12 Angry Men

Ви зробили чудову роботу. Чудову.

Ви зробили це. Ви - молодець!

Вам належить прийняти рішення по справі про вбивство першого ступеня.

Умисне вбивство - найсерйозніше обвинувачення в кримінальному суді.

Ви вислухали свідків і дізналися, що говорить по цій справі закон.

Тепер ваше завдання - неупереджено розглянути усі факти.

Одна людина - мертва. На карті життя іншої.

Якщо у вас виникають сумніви щодо вини звинуваченого,

то ви повинні винести вердикт - не винен.

Якщо сумнівів немає, тоді ви з чистим сумлінням

визнаєте його винним.

В будь-якому випадку, ваш вердикт повинен бути одноголосним.

Якщо ви визнаєте його винним,

суд рекомендуватиме відхилити прохання про помилування.

В такому разі, смертний вирок є остаточним.

На вас покладена велика відповідальність. Дякую вам, джентльмени.

Альтернативні присяжні можуть бути вільними.

Присяжні також вільні.

12 РОЗГНІВАНИХ ЧОЛОВІКІВ

В ролях: Генрі Фонда,

Лі Дж.Кобб, Ед Беглі, Е.Г.Маршалл, Джек Уорден, Мартін Балсам та інші.

Режисер: Сідні Люмет

- Бажаєте ґумку? - Ні, дякую.

Ця штука не рухається.

- Я допоможу. - Ось так.

До речі, вранці я дзвонив в бюро погоди.

Має бути найспекотніший день у році.

Я вважаю, тут варто провести провітрювання.

- Ваше ім'я, сер? - Ось.

Щиро вам дякую. Гаразд, джентльмени. Усі на місці.

Якщо що-небудь буде потрібно, я буду за дверима. Постукаєте.

Доброго ранку. Ніколи не знав, що вони нас закриють.

Звичайно, що закриють. А ви як думали?

Я не знав. Навіть не думав про це.

- А це навіщо? - Я гадаю, це мають бути бюлетені для голосування.

Чудова ідея. Може так можна вибрати сенатора.

- Ну, як вам? - Не знаю. Це дуже цікаво.

- Так? А я мало не заснув. - Я ще не був присяжним.

Ні? А я був багато разів.

Ці адвокати все базікають та базікають, навіть коли все зрозуміло, як в цій справі.

- Стільки балачок про ніщо. - Мабуть так треба.

Так, вони змушені. Це така система...

Як на мене, я вибив би з цих щенят усю дурість ще до того як вони нароблять проблем.

Це економить багато часу і грошей. Ну що ж, давайте почнемо.

Так, у нас є все, що необхідно.

Через кілька хвилин почнемо. Один джентльмен ще у ванній.

Ми повинні сидіти по порядку?

Я не знаю. Скоріш за все.

- Хлопче, ти на моєму місці. - О, вибачте.

Непоганий вид, чи не так?

Що ви думаєте про справу? Я гадаю, вона дуже цікава.

Справді... Смертельний випадок. Гадаю ви зрозуміли, що я мав на увазі?

Нам пощастило, що справа про вбивство. Скажімо, розбій або пограбування...

Таке, нудніше не буває!

- Ей, це ж Вулворт Білдінг? - Вірно.

Чи не смішно? Живу тут все життя, а там ніколи не був.

Вам треба розкласти весь цей мотлох по полицях так, як у кіно.

Так, скажімо, ця байка про ніж.

Запитайте в дорослих людей чи повірять вони у таку маячню.

Ага, вже ж таки. Та тут все ясно.

Так, я згідний.

Так, вам не позаздриш!

- Простудились? - Ще й як. Простуда в спеку - це смерть.

До носа боляче навіть торкатися. Ви ж знаєте.

Так-так. Я знаю.

- Ей, ну ж бо! Містере Форман, давайте почнемо. - Один чоловік ще у ванній.

Що нового? Я ще не встиг зранку глянути.

Я тільки дивлюся з якими котируваннями вчора закрився ринок.

- Граєте на біржі? - Я - брокер.

А у мене поштове бюро.

Компанія Бек та Колл.

Назву придумала моя дружина.

37 працівників, а починали з нуля.

Гаразд, хлопці. Займайте свої місця.

Сподіваюся, ми швидко розберемося з цією справою. У мене білети на бейсбол.

Янкі проти Клівленда. У нас є цей парубок, Моджелевскі.

Він - справжній бик. Знаєте...

Такий... Знаєте?

Не любите бейсбол, так? Де сідати?

Я думаю, так само, як сиділи у суді.

Один, два, три і так далі, якщо ви будете не проти.

- Яка різниця? - Краще все-таки сидіти по порядку.

- Гаразд. - Нас - 12. Перший, другий...

Яка ваша думка щодо слів прокурора?

- Перепрошую? - На мою думку, він чудово вибудував факти.

Один за одним, в логічній послідовності.

- Я був вражений. - Я гадаю він...шикарний експерт у своїй роботі.

І з таким напором. Ви знаєте, дуже потужно.

Отож, панове, прошу уваги.

Можна розпочинати.

Джентльмене біля вікна.

- Ми починаємо. - О, вибачте.

- Хлопчик вбиває батька, о це так. - Слухайте, зараз це відбувається постійно.

Вони розпустили цих дітей, далі вже нікуди.

Мабуть, це стане для них уроком. Розумієте?

- Усі тут? - Старий ще там.

- Ви могли б постукати до нього у двері. - Так.

- Вболіваєте за "Янкі"? - Ні, за Балтімор.

Балтімор?

Грають, ніби їх вдарили ломом по голові.

Хто у них є? Тільки на землю падати вміють.

- Ми хотіли б розпочати. - Пробачте, панове.

- Я не знав, що ви мене чекаєте. - Балтімор?...

Гаразд, панове, хвилинку уваги. Вирішуйте, як вам заманеться.

Не буду нагадувати правила.

Ми можемо спочатку все обговорити, а тоді проголосувати. Це, звичайно, один шлях.

А можемо проголосувати і зараз.

Я гадаю варто зробити попереднє голосування.

Так. Голосуємо. Хто за? Може, відразу і завершимо з цим.

Гаразд. Тільки нагадаю, що ми маємо справу з вбивством першого ступеня.

І якщо він винен, то ми саджаємо його на електричний стілець.

В обов'язковому порядку.

- Гадаю, кожен з нас знає про це. - Давайте вирішувати.

- Гаразд. Хто-небудь проти? - Я тільки за.

Але, тільки пам'ятайте, рішення повинно бути одноголосним.

Такий закон. Гаразд, усі готові?

Хто за вердикт "винен", прошу підняти руки.

Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім...

вісім, дев'ять, десять, одинадцять.

Отже, одинадцять "за".

Тепер хто "проти"?

Один. Ясно.

Одинадцять "за", один "проти". Що ж, тепер знаємо що до чого.

О, Господи. Завжди цей один.

Що будемо робити тепер?

- Поговоримо. - О, Господи.

Ви справді думаєте, що він не винен?

- Я не знаю. - Ви сиділи з нами в суді, усе чули.

Цей хлопець - небезпечний вбивця.

- Йому вісімнадцять років. - Він уже дорослий.

Ввіткнув ножа в груди батькові на 4 дюйми.

В суді це було доведено незаперечно.

- Переказати це ще раз? - Ні.

- Тоді, що вам ще треба? - Я тільки хочу поговорити.

Про що тут говорити? Одинадцять з нас вважають, що він винен.

Усі, крім вас.

Я хочу запитати вас дещо. Ви вірите в його історію.

- Не знаю. Мабуть, ні. - І голосуєте за те, щоб його оправдали?

Вас одинадцять проголосували "за".

відправити хлопця на електричний стілець.

- А хто казав, що це легко? - Ніхто.

Я голосував першим, так? І я чесно вважаю, що він винен.

І не передумаю навіть через сто років.

Я не намагаюся змусити вас передумати. Просто це...

Це - життя людини! Так не можна, вирішити усе за 5 хвилин.

- А раптом ми помиляємось? - А раптом стеля впаде мені на голову?

- Усе може бути. - Вірно.

Яка різниця, як довго це триватиме? Ну, витратимо ще п'ять хвилин, і що?

Нехай буде одна година. Гра починається о восьмій.

- Хто бажає що-небудь сказати? - Я готовий просидіти одну годину.

- Чудово. Вчора мені розказали одну історію... - Це не те, заради чого ми тут сидимо.

Гаразд, тоді скажіть мені. Заради чого ми тут сидимо?

Я не знаю. Можливо і дарма.

Послухайте, цього хлопця копали усюди все його життя.

Ви знаєте, народився в нетрях, мати померла коли йому було дев'ять.

Півтора року жив у притулку,

поки батько відбував строк за підробку грошей.

Не надто щасливе дитинство.

Він дикий і злий хлопець. Завжди таким був. І ви знаєте чому?

Кожний день він отримував по голові.

18 років жалюгідного життя. Ми повинні сказати про нього кілька слів.

Я скажу про нього, містере. Ми нічого йому не винні. Суд був чесним.

Ви думаєте, цього мало? Йому й так пощастило. Розумієте?

Слухайте, ми всі виросли тут. І ми все чули, чи не так?

І не треба мені говорити, що я повинен повірити цьому щеняті, знаючи хто він є.

Я бачу їх все своє життя.

Їм ні в чому не можна вірити. Ви ж знаєте. Вони природжені брехуни.

- Тільки неосвічені люди можуть повірити в таке. - Тепер, послухайте...

Думаєте, ви народилися з монополією на істину?

Цьому хлопцеві багато чому потрібно навчитися.

- Тільки не треба проповідей. - Панове, ми маємо зробити роботу. Отже, давайте її зробимо.

Рисові пластівці. Ми їх рекламуємо.

"Сніданок, який весело хрустить."

- Це я написав. - Дуже мило.

- Ей, ви не проти? - Пробачте. Я звик малювати.

- Допомагає зосередитися на думках. - Нам потрібно зробити роботу.

Інакше ніколи не закінчимо з цим. Гаразд.

Можливо, джентльмен, який не згідний з нами, викладе свої аргументи.

Розкажіть нам, які у вас думки. І ми покажемо вам, де ви помиляєтесь.

Можливо, зробимо ось так. Ми повинні переконати цього джентльмена, що він не правий.

Нехай кожний з нас скаже кілька слів, і тоді...

- Гаразд, це я так... - Ні-ні, хороша ідея.

Пропоную піти по колу стола.

Ви - перший.

Ну... Це важко сформулювати словами.

По-моєму, він винен.

Я думаю, це було очевидно. Ніхто не довів протилежного.

Ніхто й не має доводити протилежне. Докази - це справа обвинувачення.

Адвокат звинуваченого не зобов'язаний відкривати свій рот. Це є в конституції.

Так, я знаю це. Я тільки хотів...

Ну... Я думаю, він винен. До того ж, його хтось бачив.

Гаразд. Ось що я думаю. У мене немає ніяких упереджень.

Я буду називати тільки факти.

Перший.

Під кімнатою, де сталося вбивство, живе один старий чоловік.

Тієї ночі в 10 хвилин на першу він чув гуркіт.

Він сказав, що звук був таким, ніби там відбувається бійка.

І він почув, що наш хлопець крикнув "Я вб'ю тебе".

Через секунду, він почув, що тіло впало на підлогу.

Він відкрив двері і побачив, як хлопець вибіг з будинку на вулицю.