Titanic

13 метрів. Мабуть, вам його вже видно.

Гаразд, пройдіть над носовим релінгом.

"Мир 2", ми йдемо над носом. Залишайтеся з нами.

Гаразд, тихо. Починаємо зйомку.

Коли я бачу, як він випливає з пітьми, наче привид,

в мене забиває подих.

Сумно бачити цю руїну, що опинилася тут

о 2:30 ранку 15 квітня 1912 року,

після довгого падіння

з надводного світу.

Гарно ви брешете, босе.

Шосте занурення. І от ми знову на палубі "Титаніка".

На глибині у 2,5 милі. Це 3821 метр.

Зовнішній тиск 3,5 тони на квадратний дюйм.

Ілюмінатори завтовшки у 23 сантиметри.

Якщо вони луснуть, тоді "сайонара" за дві мікросекунди.

Гаразд, годі базікати.

Опустіть її на дах офіцерської каюти, як учора.

"Мир 2", ми сідаємо над Парадними сходами. Ви готові?

Так, Броку. Випускаємо Данкіна. Давай, Чарлі.

- Гаразд, трави кінець. - Трави кінець.

Гаразд, Броку, спускаємося біля корпусу.

Чую вас. Отже, спускайтеся та йдіть до коридору першого класу.

Працюватимете на палубі "D",

у вітальні та обідньому залі.

Прийнято.

Трави кінець. Ось так, тепер ліворуч. Так, ідемо ліворуч.

Шукач пішов. Ми прямуємо вниз по сходах.

Гаразд, Льюїсе, спустися на палубу "B".

- Гаразд, Палуба "A". - Потравіть кінець, капітане.

Палуба "B". Давайте туди.

Обережно, дверний отвір.

- Обережно, обережно. - Я бачу.

Усе добре. Спокійно, босе.

Так, тепер поверни.

Поверни. Обережно, стінка.

Броку, ми біля роялю.

Гаразд, прийнято.

Так, тепер сюди. Давай сюди.

Гаразд, ось так. Це двері спальні.

Я бачу.

Ми зайшли!

Ми прийшли. Ми вже тут.

Це ліжко Гоклі. Ось тут цей сучий син і спав.

Овва. Хтось забув перемкнути воду.

Стій. Поверни праворуч.

Це дверці шафи. Підійди ближче.

Ви щось учули, босе?

- Хочу побачити, що там під ними. - Дай мені руки, друже.

Ось так.

Обережно. Щоб воно не розсипалось.

Давай, давай. Перегортай.

Перегортай. Давай.

Усе, кидай їх.

Нічого ж собі. Ви це бачите, босе?

Сьогодні гуляємо, хлопці.

Дзень-дзень!

Ми дістали його, Боббі.

О так! Хто найкращий? Хто в нас найкращий?

Кажи. Кажи.

Це ти, Льюїсе.

Боббі, мою сигару.

Гаразд, відкривай.

Дідько.

Діаманту немає.

Знаєте, босе, саме це зруйнувало кар'єру Джеральдо.

Вимкни камеру.

Броку, партнери цікавляться, як наші справи.

Привіт, Дейве та Баррі. У сейфі їх не було. Не турбуйтесь про це.

Він може бути де завгодно. Чорт, так.

У смітті на підлозі, що в каюті матері, у сейфі старшого стюарда.

Або в портфелі Джиммі Гоффа.

Або в інших місцях. Діятимемо

за методом виключення.

Зачекайте хвилинку.

- Дайте-но подивитись. - Здається, ми щось знайшли.

- Де фотографія кольє? - Ми вам передзвонимо.

14 квітня 1912 Дж. Д.

Чорт мене забирай.

Шукач скарбів Брок Ловетт відомий тим, що віднайшов іспанський золотий

у затонулих галеонах.

Тепер, за допомогою російських батискафів, він обстежує "Титанік".

Через супутник ми встановили зв'язок з науковим кораблем "Келдиш",

що перебуває у Північній Атлантиці. Привіт, Броку.

Привіт, Трейсі. Авжеж, усім відома історія "Титаніка".

Про те, як його оркестранти грали до останньої миті.

Але мене цікавить невідоме. Те що приховано в корпусі "Титаніка".

За допомогою роботів ми досліджуємо остов корабля,

де ще ніхто не бував.

Ваша експедиція викликала цілу бурю суперечок

стосовно прав на скарби. Багато хто вважає вас спустошувачем могил.

Не можна називати тих, хто відновлює артефакти...

Що з тобою?

Зроби гучніше, люба.

У нас тут є досвідчені працівники музеїв,

вони потурбуються про те, щоб зберегти знахідки.

Подивіться на цей малюнок, який ми щойно знайшли.

Цей аркуш пробув у воді 84 роки.

А наша команда зберегла його неушкодженим.

Хто б міг милуватися ним, якби він і досі лежав

на дні океану?

Боже правий.

Броку!

Тебе викликають через супутник.

Боббі, ми починаємо. Бачиш, батискафи готові до спуску у воду.

Повір мені, друже. Тобі варто відповісти.

Сподіваюсь, що це не пусті теревені.

Тільки розмовляй гучніше. Вона старенька.

Гаразд.

Це Брок Ловетт. Чим я можу допомогти, міс...?

Калверт. Роуз Келверт.

Я просто хотіла дізнатися, чи ви знайшли вже

"Серце океану", містере Ловетт.

Я знав, що це тебе зацікавить.

Гаразд, я вас уважно слухаю, Роуз.

Ви можете сказати, що за жінка на цьому малюнку?

О так. Та жінка на малюнку - це я.

Та вона просто бреше! Божевільна, що прагне грошей або слави.

Як та бабця з Росії, Анастасія.

Вони вже підлітають!

Роуз Де Вітт Б'юкейтер загинула на "Тітаніку" у 17 років, чи не так?

Якщо ні, тепер їй би було 100 років.

101 наступного місяця.

Гаразд, отже вона дуже стара брехуха.

Слухай, я вже знаю всю її біографію,

починаючи з 20-х років, коли вона працювала актрисою.

Актрисою. Ось тобі ключ від загадки.

Тоді її звали Роуз Доусон. Потім вона вийшла заміж за Келверта.

Вони переїхали до Сідар-Репідз, де вона народила двох дітей.

Калверт тепер помер, та й містечка Сідар-Репідз уже теж немає.

І усі, хто знав про діамант, теж мертві, або лишилися на цьому судні,

Вона, здається, порожнем не їздить?

Міс Келверт, я Брок Ловетт. Вітаю вас на "Келдиші".

Гаразд, спускайте її.

Доброго дня, міс Келверт.

Вітаємо вас на "Келдиші".

Дякую.

Вам подобаються ваші каюти?

О так. Вони гарні.

Ви вже знайомі з моєю онукою Ліззі? Вона піклується про мене.

Ми познайомилися кілька хвилин тому. Пам'ятаєш, на палубі?

О, так.

От і гарно.

Я завжди беру ці фото з собою.

Ви чогось бажаєте?

Так.

Я хочу побачити свій портрет.

Людовіку XVI належав діамант, який називали Голубим діамантом корони.

Він зник у 1792 році,

майже в той самий час Людовік позбувся власної голови.

Існує версія, що ця сама доля спіткала й діамант.

Обрізавши, йому надали форму серця, і він отримав назву "Серце океану".

Тепер він би коштував більше, ніж "Діамант надії".

Він був неймовірно важкий.

Я надягала його лише раз.

Гадаєш, що це ти, бабусю?

Це я, моя люба. Бач, яка тендітна?

Я дослідив його страхові довідки.

Був старий позов, який задовольнили на умовах повної таємності.

Роуз, а ви не знаєте, хто був той позивач?

Я вважаю, цього чоловіка звали Гоклі.

Натан Гоклі, саме так.

Сталевий магнат з Піттсбурґу.

Той позов стосувався кольє, яке його син Келедон подарував своїй нареченій.

За тиждень до того, як він відплив на "Титаніку".

Позов було подано одразу після загибелі судна.

Отже, діамант напевно потонув разом з кораблем.

Бачите дату?

14 квітня 1912 року.

Якщо ваша бабуся та, за кого вона себе видає,

тоді саме на ній був цей діамант у день, коли затонув "Титанік".

І саме тому я хочу близько познайомитись з вами.

Ось деякі речі, які ми знайшли у вашій каюті.

Це належало мені.

Яке диво.

Воно лишилося таким, яким я бачила його востаннє.

Відображення трохи змінилося.

Ви готові повернутися на "Титанік"?

Гаразд, починаємо. Корабель вдарився правим бортом, так?

Уздовж борту, ніби в телеграфній стрічці, виникли пробоїни, нижче ватерлінії.

Вода пішла у носові відсіки. І в міру того, як рівень води

зростав, вона заповнила водонепроникні перегородки,

які, на жаль, не підіймалися вище палуби "E".

То ж коли ніс пішов у низ,

корма піднялася уверх, спочатку повільно, а потім дедалі швидше,

поки, нарешті, уся задня частина не вилізла з води.

А задня частина була завелика, вагою 20 або 30 тисяч тон.

А корпус не міг витримати такий тиск. То що ж сталося?

Корабель розколовся уздовж кіля. І корма знову

опустилася вниз. А коли ніс пішов на дно, він підняв корму вертикально,

і, нарешті, відломився від неї.

Пару хвилин корма ще плавала, як корок від пляшки,

потім наповнилася водою і потонула десь о 2:20 ночі,

тобто за 2 години і 40 хвилин після зіткнення.

Носова частина

пішла за течією, і десь за півмилі упала на дно океану.

Правда ж, круто?

Дякую за цей ретельний епікриз, містере Бодін.

Звичайно, мої враження

були дещо інші.