25 kmh (25 km/h)

25 КМ / ГОД

ШВАРЦВАЛЬД. 30 РОКІВ ПО ТОМУ.

Хочеш знати, що я йому сказав?

Я сказав йому гірку правду про те,

що у нас є цілих 42 мільйони акрів,

що в Азії куди не ступиш - там наші посіви,

і що я навіть пальцем не торкнувся до пальмових плантацій.

Серйозно, я не жартую. Ієне, хочеш знати, що він відповів?

Він сказав: "Щоб продати машину, необов'язково знати, як вона виробляється."

Так! А я тобі казав?

Усе прекрасно, 50 мільйонів.

Ні, конференц-зв'язок відпадає, бо я вже у Шварцвальді.

Там, де роблять відому шварцвальдську шинку.

Ти що, серйозно, Ієне? Ти інвестуєш у сільське господарство

і ніколи не чув про шварцвальдську шинку, ірландський ти дурню?

Що посієш, те й пожнеш.

Що посієш, те й пожнеш, чувак.

Ні, забудь, я сьогодні не можу.

В мене не було жодного вихідного впродовж року, це важливо!

Ми ще встигаємо, просто об’їдьте швиденько.

Вибач, мушу закінчувати дзвінок. Завтра передзвоню.

Чи не могли б ви об'їхати шлагбаум? Я дуже поспішаю.

Я не можу. Це заборонено.

Так, я розумію.

Але справа в тому, що помер мій батько,

і траурна меса почнеться менш ніж за 10 хвилин.

Я йду до тих, хто мене любив, і чекатиму на тих, хто мене любить.

Щось чути від Крістіана?

Скільки часу треба чекати на потяг?

По-різному.

Іноді чверть години. - Що? Чверть години?

Ми не можемо тут так довго стояти!

Чверть години. Здуріти можна!

Я розумію, що це заборонено, але, може, ви все-таки об'їдете?

Я можу втратити ліцензію! - Як? Нас ніхто не бачить. Ми тут одні.

Я жив за кордоном останніх 15 років. Такого я ще ніде не бачив.

Хіба вас би зупинив шлагбаум у вашій країні? Навряд чи.

Дозвольте спитати, звідки ви родом? - Із Філлінген-Швеннінгена.

Я мав на увазі, де ви народилися. - У Філлінген-Швеннінгені.

Майже 50 років тому ти, любий Еріху, прийшов до нас незнайомцем.

Тебе привела сюди любов до твоєї Йоганни.

Попервах ти дивувався: "Що тут за люди такі живуть

з їхніми мурашниками, нонненфюрцлями і брецелями?"

20 хвилин. -Я знаю.

Ви це чуєте?

Здається, я щось чую.

То це, значить, не заборонено?

Заборонено, але оскільки ви так спішите...

Я теж щось чую.

Щось гуркоче. - Так!

Потяг! Швидко! -Але не швидше, ніж дозволено!

Дивіться, щоб ви ліцензію не втратили! -З вами я вже на межі.

Амінь. -Георгу, тобі слово.

Оратор із мене кепський.

Ви всі знали мого батька.

Дехто із присутніх тут

знав його навіть довше, ніж я,

бо він тут жив ще до мого народження.

Ти запізнився.

Так, я знаю. Мені дуже шкода.

Ти навіть на похорон не можеш прийти вчасно. - Я застряг на переїзді.

30 років минуло, і ти не можеш віддати йому навіть останню шану?

Перепрошую.

Батько...

Перепрошую, я так не можу.

Ей! Георг!

Георгу, припини!

Ваш суп.

Я на похоронах батька, а ти мені тут кожну годину видзвонюєш!

Я знаю, що я твій раб, але прошу тебе - не сьогодні!

Мені байдуже, я йому не нянька! Хай іде до біса зі своїми дурними грішми!

Нічого не змінилося.

Цей запах...

Все, як у дитинстві.

Георгу... Ти дійсно зібрався отак увесь вечір дутися?

Прихопити й твою іменну чашку?

"Хочеш пива, Крістіане?" Залюбки, Георгу. Ти такий уважний.

"Вип'ємо заодно по чарочці?" Так, не відмовлюся.

Дивися.

Ну добре, я наламав дров.

Я міг би зараз перелічити усі причини, чому я не зміг прийти вчасно.

Але не буду. Я просто скажу, що мені дуже шкода.

Не сидіти ж нам мовчки увесь вечір. Чи як?

Це було "так", "ні" чи "поцілуй мене в дупу"?

Це було "поцілуй мене в дупу".

Добре. Дуже добре. Я можу з цим жити.

Неймовірно!

Яка ж тут насправді низька стеля!

І ти увесь час жив тут із татом?

Ні, тільки останнім часом, коли йому стало геть паскудно.

Стрес?

Так, постійно.

Щодня. Але я вже звик.

Там є один інвестор, і мій шеф боїться його упустити.

Де ти зараз взагалі живеш? -У Сингапурі, десь уже рік.

І як тобі Сингапур?

Гадки не маю. Я ще не встиг нічого побачити.

Коли я туди переїхав, моя компанія винайняла мені житло.

Оскільки я там тільки ночував, то лиш через три місяці помітив, що маю балкон.

Коли ти повертаєшся? -Завтра зранку. Першим рейсом.

Що там у тебе?

Як завжди.

Як справи зі столярством? -Нормально.

Оженився? -Ні.

Діти? -Нема.

Гей?

Дівчина?

Георгу, я пам'ятаю, що тут, у селі, люди небалакучі, але...

Наразі дівчини нема.

У мене також.

Неймовірно!

Раніше все здавалося таким велетенським, а зараз усе таке маленьке.

А горище збереглося?

Серйозно? -Звісно.

Як круто!

Ти ще будеш тут, коли я повернуся, правда?

Нічого собі!

Не може бути.

Не може бути!

Сюди вже цілу вічність ніхто не заходив!

Георгу! Піднімайся нагору!

Як це круто!

Та ти що!

Георгу, ходи!

Шорнагель так напився, що забув свої речі.

Тут ще їжа залишилась. Вирішила занести тобі, щоб ти не мусив готувати.

Дякую.

Покладеш до холодильника, добре?

Гарний був похорон. -Окрім колотнечі на цвинтарі.

Так, це було трохи несподівано.

Але тобі вже краще? -Так, все добре.

Але це круто!

Піднімайся, боягузе! Поголю тобі ноги! -Щось він не сильно змінився.

Ні. -Ходи нарешті!

Тягни сюди свій ображений зад і ставай до бою.

Привіт, Крістіане.

Привіт.

Я тоді піду. Вам точно є про що поговорити.

Ні, нам нема про що говорити.

Добраніч. І ще раз дякую.

За сьогодні. -Дрібниці.

Бувай, Крістіане. -Бувай.

Ходи. Я тобі покажу, де раки зимують!

І прихопи з собою сосиски. Я зголоднів!

То хто це був? -Таня.

Твоя однокласниця.

Танюха, точно!

Мушу сказати, вона ще та штучка.

Тримай. Давай зіграємо кілька партій.

Що з твоїми пальцями? -Нічого.

Нічого?

Бачиш?

То ви з Танюхою зустрічаєтесь? -Що? Ні!

А виглядає, ніби так. -Вона просто допомагала з похороном

і сьогодні на поминках. -Ти не повинен виправдовуватися.

Подавай. -Зачепив за живе?

Подавай нарешті.

Гарний удар!

Ну от і все.

Георгу, дивися. Ходи сюди.

Дивись. Пригадуєш?

Тут ще висить наша карта.

Правило перше: Подорож починається біля фонтану в центрі Льохінгена

і закінчується тоді, коли учасники попісяють у Балтійське море на Тіммендорфер-Штранд.

Правило друге: Подорож має бути здійснена на мопедах.

Правило третє: Під час подорожі учасники зобов'язуються пити,

вживати наркотики, займатися сексом, стрибнути бомбочкою із 10-метрової вишки,

займатися сексом...

...з'їсти усе, що є в меню грецького ресторану...

Це була твоя ідея? -Ні, твоя.

...проїхати 20 м на задньому колесі вниз по схилу...

...перевернути сплячу корову. -А це чия?

А це вже моя. Вона мені досі подобається.

А мопеди ще десь є?

Не дуже він любив розгрібати мотлох...

Круто!

Ура!

Як прикольно!

Давай, поїхали!

Поїдемо повз будинок Танюхи.

Давай газу!

Клас!

Фонтан!

То й що?

Подорож починається біля фонтану на центральній площі Льохінгена!

Рушаймо в дорогу! Зараз же!

Ти геть п'яний.

Та я знаю, але... Це ж геніально!

Ні, це божевілля!

Я знаю. Зачекай, стій!

Зупинись.

Та зупинись же!

Не смійся.

Давай поїдемо, зараз.

А як же твій літак? -Та ну його. Я потім щось вигадаю.

Тільки не кажи, що не шкодуєш!

Хіба ти не шкодуєш, що ми тоді не поїхали? -Звісно, шкодую. Але все одно це божевілля!

Крім того, мені треба перекрити стодолу. -Не роздумуй довго. Рушаймо!

Георгу!

Я не зачинив гаражні ворота! -Не зачинив гаражні ворота!