Dungeons & Dragons: Honor Among Thieves

Це вони!

Приготуватися.

Прибуває ще двоє в'язнів!

Готуйсь до стикування!

По місцях!

Обережно!

Ворота закріплено!

В'язень пішов!

Прекрасно. Ще один співкамерник.

Не ображайся. Ти милий.

Ми тобі все покажемо, обживешся.

У цьому відрі замерзає наша сеча. А ще…

Власне, це все.

Як тебе звуть, дівко?

Це Хольґа. Я — Едґін. А ти?

Я сидів у багатьох камерах. Але ніколи не ділив їх із жінками.

Думаю, мені сподобається.

Маю попередити,

Хольґа не любить, коли їй заважають їсти картоплю.

-Для неї це подія дня. -Замовкни!

Без питань. Продовжуй.

Соромишся, га?

При ближчому знайомстві я не такий уже й поганий.

Не треба так.

Нам обом дуже сподобається…

Пальці не в'язатиму — нехай будуть рукавиці.

Кого я хочу вразити?

Ні діаманти, ні любов богів

Нам не замінять соку виноградної лози

Усі разом ми п'ємо й співаємо

Кухлі берімо й пиймо увесь день

Припинити співи!

Так точно, Тобіасе.

Завтра Рада Відпустителів.

Не сподівайся марно, Еде.

Ти про що?

Цього разу в Раді буде Джарнатан. Він Ааракокра.

Тільки він нас і звільнить.

Не буде цього.

Я тобі так скажу: сьогодні ти востаннє колеш кригу.

Владою Альянсу Лордів

Рада Відпустителів зараз розгляне справу

Едґіна Дарвіса та Хольґи Кілґор.

Це їхній другий рік ув'язнення за злочини

крадіжки у великих розмірах та шахрайства.

Рада повинна визначити, чи підлягаєте ви помилуванню.

Вам слово.

Дякую, Канцлере Андертон, шановні члени Ради.

Перш ніж почну, зауважу, що Канцлера Джарнатана немає.

Почекаємо його?

Канцлера Джарнатана затримала буря. Починайте.

Ясно. Просто я…

Ми дуже б хотіли його присутності.

Або кажіть, або відмовтеся від промови.

Чудово.

Спочатку змалюю вам контекст.

Ви здивуєтеся, але я не завжди був злодієм.

Багато років тому я приєднався до фракції Арфістів ―

мережі шпигунів, які присягнули боротися з тиранією,

захищати пригноблених і не просити нічого взамін.

Моя дружина Зія підтримала моє рішення, хоч і розуміла всі ризики.

Удень я підслуховував розмови найманців,

зупиняв бандитів…

і навіть карав Червоних Чарівників Тея.

А ввечері приходив додому, до люблячої дружини й доньки Кіри.

Скажу чесно, інколи я ставив під сумнів

частину клятви про «нічого не просити взамін».

Але дружина казала:

«Не треба давати нам усе, дай нам лише себе».

То де Джарнатан?

Він скоро буде? Я можу зачекати.

Ви чули, що ми сказали?

Точно, буря. Просто, наскільки я знаю Джарнатана,

він мою історію дуже добре сприйме.

І я б не хотів ще рік чекати, щоб прийти сюди й…

Продовжуйте.

Звичайно. Що ж.

Арфісти неуникно наживають собі ворогів.

Іноді вороги приходять у пошуках помсти.

Жоден жрець не може зцілити рани від клинка Червоного Чарівника.

Оживити її було неможливо.

Разом із Зією померла моя відданість клятві.

Вибачте, просто це важко згадувати…

коли немає Джарнатана.

Знову за своє?

Він пропустив найважливішу частину!

Як мене судити, не знаючи мотивації?

Ми цілком можемо вирішити вашу долю без Джарнатана.

-Закінчуй. -Добре. Де я зупинився?

Увечері я приходив до своєї люблячої дружини й доньки Кіри.

Задалеко. Не тягни час!

Точно, вибачте. Широкі мазки.

Наступні кілька місяців були ганебними.

Тоді я й зустрів Хольґу.

Їй стало мене шкода.

Ну, їй стало шкода дитину.

Хользі до кепського життя було не звикати.

Багато років тому її вигнали з племені,

бо вона покохала чужинця.

Ми швидко стали як брат із сестрою.

Наші стосунки будувалися на довірі та взаємоповазі.

У нас не було грошей чи чесного способу їх заробити,

тож замість чесного ми вирішили знайти інший.

Це п'янке відчуття,

що від того, чого ти завжди хотів,

тебе відділяє тонесенька шибка.

Вас може здивувати, що ми коїли свої злочини,

а вдома чекало дитя.

Ми не лишали її вдома.

Швидше, біжімо!

Кіра була не єдиною новобранкою. Ще були Саймон, так собі чаклун,

і шахрай на ім'я Фордж, який підштовхував нас до більших справ.

Невдовзі ми стали командою.

Так, ми були злодіями, але я намагався утримувати певні стандарти.

Ми нікого не калічили.

І крали лише в тих, хто це найменше відчув би.

Та все змінилося, коли ми зустріли чарівницю Софіну.

Ми про неї мало що знали.

Та вона хотіла, щоб ми разом пограбували Коріннський Форт.

Це фортеця Арфістів. Чули про таку?

Джарнатан точно чув.

Форт був повен безцінних скарбів, відібраних у злочинців,

і лише Арфісти мали доступ до скарбниці.

Тому Софіна й прийшла до нас.

Спершу я відмовився. Це було надто ницо.

Та Фордж сказав, що серед реліквій Коріннського Форту

була Скрижаль пробудження,

здатна повернути до життя одного небіжчика.

Навіть якщо того вбив клинок Червоного Чарівника.

Мабуть, розумієте, про що я.

-Чому мене не берете? -Вибач, Кіро, це небезпечно.

То не йдіть.

У нас є все, що треба.

Не все. Але це остання справа.

Довірся мені.

Вище носа, мала. Ми миттю.

Я їй не сказав про скрижаль. Невдача її б убила.

І, зрештою,

ми таки пролетіли.

Ще трохи, кохана.

Вламувачі!

Он вони!

Ми нікого не кривдимо.

Вона опинилася у Часоспині! Відбий, Саймоне!

Не можу. Софіна надто могутня!

Візьми скрижаль. Бережи Кіру.

Даю слово.

Насправді, навіть якщо Рада засудить мене ще до двох років

або навіть до двадцяти,

цього буде недостатньо, щоб покарати мене за найбільший злочин…

крадіжку батька в моєї доньки.

Але знайте, якщо ви мене випустите,

я все життя присвячу спокутуванню цього гріха.

Додаси ще щось?

Я пас.

Перш ніж оголосите рішення, благаю вас зачекати на…

-Джарнатан! -Вибачте.

Знав би ти, який я радий тебе бачити!

-Хольґо, давай! -Охороно!

Відпустіть мене, шановний!

Вона кидається картоплею!

Джарнатане!

Ми ж дали помилування!

Лети, пташко!

Ще дихає.

Я ж казав, що він нас витягне!

ПІДЗЕМЕЛЛЯ І ДРАКОНИ ЧЕСТЬ ЗЛОДІЇВ

Є щось від Кіри?

Тут давно нікого немає.

Куди Фордж міг її забрати?

Не міг він поїхати з Берега Мечів. Фордж любить міста.

Ви з дружиною бажаєте вечеряти?

-Що? Ні. -Я з оцим?

-Із такими губами? -Гидота. Принесіть випити.

Візьмемо човен до Брами Болдера,

а звідти — на північ.

А поки шукатимемо Форджа, я завітаю до Марламіна.

Точно хочеш через це проходити?

-Що, як він не схоче з тобою говорити? -Начхати, що він хоче.

-Ясно. -Пора з цим скінчити.

У листі він написав, що він тобі не чоловік.

Хіба це не кінець?

-Тобі не зрозуміти. -Це точно.

Я не розумію.

Це що…

Сучий син.

Фордж ― лорд Невервінтера.

Як цьому клоуну таке вдалося?

Усе одно. Головне, що в нього Кіра.

Ходімо.

Дякуємо, друже. А що з моїми губами?

-Завеликі для твого лиця. -Що?

Іншим подобається.

Ніколи не бачив тут стільки людей.

Мабуть, прийшли на Полуденні ігри.

Тато мене водив на останні, перш ніж їх прикрили.

Хтось переміг?

Один учасник дійшов до фінального раунду,

але чудовисько перекусило його навпіл, тож…

ні.