A Child of My Own (Un hijo propio)

NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ

29 ЛИПНЯ 2000 РОКУ

КІНОКОМПАНІЯ «ҐАТО ҐРАНДЕ»

Я завжди мріяла бути мамою.

Я вийшла заміж, сповнена надії. Мені було 17, і я була вагітна.

Це одна з причин, чому ми одружилися, а ще

я кохала Артуро.

Я завжди любила дітей.

Мені завжди весело з ними.

А діти,

наприклад усі діти моїх родичів,

завжди були поруч зі мною.

У мене велика родина.

У моїй родині всі мають дітей.

Усі мої кузини — уже мами.

Тому…

Мені подобалося чути: «Вона стане мамою!»

І…

Для мене це було як здійснення мрії про власну сім'ю.

Відтоді як я завагітніла і ми одружилися,

це був наш план. Я завжди бачила себе мамою.

Знято! Супер. Мені сподобалося!

Спробуймо варіант, що звучить трохи плавніше?

Слова, які ми хочемо відтворити, були в інтерв'ю

жінки на ім'я Але 15 років тому.

Це як флешбек,

зіграний актрисою, про справжню Але. Розумієш?

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ МАЙТЕ АЛЬБЕРДІ

-Кастинг. Сцена 1. Дубль 1. -Мотор.

Бажання було таким сильним…

що… я опинилася в ситуації, яка ставала дедалі складнішою.

І я почала,

знаєте,

ухвалювати рішення і вдаватися до дій, що ставали дедалі складнішими.

Доки не залишилося виходу

й не було вороття.

МОЯ ВЛАСНА ДИТИНА

Дуже гарно.

Отак.

Ще раз.

Отак. Станьте ближче, будь ласка.

Отак. Дуже гарно. Дивіться в камеру.

Ідеально. Усміхайтеся.

Покажіть, як ви радієте, Але й Артуро.

АЛЕХАНДРА ТА АРТУРО

Браво!

НАШЕ ВЕСІЛЛЯ

Браво!

Отак, брате!

Гірко!

Коли я вийшла заміж,

я відчувала потребу догодити його родині.

Я завжди знала, що моя родина любить і цінує мене.

Коли я познайомилася з його родиною,

його мама мене не прийняла,

і це спонукало мене зробити все можливе, щоб завоювати її серце.

Многая літа молодятам!

За нареченого і наречену!

Я втратила дитину, коли ми жили зі свекрухою.

Я нікого не хотіла бачити.

Але вони прийшли до моєї кімнати,

й одна з тіток Артуро сказала: «Чому ти плачеш?

Чуєш, не плач. Ми всі проходимо через це».

Так, це сумно.

Його мама сказала: «Слід бути обережнішою».

Не можна так поводитися.

Як ти почуваєшся, Але?

Я лежала й слухала їх,

поки нарешті не приїхала моя мама.

Я тут, доню.

Чому я втратила дитя?

Я винна.

Я винна.

Я не була обережною.

Я бігала.

Ходила на роботу. Я звинувачувала себе в усьому.

Ти не винна, усе гаразд.

Відпочивай.

У нас достатньо місця для вечірок.

Будьмо!

-Будинок дуже великий. -Дуже просторий.

Велетенський.

Ти бачила кухню?

Їжа смачна!

Будинок дуже гарний,

але він завеликий.

-Та й у них навіть немає дітей. -Мамо.

-Чи ти хочеш наповнити його собаками? -Мамо, досить!

-Заселіть хоча б іще одну кімнату. -І ти туди ж, дядьку?

Ми ж хочемо, щоб ви були щасливі з дитиною, еге ж?

Щоб дітки бігали.

Я хочу правнука.

Знаю, бабцю, але мені лише 25…

Що раніше, то краще.

Інакше думатимуть, що це внуки, а не діти.

-Чому б не взяти дитину з дитбудинку? -Це не те саме.

У нас будуть наші діти, ясно?

Просто Але була зайнята. Робота в лікарні важка.

-Проте скоро. -Пріоритети.

Це займе час.

-Ще одну? -Ні, дякую.

-Дай дві, будь ласка. -Так.

-Що сталося після першого викидня? -Невдовзі я знову завагітніла.

Артуро казав мені:

«Ти маєш бути обережною. Не роби цього, не роби того».

З першої вагітності я казав їй дбати про себе, розслаблятися, відпочивати.

Я працюю весь день, я не можу постійно її контролювати.

Я навіть казав: «Якщо не для себе, роби це для дитини». Але вона вперта.

Це правда.

Я знову втратила дитину.

Це був мій другий викидень.

За кілька років ми почали хвилюватися.

Я не вагітніла.

Мені дуже важко. Я понад усе хочу мати дитину, але не можу.

Що може бути не так?

Вона вагітніла раніше, чому більше не вагітніє?

Ми ж не користуємося контрацептивами.

Не знаю. Це так, наче її тіло не може втримати плід всередині…

Я не знаю.

Не хвилюйтеся.

Ми перевіримо стан вашої матки після проведеного кюретажу.

А також зробимо аналіз сперми.

Ми могли б спробувати штучне внутрішньоматкове запліднення.

-Це допоможе запобігти викидню? -Жодне лікування не дає повної гарантії.

Проте природа мудра.

Вона не дасть нездоровій дитині з'явитися на світ.

Ви дуже молода. Ще є час.

Я майже закінчила.

Усе буде добре.

Дякую.

Коли я нарешті завагітніла втретє,

Артуро сказав:

«Цього разу тобі треба бути обережнішою. Ти маєш робити те, се.

Залишайся вдома.

Тобі слід припинити працювати».

Я відповіла: «Ти жартуєш? Я не припиню працювати».

А він мені: «Ти така вперта!»

Привіт, Але.

-Добридень, лікарко. -Як ти?

Дуже добре. Нудоти вже немає.

Усе готово?

Вітаю. Доброго ранку. Заходьте.

-Дякую. Не забудь про каву. -Зараз.

Я пішла до своєї начальниці. Я плакала. Сказала: «Мені погано».

Мені дуже шкода, Але. Була сильна кровотеча…

Ти втратила дитину.

Тільки не знову.

Співчуваю.

Що я скажу Артуро?

Спокійно.

Розслабся.

Поговори із чоловіком. Перегляньте варіанти.

Тобі буде дуже важко мати доношену вагітність.

Я вийду, а ти одягайся.

Я сіла в приймальні

зі змішаними почуттями.

Звісно, я звинувачувала себе.

Я тут кілька годин. Може, хтось допоможе?

-Чекайте своєї черги. -Мені треба записатися.

Я засумнівалася в Богові.

Думала: «Чому? Чому це відбувається? Чому?»

А тоді я зустріла Майру.

Що сталося?

Я хочу бути мамою, але не можу.

Я буду мамою, але не хочу.

Що?

Я щойно дізналася.

Майра розповіла…

Я не хочу.

…що хотіла зробити аборт.

Що батько не візьме на себе відповідальності. Каже, що дитина не його.

І я… не можу мати ще одну дитину.

Ти можеш виростити її сама.

Ні, не можу. Я не вчусь і не працюю.

Я просто допомагаю мамі з роботою.

Знайдеш роботу.

Щось продаси. Не знаю.

Ні, ні. Я не люблю працювати.

Деколи я дещо продаю.

Я не можу народити ще одну дитину.

У мене вже є донька.

Якщо повернуся додому з іще однією, мама мене вижене.

Вона тебе не вижене.

Я не знаю, що робити.

Не знаю.

Краще я її віддам, ніж викину.

Я не знаю.

Вона сказала: «Краще я її віддам, ніж викину».

Що?

Краще віддам комусь.

Ти серйозно?

Так.

У такі моменти думаєш, що це воля Бога,

долі, Всесвіту…

Якщо ти впевнена, я заберу дитину.

…які посилають тобі людей, і, можливо, Бог хоче, щоб ти взяла все на себе.

Так.

Твоя дитина завжди матиме все необхідне.

Обіцяю.

Я Майра.