Welcome to the Hartmanns (Willkommen bei den Hartmanns)

- З окуляри чи без? - З. Одразу кмітливим здаєшся.

А от із зачіскою біда. Так тобі роботу не дадуть.

- Із зачіскою? - Так, на голові катастрофа.

Таке рясне волосся.

Ще й міцне.

Агов! Нічогенький стиль, Дьялло.

-Що там робити, Дьялло? - Я працювати.

Те робити не треба.

У них є свої люди. Чи ти раб?

Ти заплутався.

ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ГАРТМАНІВ

Месьє, де ти?

Месьє!

Ану забирайся. Пішов!

Анґеліко, коти їдять мишей. Таке життя.

Ні, це не життя.

Навіщо тоді ми купуємо йому дорогий корм?

- Принеси мені сиру. - Будуть якісь побажання?

Камамбер? Аппенцеллер? У миші може бути непереносимість лактози.

Річарде, краще не біси мене, а допоможи, трясця!

А от і маленька мишка. Ой!

Ой, здається, вона мертва.

І коли похорон?

Ґелі, увесь світ не врятуєш.

Коли ти вже полагодиш ці кляті двері?

Облиш мене вже.

Мерзенне котисько.

- Добрий ранок. - Привіт.

- Добрий ранок. - Добрий ранок.

Вітаю.

Докторе Гартман, пробачте, що спізнився. Гарні вихідні?

Ви що, на операцію прямо з дискотеки?

Ні, я веду спортивну групу для біженців.

- Один травмував щиколотку. - Для біженців, га?

- Так. - Аякже.

Я так здогадуюся, жінка травмувалася, роки зо 22.

Прошу вас, докторе Берґер, не вдавайте мати Терезу.

Що?

Ось! Гляньте лишень, яке обожнювання.

Дурні дівки. Наче підлітки якісь.

Вдома все гаразд?

Звісно ж. Чому б мало бути інакше?

Ріхарде.

Насолоджуйся життям. Пограй в теніс, в Італію гайни.

- Скільки ще колін ти хочеш розчикрижити? - Ґеорґу, не починай знову.

Мені на пенсію рано. Чому б мене вже зразу не поховати. Зсохнуся і вмру!

Працюватиму тут скільки зможу.

А тепер вибач, у мене сьогодні два коліна, стегно і три плеча.

Тепер щодо нашої минулої окремої розмови про вегетативну нервову систему.

Цей розділ точно буде у випускних іспитах.

По ньому є запитання?

Пані Гартман, хотілося б почути щось ще, крім вашого телефона.

- Це порушення. - Перепрошую, я...

Просто вийдіть. Будь ласка.

- Привіт, мамо. - Привіт, люба. Не відволікаю?

Ти ж правда приїдеш в неділю?

- Звісно. - Чудово, я дуже рада.

А ще я хотіла б, щоб ти не забувала, як у тебе все добре.

Як у всіх нас усе добре. І які ми маємо бути вдячні.

Так, звісно. Я розумію, про що ти.

От дідько!

Що? Що таке?

Я побачила свого переслідувача.

Невже знову, Софі?

Я думаю, він шкоди не завдасть. Не переймайся.

- Люблю тебе. Побачимося в неділю. - Я теж тебе люблю.

Привіт, Софі. Чудово виглядаєш.

Гарний одяг, гарна зачіска. Усе до лиця.

Гм... Дякую, Курте.

- Ти чого тут? - Хотів відвезти тебе додому.

Щоб тобі не довелося з тим покидьком у метро їхати.

Моє таксі стоїть на вулиці.

Усе це чудово, Курте, але...

- У мене ще попереду годинна лекція. - Я зачекаю.

Я не піду. З місця не зійду, як те дерево.

Твоє дерево.

Підготуйте шви.

Докторе, у задньому розі медіального меніска щілинне утворення.

- Гадаю, краще його ще раз зробити резекцію. -А ти гадаєш, я сам не бачу?

Звісно, ми його ще раз видалимо. Неймовірно!

- Та я ж хотів як краще. - Ви тут учитеся, лікарю Берґер!

А не Нобелівку за всезнайство отримуєте!

- Ви трохи перебільшуєте. - Та замовкніть, на Бога!

Лиш нервуєте тут всіх. Затискач!

Та вигнутий же!

Господи, та що ж тут сьогодні діється!

А тоді, Бірґіт, подзвоніть протестантам. Це ж не складно. Нам потрібне кухонне приладдя.

Так. Я передзвоню.

- Вітаю. -Добрий день.

Ви, напевне, одяг принесли.

Сподіваюся, не дизайнерський, бо будуть бійки. А нам зараз вони ні до чого.

Але все одно дякую, пані..?

Гартман. Пані Гартман.

Я вчителька. Була вчителькою, директоркою, власне.

Хотіла спитати, чи не потрібні вам викладачі, скажімо, німецької?

Учителів у нас більше ніж достатньо.

Усі пенсіонери до нас стукаються.

Але якщо хочете допомогти, роботи повно.

Можливо, вам буде цікаво почитати нашу дошку оголошень і...

Хочете капучино?

Анґеліко! Невже!

Матінко рідна!

От ніколи б не подумала, що тут тебе зустріну.

Як ти? Принесла одяг?

А спокусник Бернд зробив тобі капучино.

Зрозуміло. Ще той жевжик, скажи?

- Як Ріхард? - Ріхард добре. Дякую, Гайке.

- Чудово. - То що ти тут робиш?

Я тут щодня. Німецьку викладаю.

- Німецьку? - Так.

- Хіба ти не викладала географію та фізкультуру? - До чого це ти ведеш?

Та мені та німецька на раз плюнути.

Я ще займаюся танцювальною терапією. Дуже важлива штука.

Таке. Ну, маю бігти. Бувай, люба. Шануйся!

- Я їду в місто. Підвезти? - Та я ліпше пішки. Не дуже люблю машини.

У мене дуже маленька машина.

Та все просто, Ґелі.

Якщо ми й далі так забруднюватимемо навколишнє середовище,

не дивно, що мільйони кліматичних біженців схочуть сюди перебратися.

Урагани, цунамі, землетруси, усе це провина Заходу!

- І землетруси? - Так, може не так прямо, але ж...

- Я підключуся. - А що, воно працює?

Звісно.

Правда ж чудова мелодія?

Гайке, скажи, будь ласка, а чи не змогли б ми з тобою поділити клас німецької?

Ні, не думаю, що варто.

Мої біженці до мене звикли. Це їх спантеличить.

А в тебе ще якісь заняття є? Берете хоч у чомусь участь?

Ну, серйозно. Що ви робите зі своїми бісовими грошенятами?

Га?

- Куди ти її вводитимеш? - Слухай, я це роблю по 20 разів на день.

- Боляче не буде. - Тобі-то точно ні.

- Розслабтеся, пане Гартман. - Перепрошую? Я й сам лікар.

Карло, зроби нам, будь ласка, два капучино.

Карла права, Річмане. Розслабся.

І як ти про роботу думаєш, коли довкола стільки молодих кралечок?

Ті кралечки зчиняють менше метушні, ніж ти.

Це гіалуронова кислота! В Америці її дають немовлятам.

- У тих янкі усе не як у людей. - Так-так, звичайно. Не смикайся!

Увага!

Ну от, усе добре.

А що нам робити з твоїм волоссям? Саме воно не відновиться.

Ти ж просто дивишся згори. Не найліпший ракурс.

Автогемотерапевтичні ін'єкції під шкіру черепа, від 3 до п'яти сеансів.

Тоді може не доведеться пересаджувати волосся.

Отак! Ну от і все. Добре.

Ой, навіть не знаю, чи мені це треба.

Ну, якщо тобі й так нормально...

Не може бути. Гелі, ти не бачила моєї коричневої куртки із Лос-Анджелеса?

Ти ідеш гуляти? Я думав, ми кіно дивитимемося.

Ага, із Сашею. Ми давно не бачилися.

Щось ти якийсь не такий. Ану підійди.

Будь ласка, Ґелі, мені вже час.

- Просто скажи мені, де куртка. - Куртка?

Думаю, вона в домівці біженців.

Що? Як? У домівці біженців?

Це ж моя улюблена куртка. І ти це знаєш.

Я її купив у Штатах, коли мені було 25!

Ріхарде, тобі вже не 25, ти в тій куртці як ліверка.

Ну, трохи схоже.

Так, тепер я злий.

Дуже злий, правда!

Це ж була моя улюблена куртка!

Дідько!

Ми змінили пункт 1.3Б у робочому варіанті договору купівлі-продажу,

на більш відповідний потребам комісії.

І якщо тут у пана Мілстіна

або у пана Ґао в тому кінці виникнуть якісь сумніви -

бабах! - ми ошелешимо їх цифрами.

Тіло!

Бабах значить бабах! Навіщо ми тренуємося?

Дай сюди! Ну ж бо, всі!

Зосередьтеся, люди! Зосередьтеся!

Зосередьтеся.

- Мамо? - Зосередитись.

Філіпе, маленьке дурне питання.

Як мені знову переключитися в режим DVD?

- Спитай тата. - Його немає!

Навіщо нам взагалі п'ять пультів?

Вибач, що так пізно дзвоню.

Тут 7 ранку. Я в Шанхаї.

А, так. Звичайно.

Насолоджуйся, любий.

- Але ж ти приїдеш... - Звісно, я лечу назад післязавтра.

Ти часто обіцяєш приїхати, а потім, в останню мить...

Цього разу я справді приїду. Обіцяю.

А зараз мушу бігти.

- Уже не дочекаюся неділі. - Так. Чудово.

Бувай.

Бачив сьогодні новини?

Новини?

Сашо, світ вийшов з-під контролю!

Так. От тому я більше й не дивлюся новин.

Вони лиш зіпсують мені настрій на весь день.

А мені це все ні до чого. Е ні, життям треба насолоджуватися! Раз живем!

Веселися. Розслабляйся.

Ти нарешті завів Facebook, Snapchat чи Instagram?

О, Річі! Приєднуйся вже.

Ой! Стривай.

Дивися, хто тут. Агов!