A Beautiful Day in the Neighborhood

НА ОСНОВІ РЕАЛЬНОЇ ІСТОРІЇ

Це прекрасний день По сусідству

Прекрасний день для сусіда

Будеш моїм сусідом?

Станеш моїм сусідом?

Це привітний день У цьому прекрасному лісі

Привітний день для краси

Будеш моїм сусідом?

Станеш моїм сусідом?

Я завжди мріяв Мати такого сусіда

Як ти

Я завжди мріяв жити По сусідству з тобою

Так давай витягнемо максимум користі З цього прекрасного дня

Раз вже ми разом Чого б нам не зробити це?

Будеш моїм сусідом?

Станеш моїм сусідом?

Будеш моїм сусідом?

Давай же

Давай же

Давай же

Будь моїм сусідом

Привіт, сусіду.

Радий бачити тебе знову.

А ти бачив?

Що я приніс тобі сьогодні?

Це називається дошка з фото.

Бо за кожними маленькими дверцями

знаходиться чиєсь фото.

Леді Еберлін.

Подивимося, хто за цими дверцятами.

Це - король П'ятниця Тринадцятий.

Зі своєю короною,

вусами і бородою.

А хто за цими дверцями?

Це містер Макфілі.

Він завжди каже: "Термінова доставка".

Хочу тебе познайомити з моїм новим другом.

Його звуть Ллойд Фогель.

Хтось поранив мого друга Ллойда.

І не лише його обличчя.

Йому важко пробачити людину,

яка скривдила його.

А ти знаєш, що це означає?

Прощати?

Це рішення, яке ми приймаємо,

щоб звільнити людину

від тієї злості, яку відчуваємо до неї.

Дивно, але іноді

найважче пробачити тих, кого любимо.

Давай привітаємося з моїм другом Ллойдом.

Давайте?

Вручить премію за документальний нарис переможець

ЖУРНАЛЬНА ПРЕМІЯ

1998 рік

минулого року, Ллойд Фогель.

Дякую.

Я щасливий бути сьогодні тут, серед своїх негідних колег.

Отже,

навіщо ми працюємо в журналах?

Чесно кажучи, тому що будь-яке інше зайняття складно назвати життям.

Ми сидимо в першому ряду в історії.

Ми викриваємо правду, яку інші не бачать.

А іноді,

лише іноді,

ми покращуємо зруйнований світ своїми словами.

Дякую.

Мені це було потрібно.

Я з'їла голівку сиру на вечерю.

Що ми забули?

Нам треба більше підгузників.

Ще більше? Ми їдемо в Джерсі лише на одну ніч.

Ми використовуємо приблизно 12 штук на день.

Так?

Чим ти годуєш дитину?

- А не простіше залишити його з нянею? - Я не готова залишити його з чужим.

Ясно? Він зовсім маленький.

Так.

Твоя сестра телефонувала вчора.

- Хотіла знати, що ти написав промову. - Я готовий.

Просто візьму промову з її першого весілля.

- Або з другого. - Так.

- Просто поміняй імена. - Так.

І вона просила дещо передати тобі.

Слухаю.

Твій батько приїде.

Вона намагалася зв'язатися з ним пару місяців тому, але він не відповів,

але потім передзвонив і сказав, що приїде на весілля.

З тобою все гаразд?

Так, усе гаразд.

Думаю, нам не варто їхати.

- Ллойд. - Що?

Навіщо дитина, якщо її не використати, щоб уникнути соціальних зобов'язань?

Лоррейн боялася, що ти даси заду.

Я жартую. Я не пропущу її весілля.

З нетерпінням чекаю його щороку.

Гаразд.

Здорово, що Гевін познайомиться зі своїм дідусем.

Авжеж.

Прокляття!

Татусь просто жартує.

Це неможливо.

Ось.

Візьми його. Тримай.

Ось так.

Відмінно.

Він у розпачі.

Ще б пак. Він одружується на Лоррейн.

- Боже мій, чудово виглядаєш. - Ще й як.

Я не скинула п'ять кілограмів, як планувала, та байдуже.

- Ллойд, брат. - Я знаю.

- Я - Тодд. Ну, чоловік. - Так.

Що тут у нас за малюк?

- Не думаю, що в нас будуть діти. - Як це сталося?

Я запросила його, він приїхав.

Вести тебе до вівтаря? Серйозно?

Він запропонував. Пропустив перші два весілля. Я подумала, чом би й ні?

Є кілька причин.

Він - старий.

І якщо він постарається...

Думаю, пора починати.

Замість типової промови батька нареченої,

я подумав,

що можу заспівати пісеньку.

Це для моєї Лоррейн.

І для тебе теж.

Як його звуть?

Для Тодда.

Авжеж.

Я знаю, що стою в черзі Поки ти не вирішиш, що в тебе є час

Провести вечір зі мною

А якщо ми підемо кудись потанцювати

Я знаю, є шанс Що ти підеш не зі мною

Після цього ми заскакуємо У тихе затишне містечко

І випиваємо пару келихів

Визнай, тепер ти шкодуєш, що хотів утекти.

Він п'яний.

...говорячи нісенітницю, типу

Так, але він добре співає.

"Я люблю тебе"

"Я люблю тебе"

"Я люблю тебе"

"Я люблю тебе"

Ось ми й тут,

у серці Нью-Джерсі.

Привіт, Джері.

Та годі. Не треба звати мене Джері.

Або зви, мені все одно.

Привіт.

Привіт. Я - Андреа, дружина Ллойда.

Андреа! Авжеж.

Яка...

приємна зустріч.

Привіт, дружок.

А це Гевін.

Який красень.

Ти просто моя копія.

Давай вип'ємо.

Що це, кола?

Ця гидота вб'є тебе.

Я тільки скажу промову й ми підемо, тож...

Лялечка?

Залишиш нас на хвилинку?

Вона... Вона - не лялечка.

Вона - адвокат з захисту громадських інтересів.

Це дає гроші?

Знаєте, ми походимо.

У тебе дитина.

І дружина.

Ти щасливий?

- Я - щасливий. - Так.

Здається, тобі пощастило з нею.

Але хіба ти не занадто старий, щоб заводити дитину?

Я не настільки старий.

Ти - розумний.

Ми з твоєю мамою ледве були знайомі, коли вона завагітніла.

Але ж ми були дітьми.

Не говори про неї.

Почекай. Ти не знаєш усю історію.

- Твоя мати зовсім не була святою... - Не смій говорити про мою маму!

- Що ти робиш? - Відчепись!

- Гей! - Та годі, що ти робиш?

Годі вже.

Якого дідька?

- Ти не чула його. - Ти вийшов з себе.

Це він вийшов з себе.

Ти не збираєшся узяти відповідальність за це?

Звісно ж ні. Я запропонував Лоррейн сплатити хімчистку.

Ти коли-небудь відчував те саме, що й Ллойд?

Настільки злий, що хотів зробити комусь боляче?

Або собі?

Я відчував.

У дитинстві я був дуже пухкий.

І інші діти дратували мене,

придумували прізвиська,

як то, Товстун Фредді.

Я дуже засмучувався через це.

Іноді, наодинці,

я навіть плакав.

А іноді,

я дуже злився.