Psycho

ФІНІКС, АРИЗОНА

П'ЯТНИЦЯ, 11 ГРУДНЯ

14:43

Ти так і не пообідала, еге ж?

Мені час повертатися на роботу.

Від моїх довгих обідніх перерв у боса кислотність підвищується.

Чому б не зателефонувати босу та не попросити

відпустити тебе до кінця дня?

Це ж і так п'ятниця, ще й спекотно.

І що мені робити з цим вільним часом? Провести тебе до аеропорту?

Ми б могли тут ще трохи полінуватися.

З готелю ми маємо виїхати о 15:00.

У таких готелях нікого не цікавить, коли ти поселяєшся,

та коли час спливає...

Семе, шкода, що доводиться зустрічатися у таких місцях.

Я чув, що деякі подружні пари навмисне проводять

часом ніч у дешевому готелі.

Одружені багато що можуть робити навмисне.

Говориш як дівчина, яка побувала одруженою.

О, Семе, це востаннє.

-Невже? Що саме? -Оце.

Таємна зустріч для таємних стосунків.

Ти приїздиш у справах, ми уриваємо собі годинку в обід.

Краще б ти взагалі не приїздив.

Гаразд. То що нам тоді робити? Писати одне одному пристрасні листи?

Мені час іти, Семе.

-Можу приїхати наступного тижня. -Ні.

Навіть щоб просто побачитись? Пообідати на людях?

Ну, бачитися можна. Можемо навіть повечеряти.

Але в рамках пристойності.

У мене вдома, де на каміні портрет моєї матері,

а сестра допомагатиме мені смажити великий стейк на трьох.

А після стейка

відправимо сестру в кіно, а мамине фото обернемо до стіни?

Семе!

Гаразд.

Маріон, я хочу бачитися з тобою якомога частіше.

За будь-яких обставин, хай навіть у рамках пристойності.

У твоїх устах пристойність звучить непристойно.

О ні, я цілком за.

Вона потребує терпіння, стриманості, чималих зусиль.

А так, то це просто важка робота.

Та якщо я зможу бачити й торкатися тебе, навіть отак просто, я не проти.

Я втомився гарувати на людей, яких немає поряд.

Я гарую, щоб оплатити батькові борги, а сам він у могилі.

Гарую, щоб платити колишній аліменти,

а вона живе десь на іншому краю світу.

Я теж плачу.

Ті, які приходять на побачення до готелів, теж платять.

Через пару років я виплачу всі борги.

Якщо вона знову вийде заміж, аліментів більше не буде.

-Я ще ніколи не була одружена. -Так. Та коли це станеться, ти розквітнеш.

О, Семе, давай одружимось.

Еге ж. І оселимося на складі за господарською крамницею у Фейрвейлі?

Весело буде. Ось що я тобі скажу.

Коли посилатиму колишній аліменти, можеш полизати марки.

Я лизатиму марки.

Маріон, ти хочеш це припинити

та знайти собі когось, вільного від зобов'язань?

Я над цим замислююсь.

Як ти можеш навіть думати про таке?

-Не запізнися на літак. -Ми ж можемо піти разом, правда?

Я запізнююсь, а тобі треба взутися.

Містер Лаурі повернувся з обіду?

Обідає з покупцем будинку на Гарріс-стріт.

З тим нафтовим орендарем. Тому й запізнюється. Голова болить?

Мине.

Головний біль — наче обіцянка на майбутнє,

забуваєш, тільки-но перестає боліти.

Аспірин маєш? У мене тут дещо є, не аспірин.

Мамин лікар дав мені їх у день мого весілля.

Тедді просто розлютився, як дізнався, що я прийняла заспокійливе.

Ніхто не телефонував?

Мені телефонував Тедді. І моя мати, спитати, чи телефонував Тедді.

Ой, тобі телефонувала сестра, вона їде до Тусона по крамницях,

її не буде цілі вихідні, і...

Спекотно, мов у лазні.

Дівчата, вам слід змусити боса організувати вам кондиціонер.

Сьогодні він собі це може дозволити.

Маріон, підготуй копії акта для містера Кессіді, гаразд?

-Так, сер. -Завтра великий день, моя люба дівчинко.

О, не ти. Моя дочка.

Ще таке дитя.

І завтра вона стане перед усіма,

повінчається та покине мене.

Подивися на мою дитинку.

Вісімнадцять років,

і за ці роки — жодного нещасливого дня.

Ходімо, Томе. У моєму кабінеті є кондиціонер.

Знаєш, як я даю собі раду з нещастями?

Відкуповуюся.

А ти нещаслива?

Не надто.

Я купую цей будинок у якості весільного подарунку своїй дитині.

Сорок тисяч доларів готівкою.

Це не купівля щастя. Це просто відкуп від нещастя.

Ніколи не ношу з собою більше, ніж можу собі дозволити втратити.

-Порахуй! -Щоб я пропала!

А я не пропаду. І ці гроші теж.

Томе, така велика готівкова оборудка дуже нетипова.

То й що? Це мої особисті гроші.

А тепер вони твої.

Давай покладемо їх у сейф,

а в понеділок вранці, коли ти вже добре почуватимешся...

О, щодо самопочуття,

де та пляшка, яку ти казав, що тримаєш у столі?

Знаєш, іноді я не можу втримати язика за зубами.

Лаурі, я вмираю від спраги.

Не хочу навіть залишати їх в офісі на вихідні.

Поклади в сейф у банку,

а в понеділок переконаємо його виписати нам чек.

Так.

Він до тебе залицявся.

Мабуть, помітив мою обручку.

Заходь.

Копії. Містере Лаурі, якщо ви не проти,

я б із банку пішла просто додому.

-У мене трохи... -Іди просто додому.

Бо ми з твоїм босом підемо

та трохи собі вип'ємо. Еге ж?

-Звісно. Ти нездужаєш? -Голова болить.

Тобі треба на вихідні до Лас-Вегаса, ігрового майданчика світу.

Ці вихідні я проведу в ліжку. Дякую.

Не питимеш пігулок? Вони дадуть раду із болем.

Пігулками від нещастя не відкупишся.

Мабуть, віднесу гроші до банку, а тоді піду додому та посплю.

Маріон, що в біса... Що ти тут робиш?

Звісно, я радий тебе бачити. Завжди радий.

Що таке, Маріон?

Стійте.

Поспішаєте.

Так. Я не мала наміру так довго спати.

Вчора ввечері мало не потрапила в аварію від утоми,

-тож вирішила зупинитись. -Ви спали тут цілу ніч?

Так. Кажу ж, очі самі заплющувалися.

Тут повно мотелів. Вам варто було...

Тобто, з міркувань безпеки.

Я не мала наміру проспати цілу ніч.

Просто зупинилася. Я щось порушила?

-Ні, мем. -То я можу їхати?

Щось негаразд?

Звісно, ні. А я поводжуся так, наче щось негаразд?

-Чесно кажучи, так. -Прошу, дозвольте мені поїхати.

-То як? -Що "як"?

Я ж сказала, усе гаразд,

окрім того, що я поспішаю, а ви марнуєте мій час.

Ні, хвилиночку. Заглушіть, будь ласка, двигун.

Можна ваше водійське посвідчення?

-Навіщо? -Будь ласка.

АРИЗОНА ШТАТ ВЕЛИКОГО КАНЬЙОНУ

ПРАВА СМУГА НА ҐОРМАН

Підійду за мить!

КАЛІФОРНІЯ

АРИЗОНА

-Клопіт мені не потрібен. -Що?

Стара приказка. "З першим покупцем за день завжди найбільше клопоту".

То я й кажу, клопіт мені не потрібен,

тож я обслужу вас так чесно,

що у вас не буде жодної причини...

Можу я обміняти своє авто на інше?

Робіть, що забажаєте. Ви ж жінка, тож так і зробите. Оце ваше?

Так, воно... З ним усе гаразд.

-Мене просто... -Аж нудить від нього.

Роздивіться довкола,

може, щось упаде в око.

А тим часом мій механік огляне ваше авто.

-Хочете кави? Я саме... -Ні, дякую.

Я поспішаю й лише хочу провести обмін.

Одного людям варто уникати

при купівлі вживаних машин — поспіху.

Та день надто гарний, щоб сперечатися.

Я зажену ваше авто до гаража.

Я б і сам його вам порадив.

-Скільки? -Ну ж бо.

-Проїдьтеся навколо кварталу. -Мене влаштовує.

Скільки це буде разом із моїм авто?

Тобто ви не хочете взяти півтора дня на роздуми, як усі?

Поспішаєте, еге ж? Хтось за вами женеться?

Звісно, ні. Будь ласка.

Це вперше на моїй пам'яті покупець квапить продавця.

За моїми приблизними підрахунками,

ваша машина і ще 700 доларів.

-Сімсот доларів. -Завжди є час поторгуватись, еге ж?

Гаразд.

Візьму, якщо доведете, що це ваше авто.

Знаєте, номерний знак іншого штату і все таке. У вас є технічний паспорт...

У мене є всі необхідні документи. Тут є жіночий туалет?

Усередині.

Отам.

Гадаю, вам таки варто проїхатися, спробувати авто.

Не хочу жодних поганих чуток про Чарлі-каліфорнійця.

Я справді не хочу. Ми не можемо просто все владнати і...

Буду до кінця чесним із вами, мем.

-Не те щоб я вам не довіряв, але... -Але що?

Що такого страшного в тому,

щоб прийняти рішення та поспішати?

-Гадаєте, я вкрала своє авто? -Ні, мем.

Гаразд, ходімо всередину.

Гей!

Просто покладіть сюди, будь ласка.