча дев'ятсот тридцять два.

Я подумав, що саме того року власники й виїхали.