Louis C.K.: Ridiculous

ЛУЇ СІ КЕЙ: БЕЗГЛУЗДЯ

Дякую.

Дякую.

Дякую. Привіт.

Привіт.

О, добре. Не знаю.

Дуже дякую.

Отже, сьогодні я здав аналіз на СНІД.

В мене сто років сексу не було, я просто…

хотів почути гарні новини.

Коротше,

у мене виявили СНІД.

Щур забирай!

Власне, так я і заразився.

Так. Ви знали, що можна підхопити СНІД, трахнувши зграю щурів?

Можна. Це правда.

І не обов'язково щурів-ґеїв.

Але цей був ґеєм. Так, цей був.

Я трахнув щура-ґея і підхопив СНІД.

Нещодавно я заснув у літаку під час польоту.

Не люблю засинати в літаку, бо не люблю прокидатися в літаку.

Не люблю прокидатися.

Ненавиджу прокидатися.

Це найгірше у світі відчуття.

А мусиш кожного, бля…

Сьогодні теж. Ні дня не пропустиш.

Так несправедливо, що кожен день починається з…

Бляха.

Я не хочу.

Я не хочу цього робити.

Лише за хвилин 40 я такий: «Усе гаразд.

Ти звичайний чувак. Товстий. Скоро вмреш.

Усе добре. Ще кілька підйомів».

Але прокидатися в літаку набагато гірше,

бо це такий шок, адже ти щойно був уві сні,

у своїй підсвідомості,

а тепер ти на людях.

Залишаєш глибини свідомості, невідомі тобі,

і бачиш поруч чоловіка.

Просто чоловіка.

І ти такий…

Я прокинувся в літаку, а сусід каже: «Ви багато говорили».

Питаю: «Це було…?» Каже: «Так, расистське. Здебільшого».

Так.

Капець.

Я не расист.

Але уві сні буває різне, я не знаю.

Це ж сон.

Я не можу відповідати за свої сни.

Уві сні я не дуже хороша людина. Аж ніяк.

Часто вам снилося таке, що ви прокидалися і такі:

«Здається, я добре там впорався»?

Я у снах робив страшні речі.

Жахливі.

Якось мені наснилося, що я мочився на немовля.

Так. Увесь сон. Не лише фрагмент.

Я всю ніч такий: «Господи.

Я не хочу мочитися на це немовля.

Чому я на нього мочуся?»

Зачекай, повернися. Чекай. Ой, він повзе.

Гей! Мій сон про те, що я сцю на тебе.

Стій. Так, наступлю йому на ногу. Отак.

Це був сон.

Так. Цікаво, що він означає.

Я спитав у терапевта:

«Уві сні я сцяв на немовля. Що це означає?»

Він сказав: «Більше сюди не приходьте».

Так.

Розумію. Самого ця хрінь дістала.

Я живу в Нью-Йорку. Я не в захваті, але вже пізно.

Не в захваті, бо люблю природу.

А тут немає природи. Немає дикої природи.

Я живу в Нью-Йорку 30 років, і я бачив бджолу лише один раз.

Я бачив бджолу в 1997 році

на 38-й вулиці.

Вона була мертва.

Так. Хтось застрелив бджолу.

Я люблю природу.

Люблю їздити далеко за місто. Ви їздите далеко за місто, туди, де тихо?

Де дивишся на телефон, а там слабкий сигнал.

Сигнал, що поруч лише ґей-бар. Просто

тиша і спокій.

У природі все пов'язано.

От нещодавно я думав про сонце.

Я думав про сонце.

І я подумав про те, що вагіни

подібні до сонця.

У сонця і вагін є дещо спільне:

те, що вони класні.

По-перше, вони такі приємні.

Такі приємні.

Реально, вагіни —

уявіть бодай на хвилину.

Тихенько.

Просто згадайте.

Чорт, як же приємно.

Так.

І сонце теж класне.

Але ось як вони пов'язані:

і сонце, і вагіни є джерелом життя

і радості.

Але на них краще не дивитися.

Я серйозно, не дивіться.

Думайте: «Я знаю, що вони там є. Я дуже вдячний».

Але не дивіться на них.

Пошкодуєте.

Моя мама…

Що?

Ні, стривайте. Я…

Які ви, бляха. Я міняю тему.

Я змінюю тему.

Боже.

У моєї мами

була реально огидна вагіна.

Ні, вона була…

Тобто…

Вона була нормальна, знаєте?

Ні, моя мама казала мені речі,

певно, як будь-яка інша мати.

Моя мама казала: «Щоб з'їв мені все на тарілці,

бо в Африці діти вмирають з голоду».

Пізніше я дізнався, що це неправда. Вони вмирали від СНІДу.

Скільки б я не їв.

Ще мама казала, що коли дитину годують груддю,

іноді під час годування

вона кусає матір за сосок,

і це дуже боляче.

І мама казала, що я її так кусав,

чого я, звісно, не пам'ятаю, бо був п'яний.

Звісно, більше я мамині груди не смокчу,

бо ми її кремували.

Кремували саме із цієї причини.

Я сказав: «Люди, спалімо її. Я не можу зупинитися».

Так.

Я так сказав, коли мама померла.

Сестра дзвонить: «Мама померла».

Я кажу: «Спали її негайно. Бо я довіку смоктатиму її цицьки».

Кажу: «Ти ж мене знаєш».

Сестра каже: «Ясно». І там-таки її і підпалила.

Не можна просто так спалювати маму.

Та за це не карають. Вони приходять

і кажуть: «Не треба було так».

Хай там як, я сумую за мамою. Сумую.

А за батьком — ні.

За батьком не сумую.

Бо він не вмер.

Та й він був поганим батьком. Так. Він був поганим батьком.

Не хотів цим займатися. Душа не лежала.

Він такий: «Та ні».

Тож і не займався.

Але зробив для мене одну хорошу річ, за яку я вдячний.

Я дивлюся на життя так:

якщо хтось робить для мене одну добру річ, я пам'ятаю її.

А всі інші його вчинки забуваю.

І мій тато як батько зробив для мене одну хорошу річ:

він мене не трахав.

Це правда. Ніколи.

І це величезний внесок у моє життя.

Якщо батько тебе не трахав, це величезна перевага…

Тому я мушу віддати йому належне.

Ну, він ще живий, тож…

ще не вечір.

Він буквально може…

Технічно він ще може, але на цьому етапі, знаєте,

це не було б так погано.

Розумієте, про що я? У дитинстві це був би жах, але

мені 58. Якось дав би раду.

Не хочу, щоб він це робив.

Ні. Я справді не хочу.

Але якби він це зробив, не знаю.

Я, мабуть, і шоу не став би скасовувати.

Так, моєму батькові зараз 89.

Вам смішно, бо тепер уявляєте, як він мене трахає?

Тепер смішніше, так?

Бо він маленький і старий?

Він такий…

«Тату, прошу, припини. Гаразд?»

Ні, ваша правда. Я мав би одразу сказати.

Так, моєму татові 89, і він зараз у будинку для літніх людей.

Це його дім. Розумієте, про що я?

У кімнаті є рожевий пластиковий глечик. Розумієте?

Так. Він удома.

Ми із сестрами його туди відправили,

бо він був занадто старий, щоб завадити нам це зробити.

Він був надто слабкий, щоб чинити опір.

Тож ми із сестрами вирішили відправити його туди

з двох причин. По-перше, не хотіли на нього дивитися.

Ми вже надивилися. Досить.

А по-друге, вбивати його незаконно.

Так не можна.

Тож ми мали щось придумати, і…

на щастя, є такі заклади, ціла індустрія закладів,

які обслуговують саме цю дилему.

І вони розуміють. Вони просто розуміють.

Дивишся на брошуру і думаєш: «Вони розуміють мою ситуацію, бляха».

У брошурі пише: «Ви не хочете дивитися на батька,

але не можете його вбити, тож везіть його сюди,

і ми гарантуємо, що він помре законно.

Не від недогляду, а від відчаю.

Ваш батько помре на самоті в кімнаті з ямайцем,