The Matriarch (Lieksa!)

Людина народжується тричі.

Перший раз, щоб жити.

Другий раз, щоб вчитися і третій раз, щоб зрозуміти.

Дорога. Життєвий шлях.

Життя його не була дорогою, навіть не шляхом. Він котився.

Котився вниз.

Часом навіть здавалося,

він не знав, що було б у підсумку.

"Заздалегідь невідомо, який твій шлях, поки він не пройдений" говорив він.

До тієї ночі його життя було безперервною гулянкою.

Пияцтво, гулянки, бенкет -

піжамні і тога-вечірки.

Гей... Ви в порядку?

Поліція!

Так закінчилося його перше життя.

ЛІЄКСА! Фільм Маркку Полонена

- Він мертвий? - Його очі відкриті.

- Це був просто легкий ляпас. - Легкий? Навіщо було бити його? Ідіот.

- І що тепер? - Залишимо його на дорозі.

- Ні, почекаємо, поки він оклигає і запитаємо, чи пам'ятає він що-небудь.

- Мама розсердиться. - Їй не потрібно знати, у неї інші турботи.

Не чіпайте мене!

Мартта, поліція тут нічого не вдіє. Закон на боці нових власників.

- Поліція може, але не хоче! - Мартта, ти ж знаєш, що це не так.

- Я більше нічого не хочу знати. - Мартта!

Новий власник забрав ткацький верстат.

Хлопчики, пакуйте речі, ми їдемо.

- Що нам тепер робити? - Ми ніколи сюди не повернемося.

Ми можемо знайти ще що-небудь придатне для проживання.

- Думаєш, він прикидається? - Зараз дізнаємося.

Він не прикидається.

- Ми будемо кликати його Каспер. - Каспер?

Ім'я як ім'я. Каспер - мене влаштовує.

Каспер бачив, чув і відчував себе краще, ніж раніше.

Як дитина.

Як дитина, тільки в тозі з чистого болю.

Тепер його ім'я: Каспер. Хлопчик, що виріс в коробці.

- Ми здохнемо тут, як таргани. - Мовчи, Вейра. Досить стогнати весь час.

- Про що тільки батько думав? - Отто ясно пояснив причини.

- Я все кину і піду. - Не в перший раз.

Але тепер вже точно!

Ми, сім'я Коппело, кравці.

Ми були добре відомі в Санкт-Петербурзі в 19-му столітті.

Так, і всі ми можемо хропіти і пердіти одночасно. Особливо Хіппо.

Під час революції родина втекла до Фінляндії, через затоку по льоду на конях.

Везли швейні машини на санях під дощем з бомб.

Вони були в контакті з владою, і не любили більшовиків.

У роки громадянської війни сім'ю звинуватили у співпраці з росіянами.

І ми знову бігли. Швеція, Німеччина, Угорщина, Польща...

Сім'я повернулася до Фінляндії у 70-х.

Я зустрів Розу три роки тому. Точніше, Мартта знайшла мене.

Заблукав під час навчань в армії.

У нас є дочка, Анна. Точніше у Рози.

Цар Микола II правив більше як 70-ма мільйонами росіян.

Потім прийшла революція і більшовики. І смерть.

Цар Микола.

Багато розповідали про братів-близнюків Отто і Нікколо.

Отто був головою сім'ї, Нікколо десь пропадав.

Він мав магічну силу.

Міг вбити кішку одним поглядом.

Це, мабуть, Лара.

Вона крала сигарети у Реппе і Хіппо.

Отто буде говорити!

- Тепер ми всі дізнаємося. - Тихо! Всі!

Мартта...

Де ти?

Ви знаєте, діти мої, мені не довго залишилося.

- Скільки нас? - Десятеро.

Десять? Куди всі поділися?

Частина пішли в Йоенсуу, частина в містах на півдні країни.

- Де Вейра і Лара? - Лара!

Це сім'я Романових. Наша сім'я.

Ці жіночі костюми пошиті нами.

Це цар Микола. Він любив носити військову форму.

Тут видно чому. Знімок зроблений в Англії на прийомі у королеви Вікторії.

У звичайному костюмі він виглядав убого.

Він був невисоким чоловіком.

Це єдина фотографія нашої Софії разом з Миколою.

Дивлячись на Софію, ясно, що вона не хотіла бути в кадрі.

Але Микола наполіг, щоб вона була зі всіма.

Мартта стає главою сім'ї. Ви вирушаєте в Лієксу.

Лієксу?

Я продав наш будинок.

Ми отримали будинок нечесним шляхом, тепер він належить законному власнику.

Я зробив це, щоб сім'я почала інше життя.

Інше життя, так?

Не одна Вейра щось підозрює.

Ти не впораєшся, мама. Ми попросимо Нікколо повернутися.

Нікколо не повернеться. Йому не потрібне таке життя.

Чому б не перейти на темну сторону? У Ласло це добре вийшло.

Досить!

Отто хоче, щоб ми були чесними людьми. Тому ми їдемо в Лієксу.

На чолі сім'ї ніколи не було жінки.

Без Софії ми навіть не були б його сім'єю. Не забувайте це.

Ми не втратили багаж. Ми є частиною світової історії.

Але не варто плекати ілюзій. Ми в глухому куті.

- Ми впораємося з роботою, якщо чесно. - Ми можемо обійтися без наших швейних машин.

Я знаю, що ви робите, але тепер з цим покінчено.

Ми знайдемо замовників у Лієксі.

Ніхто не шиє такі гарні весільні сукні, як у нас. Пам'ятайте це і пишайтеся.

Жодна покинута в очереті дитина не буде такою безпорадною як Каспер.

18 волокнистих хмарок ліворуч, одна по центру.

Відразу під нею схожа на жіноче стегно -

коли світло падає на його правий бік.

Світло за вікном приходило і йшло. Проходили дні.

Для Мартти і решти жінок Каспер був подарунком з небес.

Його попереднє життя була забуте -

він став талісманом сім'ї, чекав на світле майбутнє.

Каспер народився в цій сім'ї, де жінки були сильні -

а перемоги чоловіків приходили через страждання.

Каспер відчував себе щасливим.

Дороги несли їх до Лієкси.

Лієкса зачаровувала і в той же час лякала.

Ніхто не турбувався, що машини не зможуть проїхати весь шлях.

Каспер зауважив, що сім'я в дорозі відчувала себе як вдома.

Вони були мрійниками, повними надій.

У свідомості Каспера образ його минулого ставав все більш розмитим.

Йому було соромно згадувати, яким він був.

- А Каспер? - Він не може з вами їхати. Ми його толком не знаємо.

Їдь в Ено, поміняй машину на іншу.

Купи консерви і повертайся.

Добре, зрозумів.

Реппе?

З'їздити в Ено, поміняти машину, купити консерви і назад.

Ено, автомобіль, консерви, назад.

Окей. Я впораюся.

Мама, стібок зовсім криво йде.

Вейра, допоможи сестрі.

Нехай сама вчиться. Це не так вже й складно.

Вейра така смішна, коли злиться через ганчір'я й нитки.

- Так, тому що я ненавиджу цю гівняну роботу. - Стеж за своєю мовою.

Не виходить.

- Чому завжди їздять Реппе, Хіппо та Вентті? - Відправляти жінок - марнувати час.

Ви купили б тільки взуття, брязкальця та шмотки.

Крім того, я їм дала грошей не більш, ніж їм необхідно.

Вони славні хлопчики в глибині душі.

Ми не знайшли обміну машин, мам -

ми знайшли відмінний уживаний двигун.

І, звичайно, нам не вистачило грошей на все інше...

Роза.

Чорт, Вентті. Ти завжди будеш йти на налигачі в Реппе і Хіппо?

Ну... Загалом...

Ніколи нічого не помічаєш. Чому я повинна плакати?

Ну, я...

Вентті, послухай мене.

Ти повинен забути про Реппе і Хіппо

і проводити більше часу з нами.

Вентті, дорогий...

Ти станеш батьком.

Нам потрібен кравець-майстер, щоб показати товар в Лієксі.

- У нас є ти. - У чоловіків це виходить краще.

Ви вмієте шити. Я вчила вас з дитинства.

Але бути майстром - це не те ж саме.

Це я візьму на себе. Вам потрібно добре зіграти свою роль.

Так що...

Кого ти маєш на увазі?

Реппе старший... У Хіппо душа художника.

У мене для вас завдання.

У вас є три дні, щоб розкроїти і зшити нову модель. Тоді й подивимося.

Можете йти.

Залиште двері відкритими.

Це вже був третій тиждень на консервах і домашньому вині.

Каспер не був вибагливий.

Однак, кравці з них були куди кращі, ніж кухарі.

Але Каспера мучили не проблеми зі шлунком, а справи сердечні.

Він би швидше дозволив змії вкусити себе.

Принаймні від укусів є протиотрута.

Але його біль не вилікувати ні ліками, ні магією.

Дощ тривав вічність.

Як він міг у дитинстві ненавидіти дощ?

Ти був з Ларою?

Забудь про неї. Нам вистачає одного поганого приймака в сім'ї, цього достатньо.

До того ж тебе розшукує поліція.

Ти розумієш? Прекрасно розумієш.

Добре. Чорт забирай!

У сім'ї Коппело був один закон, слово Мартти.

Мартта стежила, щоб всі були в чистому одязі і без бруду під нігтями.

Каспер почувався брудним.

Той, ким він був у минулому житті, хотів сховатися, стати невидимим.

- Як ви нас знайшли? - По плямам мастила на дорозі.

Все у вас тут в порядку?

- З техоглядом теж? - Так.

Минулої зими ти обіцяла, що основні проблеми будуть вирішені.

Ну, ми поміняли всі покришки, що вимагали заміни.

Таке відчуття, що спека тільки погіршитися.

Чай з льодом?

Так, дякую.

Я чув, ти втратила чоловіка.

Це турбує поліцію?

Я б вийшла заміж за мільйонера, коли б він пообіцяв померти протягом року після весілля.

Скромний, що влаштувався в житті, і з друзями - теж може дати щастя.

Така жінка, як ти, знає дещо про кохання і щастя.

Красиві жінки думають лише про свою красу і чарівність.

Надалі підбирай слова ретельніше.

Краса з віком блякне, але роки не владні над почуттям гумору,

твоєю добротою і силою духу.

Шоколад?

Так, дякую.

Гей, мент. Тебе як звати?

Ялі. Ялі Наппі.