Murder Mystery 2

СХІДНИЙ ЕКСПРЕС

Чотири роки тому Нік і Одрі Шпіц

розкрили низку найгучніших убивств століття.

Боже мій!

- Витягти? - Ні, це довжелезний кинджал.

- Я запхну назад - Не треба.

На хвилі стрімкого успіху

Нік і Одрі миттю покидали старі роботи

і вклали всі свої заощадження в кар'єру приватних детективів.

- Ага. - Я на хвилинку.

Еге ж, без проблем.

Ти зараз навмисне чипси жуєш?

Будеш на мене кричати? А хто постійно креветками закидався?

Не відволікай мене, ясно?

На жаль, з цим у них не складається.

У чоловіків у певному віці таке трапляється. Річ не у вас.

Не у всіх чоловіків.

- Ні, але... - На мене не наговорюй.

Чула я, Роне, що ти мені зраджуєш.

Серйозно? На 25-му році?

Люба...

Я ходив без тебе, щоб спланувати тобі сюрприз на нашу річницю.

- Ох, це так мило! - Це...

- Що ти? Я кохаю тебе. - Пробач мені.

Перепрошую, друзі.

Дуже прошу, сплатіть цей рахунок, і ми випурхнемо з вашого гніздечка.

- Щоб вона вам ще платила? - Е ні.

- Ми домовилися... - Ви залицялися!

- Прикриття. - Удавано.

Як ви мене дістали.

У такій скруті

Нік і Одрі могли лише сподіватися...

Дуйте звідси!

...що когось із близького оточення вб'ють.

ЗАГАДКОВЕ ВБИВСТВО 2

Боже.

Коханий. Агов!

Може, краще ввімкни шум моря чи щось таке?

Ці кити мене присипляють.

- Моє снодійне ти забрала, тож... - Знаєш чому?

Згадай, як ти востаннє його пив.

Ти не прокидаючись вийшов у вестибюль у моїй білизні і став поливати диван.

Я такого не пам'ятаю.

Сам глянь. Швейцар сфоткав. Це тепер моя заставка.

- Та це ж не я. - Ну-ну.

Слухай, коханий, якщо тобі не спиться,

можемо спробувати заковтнути розділ, удвох.

Читав пару сторінок.

Він сам не знає, про що пише.

Цей чоловік розробив тест, який треба скласти, щоб отримати ліцензію.

Я був копом.

Нащо мені книжка-перелік того, що я роблю? Я й так знаю.

Ми обидва погодилися, що цей курс підштовхне наш бізнес.

Думаєш, наш бізнес через це страждає?

Думаю, з ліцензіями ми мали б кращу клієнтуру.

Хочеш кращу клієнтуру - роби кращий маркетинг.

Кращий маркетинг? Як візитки з зубною ниткою?

- Так. - Серйозно? Боже.

Це називається проривний маркетинг.

Це не прорив. Це плутанина. Ми ж не стоматологи. Ми...

Я можу їх перекричати.

Любий, будь ласка!

Ну добре. Забудь.

Ти що, вже хочеш усе це кинути?

Та ні, що ти. Не хочу.

Ми просто... тільки й говоримо про роботу.

Ти знаєш ще пари, які працюють разом, і при цьому ладнають?

Біллі Айліш і Фіннеас.

Вони брат і сестра.

Коханий, я знаю, що ми собі все це не так уявляли...

МАГАРАДЖА

А це ще що за чортівня?

Це мій телефон.

Йо! Раджа! Намасте. Як справи, брате?

Йо! Шо нового, Нікі-Ніку?

Ти там що, газон косиш? Це що в тебе за звук?

Та це я тут на водному моцику ганяю, друзяко!

Ти що, дзвониш за кермом?

Слухай, Ніку, братухо мій дорогий!

Твій Магараджа дозрів до женячки!

Ого, та це ж круто!

Дай-но скажу Одрі. Одрі! Він одружується.

- Що? - Еге ж.

Віку! Вітаю! Ми дуже раді за вас!

Дякую! Вона з Парижа.

Ну, це там, де Ейфелева вежа, типу.

Весілля на цих вихідних на моєму новому власному острові.

Хочу вас там з Ніком бачити, я за все плачу.

Я хочу, щоб ви, красунчики такі, відтанцювали там собі все, що стирчить!

«Все, що висить» тобто?

Та ні ж бо - все, що... От гімно!

Що відбувається?

Ти теж почула «я за все плачу»?

- На вихідних купа роботи. - Але я б не проти розслабитись.

Згадай, чим закінчився наш минулий розслабон.

Ну, було трохи мерців.

Не трохи. Багато мерців.

П'ять мерців - це що, багато?

Гаразд. Зачекай. Дай секунду подумати.

- О, піддається мала. - Отже...

- Піддається. - Та зачекай ти.

Ні. Кажи.

Дивись, я згодна, що...

Нам обом не завадить перерва.

- Перерва? - Від цього.

- Хоч хвилинка без роботи, так? - Не хви...

- Це ж... - Хоч би два вихідних.

Субота і неділя. Ми ж...

Нам треба... нам би... мізкам треба подихати.

- Це однозначно. - Аж мурашки.

Бо ми відірвемося, еге ж?

- Ого. Нічого со... - Чудове рішення.

Як вам краєвид, панове Шніци?

Ой, я дуже перепрошую, звісно, але...

Ми - Нік і Одрі Шпіци. А не...

Але ваша правда, краєвид шикарний.

Музички хочете, панове Шніци?

Ми Шпіци, не Шніци. Чуєте?

У мене тут є дещо Пітбуля і Тейлор Шніц.

Та він зациклений на Шніцах.

Усе в нього на «шніц». А ви самі звідки будете?

Я сам цеє, з Європейки.

Мабуть, зі Шніцляндії?

Дай-но я вилізу. Ого, якого... Дякую.

Це неймовірно! Я зараз заплачу!

- Ми що, померли? Ми в раю? Що це за... - Як тут гарно!

На фламінго підгузки, щоб газон не закакали!

Ого!

Нік і Одрі!

Гей! Друже! Магараджо!

Герої озера Комо!

Моя сеструхо, мій братухо, вкушу вас за вухо!

- І не тільки за вухо! - Боже мій! Здоров!

Боже мій! Оце красунчик!

Ніку й Одрі, знайомтеся: мадемуазель Клодетт Жобер.

Жубер.

Я Одрі. Дуже-дуже приємно.

Ви ще гарніша, ніж Вікрам казав.

Ого, які цілування.

Чотири? Я думала, треба два.

А тепер Нік!

- Давно хотіла з вами познайомитися. - Я за!

Вітаю. Дякую.

Я це ціную. Так. Мені подобається.

- Ну все, годі вже. - А що таке?

Ну все, награлися.

Прошу, заходьте.

Мушу сказати, Париж - моє улюблене місто.

- Коли ви востаннє там були? - Ну, насправді ніколи.

Я просто знаю з фільмів, з фоточок там...

Дуже дякуємо за запрошення. Що знайшли місце для нас.

- А як інакше? - Неймовірно!

Були зайві місця. Батьки померли.

Ох! Співчуваю тобі!

Це жахливо.

Та ну вас! Це жарт!

А, ну так. То вони будуть?

Ні, вони померли. Але вони б і не прийшли.

Я їх ненавидів.

Ну, було як було, що ж. Це...

О, полковнику, ви ж знаєте Шпіців.

- Що? - Полковнику!

Друзі!

- Боже мій! - Господи! А що з рукою?

Невже так помітно?

Останнього разу, коли ми бачилися, руки було якось більше.

Що ж, якщо й втрачати якусь із двох, то тільки цю,

бо кисті вже й так не було.

Не доведеться підлокітник у кінотеатрі ділити.

Сто відсотків. Але по-серйозному,

полковник спинив кулю, призначену для мене в Мумбаї.

- Жартуєш? - Тебе хотіли вбити?

Ага. Комусь не до шмиги, як моя фірма веде справи.

На жаль, травма полковника вже не дає йому повноцінно мене захищати,

тому довелося знайти нового охоронця, пана Луї.

- Зацініть, га? - Привіт, Луї!

Цей чувидло на 100 % ручний.

«На 100 % ручний». Оце сказав.

Ага. Сподіваюся, там ви нічого не знайдете.

Сподіваюся, ні.

Незручно казати,

але якби ви з полковником билися, я б ставив на полковника.

Він своєю однією й слона заб'є.

Ні? Не зайшло? Та це я жартую так.

- Дуже приємно. - Ходім.

За мною!

Йдемо!

Звучить чудово!

Гадаю, ви ніколи не були на індійському весіллі?

Чому ви так думаєте?

- А що, були? - Ні.

Отже, сьогодні у нас Санґіт. Це як репетиція весільної трапези.

А потім у нас за планом дуже драматичний вибрик,

який, гадаю, вам сподобається.

Мушу відповісти. У вашій віллі є все необхідне.

Почувайтеся як вдома.

- А я... - Розважайтеся!

- Щасти. Дякую. - Не поцілуєте. Ясно.

Вона працювала в годинникаря біля Вандомської площі.

Ані копійки за душею. Кохання з першого погляду.