Endless Love

Була собі дівчина.

Вродлива дівчина, оточена людьми.

Та все ж зовсім сама.

Її брат Кріс помер на другому курсі.

Увесь свій час вона проводила в колі родини

НАШІ ВІТАННЯ ВИПУСКНИКАМ!

або знаходила розраду в книгах.

Я не зводив з неї очей у старшій школі, чекаючи моменту, щоб заговорити з нею,

але той момент так і не настав.

Я дивився, як люди поступово про неї забували.

І здавалося, вона була не проти зникнути.

Але я її не забував.

І хоча вона цього не знала,

я бачив, що в нас є шанс.

Джейд Баттерфілд.

Чотири роки, а ти так до неї і не заговорив.

На свій захист скажу, що не тільки я.

І неспроста. Вона, як сніжна королева.

Наче не з нашого світу.

Думаєш, наче не з цього світу?

Чи я так думаю?

У такої красуні ще й такі гроші, щось тут не так, правда?

Я на цьому розуміюся.

НА ВІЧНУ ПАМ'ЯТЬ ПРО КРІСТОФЕРА БАТТЕРФІЛДА

28 СЕРПНЯ 1 991 - 1 5 ВЕРЕСНЯ 201 2

- Тупо, я знаю. - Ні, не тупо.

Ходімо. Тато хоче зробити фото щасливого сімейства.

І чиє ж це сімейство, цікаво?

Пішли.

Джейд, іди сюди, ми хочемо зробити фото.

- Ти мені? - Так, тобі.

Добре.

От спасибі. Зробиш два фото?

Про всяк випадок.

Добре.

- Ось. - Дякую.

- Вітаю, рибко. - Дякую.

- Це вивісимо на сайті. - Так.

Я майже не знаю тих дівчат.

І не збиралася з ними фотографуватися.

Сядь. Будь ласка.

Щасливе фото для тата і мами зачекає.

Пообіцяй мені, що в коледжі ти будеш не така, як тут.

Кріс був надзвичайним братом, нам усім його бракує,

але ти не можеш не жити.

Він би хотів, щоб ми жили, а не животіли.

Звідки хтось дізнається, яка ти прикольна й дотепна,

якщо ти тільки й робиш, що сидиш біля батьків?

- Я не постійно сиджу біля батьків. - Невже?

Скільки учнів підписали твій альбом? Вчителі не рахуються.

Не треба.

- Дякую, тату. - Нема за що, синку. Я тобою пишаюся.

Дякую. Це багато для мене значить.

Може, купиш собі паяльну лампу?

- Щоб розтопити лід твоєї дівчини. - Мейсе...

- Ваш син закохався. - Ні, це не так.

- Правда? - Ні.

- Вона тут? - Так.

Котра з них?

- Джейд Баттерфілд. - Он та білявка?

- Не смій. Ні. - Чуєш, Джейд!

Джейд!

- Джейд! - Джейд, познайомся з моїм сином!

- Облиш! Ти що! - Він тут найкращий хлопець!

Досить, народ. Ходімо!

Мій син, випускник школи!

Містере Шварц, дякую. Це забагато.

Місіс Шварц. Бережіть себе, добре? Гаразд.

Живемо!

Ти йдеш у суботу на вечірку до Дженні?

Ти знову? Серйозно?

- Облиш. - А що?

Ти в курсі, як твої розриви з дівчатами псують мені життя?

Вибачай.

Атмосфера стає напруженою, розумієш?

Зійдися вже з нею нарешті, щоб я повернувся до звичного життя.

Ти можеш поводитися, як нормальна людина?

Ти перший, кого бачать гості.

Проте вони все ж повертаються.

Ласкаво просимо до готелю.

Можете припаркувати в зручному місці?

Звичайно. Зробимо, сер. Не хвилюйтеся.

Ти Джейд Баттерфілд.

Ми разом вчимося... Тобто ми разом вчилися в школі.

Девід, так?

Авжеж.

Ходімо, Джейд.

Мені час іти.

Добре.

Підпишеш мені альбом?

Звичайно.

Джейд Баттерфілд

Моя любов

Я Девід, я кохаю

Моя дружина почне з салату і ваших фірмових макаронів.

МОЖЕ, НЕ БУДЕМО ЧЕКАТИ ЩЕ ЧОТИРИ РОКИ, ЩОБ ПОГОВОРИТИ. ДЕВІД

Донька буде стейк, середньо просмажений, а спершу суп.

Підійде?

- Так. - А вам?

Гадаю, я зможу замовити сам.

Мені гамбургер і картоплю фрі. Котлету в бургер - середньо-просмажену.

І віскі з колою. Краще подвійну порцію.

Канікули в твоєму університеті - лише два місяці. Давай не будемо сваритися.

Тому я й замовив подвійний віскі, тату.

Ми ніяк не могли вирішити, що подарувати тобі на честь випуску.

Ми знаємо, що не дуже вас балували на попередні свята,

і це несправедливо ні щодо тебе, ні щодо Кіта.

Мені нічого не треба.

Можемо піти по крамницях. Оновимо тобі гардероб до університету.

Так, краще щось придумай, інакше отримаєш тільки його фото.

Я знаю, що б я хотіла.

Кажи. Що завгодно.

- Вечірку. - Вечірку?

З усього, що ти могла попросити?

Я сьогодні дивилася на однокласників,

це ж старша школа, де знаходять друзів на все життя.

А я нікого з них не знаю.

Вони не знають мене.

Вечірка. А що, це чудова ідея.

Ну...

Звісно.

Так, звичайно. Добре.

Ми вже дуже давно нічого не святкували.

Щиро дякую, містере Еббі.

- Привіт. - Привіт.

- Підігнати твою машину? - Ні.

У мене буде вечірка на честь випуску.

- Я запрошу увесь клас. - Чесно?

А що, в це важко повірити?

Ні. Просто я ніколи не зустрічав тебе на вечірках.

- Я й не знав, що ти... - Спілкуєшся з простими смертними.

Просто останні чотири роки школи я вчилася так,

щоб вступити у вуз ще на чотири роки.

- Але як не хочеш, не приходь. - Ні, я хочу.

Тобто ми хочемо.

- Ми хочемо прийти. - Дуже хочемо.

Вибач, я на секунду.

- Ласкаво просимо. - Вітаємо в готелі.

Став біля входу. І не блокуй виїзд.

Звісно, без...

Нормально взагалі? Гей, ви.

Я їх візьму, але дайте мені в руки, ясно?

Я всякий мотлох з землі не підіймаю.

А ти звикай.

Гей. Чуєш?

Три хвилини в моїй машині ще треба заробити, діти.

- Так, от спасибі. - "Діти"?

Дай мені ключі. Давай.

Давай ключі.

Як на мене, ми справді заробили свої три хвилини, скажи?

Для чого обмежуватися трьома?

І правда, для чого?

- Ти з нами? - Ви крадете його машину?

Я б не сказав, що "крадемо". Швидше позичаємо.

Ви ж наче на роботі?

Джейд, сідай у машину. Сідай у машину, Джейд.

- Що? - Сідай у машину.

- Що вона робить? - Не знаю. Давай!

Сідай у машину!

Джейд Баттерфілд, сядьте в машину зараз же.

"Мазераті"

Так!

Де ви, в біса, були? У нас тут гості вже казяться.

Ви мою машину вкрали.

Вибачте. Ми хотіли пересвідчитися, що її не заблокували інші.

Ти зжер гамбургер у моїй "мазераті".

Ну все. Тобі кінець, містере.

Власне, це я винен. Звинувачуйте мене.

- Так, звільніть оцього. Негайно. - Ні, це я...

- І цього теж звільніть. - Це я винна!

- Звільніть обох, я простежу. - Це я з'їла гамбургер!

Це була я. Це я зробила. Я його з'їла.

Ні. Це був я.

Я з'їв той гамбургер.

- Дуже смішно? - Ні, просто...

Хочеш вразити цю свою дівку?

- Думайте, що говорите. - Усі заспокойтеся.

Давайте зайдемо всередину.

Украсти моє авто буде замало, щоб вона розставила ноги.

О чорт. Прокляття!

- Це був самозахист. - Тікай звідси, Девіде! Ну!

- Що тут сталося? - Той малий, він мене вдарив!

Джейд. З тобою все гаразд?

Клянуся Богом, я подам у суд.

Це був самозахист.

Я на нього в суд подам.

І на нього, і на вас, на всіх подам! На весь цей готель!

його звільнено, сер.

Мій гамбургер - речовий доказ? Бо я хотів би його доїсти.

- Іди звідси, Мейсе. - Гаразд, так. Вибачте, сер. Вибачте.

АВТОМАЙСТЕРНЯ

Сподіваюся, ти не взявся знову за своє.

Дзвонив суддя Дін.

Чутки поширюються швидко.

Та нічого такого не сталося. Я на секунду спалахнув, от і все.

Однієї секунди буде досить,

а я більше не хочу за тебе тривожитися, Девіде.

Для чого мені бути паркувальником, коли можна працювати тут, з тобою?

До того ж це все колись стане моїм, так?

- Легше. Я ще дихаю, друзяко. - Так.