As primeiras 200 linhas.
NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ
29 ЛИПНЯ 2000 РОКУ
КІНОКОМПАНІЯ «ҐАТО ҐРАНДЕ»
Я завжди мріяла бути мамою.
Я вийшла заміж, сповнена надії. Мені було 17, і я була вагітна.
Це одна з причин, чому ми одружилися, а ще
я кохала Артуро.
Я завжди любила дітей.
Мені завжди весело з ними.
А діти,
наприклад усі діти моїх родичів,
завжди були поруч зі мною.
У мене велика родина.
У моїй родині всі мають дітей.
Усі мої кузини — уже мами.
Тому…
Мені подобалося чути: «Вона стане мамою!»
І…
Для мене це було як здійснення мрії про власну сім'ю.
Відтоді як я завагітніла і ми одружилися,
це був наш план. Я завжди бачила себе мамою.
Знято! Супер. Мені сподобалося!
Спробуймо варіант, що звучить трохи плавніше?
Слова, які ми хочемо відтворити, були в інтерв'ю
жінки на ім'я Але 15 років тому.
Це як флешбек,
зіграний актрисою, про справжню Але. Розумієш?
ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ МАЙТЕ АЛЬБЕРДІ
-Кастинг. Сцена 1. Дубль 1. -Мотор.
Бажання було таким сильним…
що… я опинилася в ситуації, яка ставала дедалі складнішою.
І я почала,
знаєте,
ухвалювати рішення і вдаватися до дій, що ставали дедалі складнішими.
Доки не залишилося виходу
й не було вороття.
МОЯ ВЛАСНА ДИТИНА
Дуже гарно.
Отак.
Ще раз.
Отак. Станьте ближче, будь ласка.
Отак. Дуже гарно. Дивіться в камеру.
Ідеально. Усміхайтеся.
Покажіть, як ви радієте, Але й Артуро.
АЛЕХАНДРА ТА АРТУРО
Браво!
НАШЕ ВЕСІЛЛЯ
Браво!
Отак, брате!
Гірко!
Коли я вийшла заміж,
я відчувала потребу догодити його родині.
Я завжди знала, що моя родина любить і цінує мене.
Коли я познайомилася з його родиною,
його мама мене не прийняла,
і це спонукало мене зробити все можливе, щоб завоювати її серце.
Многая літа молодятам!
За нареченого і наречену!
Я втратила дитину, коли ми жили зі свекрухою.
Я нікого не хотіла бачити.
Але вони прийшли до моєї кімнати,
й одна з тіток Артуро сказала: «Чому ти плачеш?
Чуєш, не плач. Ми всі проходимо через це».
Так, це сумно.
Його мама сказала: «Слід бути обережнішою».
Не можна так поводитися.
Як ти почуваєшся, Але?
Я лежала й слухала їх,
поки нарешті не приїхала моя мама.
Я тут, доню.
Чому я втратила дитя?
Я винна.
Я винна.
Я не була обережною.
Я бігала.
Ходила на роботу. Я звинувачувала себе в усьому.
Ти не винна, усе гаразд.
Відпочивай.
У нас достатньо місця для вечірок.
Будьмо!
-Будинок дуже великий. -Дуже просторий.
Велетенський.
Ти бачила кухню?
Їжа смачна!
Будинок дуже гарний,
але він завеликий.
-Та й у них навіть немає дітей. -Мамо.
-Чи ти хочеш наповнити його собаками? -Мамо, досить!
-Заселіть хоча б іще одну кімнату. -І ти туди ж, дядьку?
Ми ж хочемо, щоб ви були щасливі з дитиною, еге ж?
Щоб дітки бігали.
Я хочу правнука.
Знаю, бабцю, але мені лише 25…
Що раніше, то краще.
Інакше думатимуть, що це внуки, а не діти.
-Чому б не взяти дитину з дитбудинку? -Це не те саме.
У нас будуть наші діти, ясно?
Просто Але була зайнята. Робота в лікарні важка.
-Проте скоро. -Пріоритети.
Це займе час.
-Ще одну? -Ні, дякую.
-Дай дві, будь ласка. -Так.
-Що сталося після першого викидня? -Невдовзі я знову завагітніла.
Артуро казав мені:
«Ти маєш бути обережною. Не роби цього, не роби того».
З першої вагітності я казав їй дбати про себе, розслаблятися, відпочивати.
Я працюю весь день, я не можу постійно її контролювати.
Я навіть казав: «Якщо не для себе, роби це для дитини». Але вона вперта.
Це правда.
Я знову втратила дитину.
Це був мій другий викидень.
За кілька років ми почали хвилюватися.
Я не вагітніла.
Мені дуже важко. Я понад усе хочу мати дитину, але не можу.
Що може бути не так?
Вона вагітніла раніше, чому більше не вагітніє?
Ми ж не користуємося контрацептивами.
Не знаю. Це так, наче її тіло не може втримати плід всередині…
Я не знаю.
Не хвилюйтеся.
Ми перевіримо стан вашої матки після проведеного кюретажу.
А також зробимо аналіз сперми.
Ми могли б спробувати штучне внутрішньоматкове запліднення.
-Це допоможе запобігти викидню? -Жодне лікування не дає повної гарантії.
Проте природа мудра.
Вона не дасть нездоровій дитині з'явитися на світ.
Ви дуже молода. Ще є час.
Я майже закінчила.
Усе буде добре.
Дякую.
Коли я нарешті завагітніла втретє,
Артуро сказав:
«Цього разу тобі треба бути обережнішою. Ти маєш робити те, се.
Залишайся вдома.
Тобі слід припинити працювати».
Я відповіла: «Ти жартуєш? Я не припиню працювати».
А він мені: «Ти така вперта!»
Привіт, Але.
-Добридень, лікарко. -Як ти?
Дуже добре. Нудоти вже немає.
Усе готово?
Вітаю. Доброго ранку. Заходьте.
-Дякую. Не забудь про каву. -Зараз.
Я пішла до своєї начальниці. Я плакала. Сказала: «Мені погано».
Мені дуже шкода, Але. Була сильна кровотеча…
Ти втратила дитину.
Тільки не знову.
Співчуваю.
Що я скажу Артуро?
Спокійно.
Розслабся.
Поговори із чоловіком. Перегляньте варіанти.
Тобі буде дуже важко мати доношену вагітність.
Я вийду, а ти одягайся.
Я сіла в приймальні
зі змішаними почуттями.
Звісно, я звинувачувала себе.
Я тут кілька годин. Може, хтось допоможе?
-Чекайте своєї черги. -Мені треба записатися.
Я засумнівалася в Богові.
Думала: «Чому? Чому це відбувається? Чому?»
А тоді я зустріла Майру.
Що сталося?
Я хочу бути мамою, але не можу.
Я буду мамою, але не хочу.
Що?
Я щойно дізналася.
Майра розповіла…
Я не хочу.
…що хотіла зробити аборт.
Що батько не візьме на себе відповідальності. Каже, що дитина не його.
І я… не можу мати ще одну дитину.
Ти можеш виростити її сама.
Ні, не можу. Я не вчусь і не працюю.
Я просто допомагаю мамі з роботою.
Знайдеш роботу.
Щось продаси. Не знаю.
Ні, ні. Я не люблю працювати.
Деколи я дещо продаю.
Я не можу народити ще одну дитину.
У мене вже є донька.
Якщо повернуся додому з іще однією, мама мене вижене.
Вона тебе не вижене.
Я не знаю, що робити.
Не знаю.
Краще я її віддам, ніж викину.
Я не знаю.
Вона сказала: «Краще я її віддам, ніж викину».
Що?
Краще віддам комусь.
Ти серйозно?
Так.
У такі моменти думаєш, що це воля Бога,
долі, Всесвіту…
Якщо ти впевнена, я заберу дитину.
…які посилають тобі людей, і, можливо, Бог хоче, щоб ти взяла все на себе.
Так.
Твоя дитина завжди матиме все необхідне.
Обіцяю.
Я Майра.
No comments yet. Be the first to leave one.