Onibaba (鬼婆)

Виробництво Кіндай Ейга Кйокай

ЯМА

ГЛИБОКА І ТЕМНА

СТРАХІТЛИВО ЗЯЄ З ДРЕВНІХ ЧАСІВ

ОНІБАБА

Продюсери Ітоя Хісао, Ното Сетсуо, Мінато Тамотсу

Оригінальний сценарій Шіндо Кането

Кінематографія Курода Кійомі

Музика Хаяші Хікару

Мистецький директор Шіндо Кането

Ролі виконували:

Отова Нобуко

Йошімура Їтсуко, Сато Кей

Уно Юкічі, Тонояма Таіджі

Режисер: Шіндо Кането

Усі, ти там?

Що принесли?

Та це непотріб.

І це все?

Кіото спалили дотла.

Кажуть, імператор утік на гору Йосіно.

Тому більше не буде великих битв. Зараз тільки дрібні сутички.

Я в збитках.

Це добра крупа.

- Дай нам іще торбину. - Бери, скільки дають, або йди.

Гей! Хочеш мати більше?

Тоді спи зі мною!

Такого, виродку, ніколи не буде!

Хачі! Що ти тут робиш?

Я такий голодний. Дайте мені поїсти.

Дай йому миску.

Диво, що ти повернувся.

Де мій чоловік?

Чекай.

Ти повернувся сам?

Я утік.

То де ж мій син?

Нас забрали в армію Ашікага.

Ми воювали за них у двох битвах.

У третій нас захопила армія Кусунокі.

Мого сина теж?

Так, нас обох. Тоді ми почали воювати за Кусунокі.

Нам було байдуже.

Це війна генералів, не наша.

Ми навіть не знали, за що боремося.

Зараз у нас два імператори.

Кусунокі б'ються на боці імператора на горі Йосіно,

а Ашікага за імператора в Кіото.

Тобто два імператори сваряться.

Спочатку ми хотіли бути героями,

але вбивати нелегко.

І сам загинути можеш.

Якось я вдарив чоловіка списом у спину.

Він якраз срав у кущах, а я його вбив!

Що сталося з моїм сином?

Це було три дні тому.

Армія Кусунокі вирушила на Мінатогаву.

Воїни Ашікага їх повністю розбили.

Пекельна була битва.

Не можна було відрізнити свого від неприятеля. Бійня тривала два дні і дві ночі.

Ми намагалися уникати небезпеки.

Генерал наказав нам наступати,

але ми тікали, аж доки нас не наздогнали на рисовому полі.

Нічого не лишалося, як вдавати мертвих у грязюці.

Ми їх одурили.

Дочекавшись моменту, ми рвонули в гори.

Ховалися в кущах всю ніч. Я думав, ми помремо з голоду.

І ми пішли шукати їжу.

Сподівались вкрасти щось у селян,

але красти було нічого.

Їсти нічого.

Тоді раптом з'явилися селяни з палицями

і добряче нас відлупцювали.

Кічі забили до смерті.

Я ледве втік!

Мого сина вбили?

І що? А що сталося із самураєм, який вас двох забрав?

Ну, його одразу ж вбили. Стрілою в горлянку.

Він покрутився і здох.

- Сюди. - Так йому й треба!

Така його кара!

Вони забрали мого сина, ми тут ледве кінці з кінцями зводимо.

Я так чекала, що він повернеться.

Але повернувся тільки ти.

Диво, що ви обидві живі.

З чого живете?

Минулого літа був заморозок.

Ішов град.

Мороз і град влітку!

Увесь врожай пропав.

У Кіото теж відбуваються дивні речі.

Кобила народила теля.

Сонце на небі стало чорним, удень стало темно, як вночі.

Який жах!

Ніби земля перевернулася догори ногами!

Усі селяни голодують.

Через війну вони не можуть працювати,

а поля дичавіють без обробітку.

З чого живете?

Не твоя справа!

Ми жебраки.

Кіото спалили до тла. Навіть собаки не лишилося.

Зараз усе їжа,

люди їдять змій, навіть черв'яків і мишей.

А у вас гарний одяг. Украли?

Та ти сам дивно вдягнений.

Дорогою назад я вбив священика і натягнув його одяг.

Люди довіряють священикам. Так простіше пересуватися.

- Що будеш робити? - А моя халупа ще стоїть?

- Думаю, так. - Побачимо.

Піду посплю.

Я виснажений.

Пробачте, що я повернувся сам.

Як ти?

Погано!

Який гарний день.

Здається, що війна так далеко.

Яку ти велику рибу спіймав.

Мені нічого їсти.

З чого ви живете?

Не схоже, щоб ви щось вирощували.

Що ж ви робите?

Крадете?

Ясно. Значить, так?

Усі так роблять, поки йде війна.

У Кіото всі крадуть.

Ти теж крадеш? Так?

Чому ти не врятував мого чоловіка?

У мене не було часу його рятувати!

На нас напали десь двадцять селян.

Я сам ледве вирвався.

А ти його чекала? Бідолашна.

Що ж ти робитимеш? Він мертвий.

Нащо лишатися з тією старою?

Думай, що кажеш!

А ти ще молода.

Може, заходитимеш до мене в гості?

Добрий день!

Хачі, що ти тут робиш?

Лювлю рибу. Треба ж щось їсти.

Візьміть.

Краще брати, коли дають.

Гарна рибина!

Що Хачі хотів?

Нічого.

Недоносок! Навіть не шкодує, що повернувся сам.

Може, це він і вбив мого сина. Зараз, що друг, що ворог...

Не принаджуй його.

Допоможіть!

Допоможіть мені!

Допоможіть!

Хапай того, що відпливає!

Він досі живий!

Тепер буде що їсти!

Це дорога штука.

А це?

Хороше, еге?

І це все?

Селяни всі ховаються в горах.

І це важко було дістати.

Ризикована справа.

Дай мені саке.

Тобі пощастило.

Неймовірно, що ти повернувся.

Та у вас тут прибуткова справа.

Це тільки на час війни. А я не знаю, поки ще війна триватиме.

Та бої ще довго не припиняться.

Аж поки одна сторона не буде розбита.

Вони воюватимуть, хай навіть уся країна буде зруйнована.

Такі справи.

Я заберу і цих птахів.

Принеси мені щось путяще.

Та в Усі добре ідуть справи.

Військовим потрібні мечі, алебарди і обладунок.

Цього не вистачає.

Для простих солдатів нічого немає,

тому вони користуються дерев'яними чи бамбуковими списами.

Прибуткова справа, це точно.

Я чув, ви обидві непогано трудитеся.

Скількох ви убили?

Це наша справа!

Не пхай свого носа!

Може, об'єднаємо сили?

Я на війні різного навчився.

Можу згодитися.

Це наша справа. Ми самі справляємося.

Ти ненавидиш мене, бо я повернувся сам?

Та мені до тебе байдуже. Ти сам по собі.

А може, я став би їй чоловіком?

Ідіот! Не мели дурниць!

Ми лягаємо спати.

Іди додому.

Нікчема!

Він так і пасе тебе.

Бачиш його очі? Як пес за сукою.

Так і крутиться біля тебе.

Тримайся від нього подалі!

Він голодний жеребець!

Я хочу жінку.

Іди до мене.