The Bothersome Man (Den Brysomme mannen)

Клопітливий чоловік

Привіт.

Доброго пополудня. Маю на ім'я Андреас Рамсфйель.

Вас очікували.

Той банер був для мене? Так.

Заскакуйте.

Мені подобається робити ріжні прибамбаси. Банер симпатичний, правда? - Так

Я маю і новіше авто, але воно зараз в салоні.

- Вам зручно? - Так

Якщо хочете, можу ввімкнути радіо.

Краще не треба.

- Куди ми їдемо? - До Вас.

Це номер 42. Ваше помешкання Ф, на другому поверсі.

Ось Вам ключі. До Вашої хатинки.

- А ось де Ваша нова робота. - Що це за робота?

Ви бухгалтер компанії в центрі міста.

Поважна фірма.

- Це для Вас проблема? - Ні.

Ви швидко призвичаїтеся. Це справа часу.

- Можу Вам чимось допомогти? - Я повинен почати тут працювати.

- Равнсфйель, правильно? - Рамсфйель, через "М".

- Говард. - Андреас.

- Ласкаво просимо. - Дякую.

- Хочеш жуйку? - Ні, дякую.

- Певне, Ти хотів би побачити своє бюро. - Мабуть, спершу, мушу зустрітися з шефом.

- Він перед Тобою. - Привітайтеся з Андреасом.

- Привіт. Гаральд. - Андреас.

Андреасе, це Віґдіс! Він працюватиме в бухгалтерії.

- Чудово! Це Івар. - Привіт.

Ось... ми на місці.

- Симпатичне бюро. - Так.

Трохи готівки для початку. Поки не відкриємо Тобі банківський рахунок.

Щось не так з дрінками в цьому місці.

Вони розбулькують алкоголь водою, або кладуть туди щось.

З випивкою все нормально.

Я пив цілу ніч - і ніякого результату!

Жодного ефекту! В моїй голові досі ясно. Це жахливо!

Не слухай його. Він п'яний.

Я витратив все, що заробив на алкоголь - і досі нічого.

Це не має сенсу.

Філософ. П'яний, та ще й філософ.

Я перепробував все. І ніщо не смакує повноцінно.

Я любив гарячий шоколад. Але зараз він ніякий.

- Речі втратили смак. - Не слухай його.

А гарячий шоколад мав би бути чудовим. Темним і смачним.

- Тільки уяви запах. - Ти до цього звикнеш.

Але це вже не шоколад. А всього-лиш зразок.

І вже не смакує добре. І таке зі всім.

Гарячий шоколад, бурґери.

- Ніщо більше не має смаку. - Ви немісцевий?

Річ не в тім, що все має бути смачним весь час. Але хоч раз, на мить...

Айй!

Ауч...

Андреасе, що сталося?

Ти не можеш тут просто сидіти.

Не чіпайте мене.

Гаральде? Підійди сюди на хвилю.

Андреасе, що сталося?

Не торкайтеся мене. Я в нормі.

Перепрошую за це.

Моя дурість.

Дякую за транспортування.

- Привіт! - Привіт, Андреасе!

- Почастуєшся? - Так, дякую.

Привіт. Хочете тістечка?

- Перепрошую. - Ти чогось потребуєш?

- Ні. - Важливо, щоб Ти був щасливим.

Відразу дай мені знати, якщо потребуєш новго комп'ютера, крісла чи будь-чого.

- Все добре. - Ти не перевантажений?

Дякую, робота не дуже обтяжлива. Не занадто.

Давай ся чути в разі чого.

Не хвилюйся про обід. Можеш робити собі перерву, коли тільки схочеш.

- Чи можу я тут сісти? - Прошу дуже.

- Тут є з чого вибирати. - Ось ця. Вона мені подобається.

- Ця канапа виглядає на дуже комфортабельну. - Рація. Напевне, сидіти на ній дуже зручно.

- Вони всі файні. - Не всі з них.

Але немало є симпатичних. Ось ця вартісна.

– Але вона потребує чимало місця. – І в куті її поставити не вдасться.

– В куті її таки не помістити. - Як щодо ось цієї?

– Виглядає на зручну канапу, і... - Чи не надто casual?

– Я б не хотіла бути снобом, але... – Стиль casual. Добра ідея.

Тоді ми могли б допасувати ще й більш мінімалістичні крісла.

Думаю, Ти - правий. Нелегко вибирати.

- Маєш на вечір якісь плани? - Ні, я вільний.

Ми збираємося сьогодні в мене на вечерю.

Принагідно запрошую й Тебе.

- Щось не так? - Ні.

- Як справи в тої новенької? - Ліпше, ніж ми думали.

Чудово.

- Чим Ти займаєшся? - Я продаю кухонні інтер’єри.

Цікаво.

А чим займаєшся вечорами?

Навчаюся. Я цікавлюся дизайном інтер’єрів.

Он як.

Можливо ми б пішли кудись разом? До прикладу на концерт, чи щось таке?

Це було б гарно.

Тішуся.

Будьмо! Приємно бачити Вас всіх!

Ось ми й прийшли.

- Гарна місцина. - Будинок зараз трохи зхаотизований.

Я взялася до його перепланування. Трохи забагато для однієї особи.

Надобраніч. Дякую, що провів додому.

Радо зроблено. Надобраніч.

Хіба що Ти б хотів зайти...

Добра робота.

Це лазуровий колір? Ні, кораловий. Точно кораловий.

Вони прекрасні.

- Я була певна, що це лазуровий - Можливо.

Думаю, що виробники самі вибирають як називати колір виробу.

- Справді? - Таке маю враження.

Той самий колір в одного виробника може називатися кораловим, а в іншого - лазуровим.

На мою думку, лазничка дуже важлива.

Деякі кажуть, що найважливішою є кухня, -

але як на мене то лазничка - №1.

А як ти думаєш?

Так, лазничка є дуже важливою.

- Андреасе? - Так!

Мені не подобається білий колір кімнати нашої спальні.

- Не можеш заснути? - Ні, я прокинувся.

Я мав дивний сон.

В ньому була Ти, а ще чоловік з крамниці на розі.

Ти останньо немало працюєш. Тож не дивно, що Ти втомився.

І величезна миша. Вона бігла вниз вулицею...

Я не хочу, щоб Ти так говорив.

- Мені то не подобається. - Я пояснюю чому не можу заснути.

Не знаю що Ти робиш, але прошу Тебе, припини це.

Нам залишилося ще багато роботи.

- Андреасе? - Так?

А може б ми поставили ванну в спальні?

- Ванну! - Ми могли б повалити цю стіну.

Так, це було б гарно.

Я якраз помітила в часописі одну красиву ротанґову фурнітуру...

Ти не думаєш, що ротанґ виглядав би тут чудово?

Так...

Ти не бачив тут чаєвих мішечків?

Ні.

Я людина кавова.

- Хочеш, щоб я Тобі їх приніс? - Ні, нема потреби.

Інґеборґ? Чи не хотіла б Ти піти зі мною до кіна?

Зрештою, то не конче має бути кіно.

Так, це можна влаштувати.

- Анне Брітт на дроті. - Вітаю, це я.

Я сьогодні трохи спізнюся. Тобі доведеться вечеряти самій.

- Я маю виконати ще декілька доручень в місті. - O’кей.

Побачимося пізніше.

Бувай.

Я проведу тебе до дверей.

- Дякую, я сьогодні дуже мило провела час. - Фільм, на жаль, був не надто добрим.

- То таке, не було вже так зле. - Хай там що - було файно.