Still Up

22:41

Узагалі спати не хочу. Мабуть, через напруження.

Чи я зможу розслабитися?

Коли я хочу розслабитися, уявляю себе в гарячій ванні.

Ненавиджу ванну. Мокнеш у власному бруді. Наче бегемот.

Тому після ванни я завжди приймаю душ.

Що за дурниці.

Це ж ти удвічі довше миєшся.

Чому не просто душ?

Бо я люблю мокнути у власному бруді, як бегемот.

Не дивно, що зранку мені не вистачає гарячої води.

Молодець, що йдеш.

Я хочу це зробити.

- Тоді до завтра. - Так.

- Удачі. - Дякую.

Ну, все.

Я скучатиму.

Авжеж. Бо я дивовижна.

І ще: ти оплачуєш наступний рахунок за воду.

Справедливо.

- На добраніч, Ведже. - І тобі.

- Вибачте. - Рушай.

Я поспішаю.

Дякую.

- Вітаю. - Вітаю.

- Ліса Осґуд. - Добре.

КЛІНІКА СНУ «ЖИТТЄВА СИЛА»

Заповніть, будь ласка.

Дякую.

- Ваша палата тут. - Дякую.

Принести вам щось попити?

Я б убила за біле вино.

- Я не думаю... - Жартую. Усе гаразд. Дякую.

Дякую.

Тут доволі...

БЕЗСОННІ НОЧІ

Питання: коли ти приймаєш ванну, чи приймаєш ти потім душ?

Ні. Бо так ти вдвічі довше миєшся. Дурня.

Я теж так сказала. Хотіла почути, що думають інші.

Покажи свою палату. Яка вона?

Можеш уявити собі труну Базза Лайтєра?

Що? Не можу.

Дивне порівняння, скажи?

Тобі теж сюди треба. Серйозно.

Що? Невідомо, чи буде користь.

- Ого. Крутий вигляд. - Дякую.

Чудово. Так, я про це.

Я вже готова на все.

Ведж дуже за мене переживає.

Учора він бачив, як я поставила на плиту іграшку Поппі.

Що?

Іграшковий чайник.

Я більше не можу не спати. Розумієш?

І на що ти надієшся? Думаєш, вони тебе вилікують?

Надіюся, що так.

Якщо пощастить - допоможуть

і з синдромом неспокійних ніг.

- Неспокійного чого? - Це дуже дивно.

Щоразу, як я намагаюся заснути, ноги хочуть устати.

А в тебе з ногами один мозок?

Я вже не впевнена, що це так, Денні.

Це так.

Що це?

Це Дейзі.

І хто така Дейзі?

Ось вона - Дейзі.

Де вона взялася?

Трохи раніше в мої двері постукав Адам.

Усе гаразд, друже?

Ти міг би зробити мені послугу й приглянути за Дейзі?

Хто така Дейзі?

Що? Дейзі, познайомся з Денні.

Я дивлюся за нею, поки місіс Джексон у лікарні.

У неї знов загострення стенокардії. А мене викликають.

Пожежа на хімічному заводі.

Вона не потребує багато уваги.

Однак у неї є кілька проблем. Емоційних.

Яких проблем?

Її психотерапевт каже, що це клінічна депресія.

- Викликана комплексом неповноцінності. - Вибач. У неї є психотерапевт?

Дейзі не любить гучних звуків, яскравого світла й несподіванок.

І не любить, коли її критикують. Її це дуже засмучує.

З огляду на твої проблеми,

ви добре поладнаєте.

А якщо вона дуже хвилюватиметься, її заспокоїть містер Поппет.

Оскільки я - чудовий сусід, я сказав...

Ні. Дякую.

Так. Заходьте.

- Маленька собачка. - Маленька?

Я можу її осідлати й поїхати в місто. Глянь. У неї біцепси.

Найгірше те, що вона не любить бути одна. Хотів сходити в туалет.

Вона знесла двері й увірвалася. Я думав, що поліція.

А може, вона дуже хотіла в туалет.

Бачиш: весь час поряд.

- Що ти хочеш? - Ти їй подобаєшся, Денні.

Радій цьому.

Самиця, якій ти цікавий. Таке рідко буває.

Це жорстоко.

До речі, я хочу написати Емі.

Як думаєш, скільки треба чекати, щоб написати

- дівчині, якій ти відрізав пальця? - Думаю, 500 років.

Справді?

Шкода.

- Вона така класна. Я захопився. - Так.

А її жарти...

Так, дуже смішні. Дуже.

- Пам'ятаю. - Дуже смішні.

Ну, буду закінчувати,

бо мені час лягати.

А в мене є справи.

Справді? Які?

Мушу підготуватися до співбесіди.

- З ким? - Журнал «Роллінґ Стоун».

Невже? Боже. Денні, це ж чудово.

Чому нічого не казав?

Бо не хочу зурочити.

Це ж просто співбесіда. Ще рано радіти.

Просто співбесіда? Ні, це круто. Повір. Тебе візьмуть.

О, ні. Ти це зробила. Промовила.

- Ти зурочила. - Що... Ні.

Молодець.

Куди ти?

Лісо, я доктор Стаффорд. З Кет ви вже знайомі.

Вітаю.

Я коротко розповім, що ми тут робимо.

- Ми будемо відстежувати ваш стан цими... - полісомнографічними магнітами?

Бачу, ви підготувалися.

Вони допоможуть нам оцінити й вивчити ваш режим сну

і когнітивну поведінку. Результати використаємо...

Щоб скласти стратегію лікування порушення мого сну

й нічного режиму.

Кет, схоже, в нас тут спеціалістка.

Це аж ніяк не дратує.

Будь ласка, натисніть «згодна».

Ой, вибачте. Загубила сторінку.

- Вибачте. - Нічого.

Я зараз спробую...

Класні туфлі.

Дякую. Кет вважає, що вони надто кричущі.

Я не це мала на увазі.

Що ж, поки ми чекаємо на Кет, спитаю.

У вас з собою є стимулюючі препарати, як-от напої з кофеїном,

чи якісь прилади? Ноутбук, планшет чи телефон?

- Добре. - Нема.

Ви вже сходили в туалет?

Сходила. Але нічого не вийшло.

Це вплине на діагноз?

Це не проблема. Якщо вночі захочете - йдіть.

Але не забудьте вимкнути мікрофон. Натисніть оту кнопочку.

- Знайшла! - Повідомте пресу й короля.

Натисніть отут.

Зараз 23:30. Скоро вимкнуть світло.

Спробуйте заснути.

- На добраніч. - Добраніч.

- Мені подобаються ці туфлі. - Пізно, Кет.

БОВІ ТА ПРІНС - СУПЕРГУРТ У ГОЛОГРАМІ

Нащо так ускладнювати мені життя? Це ж просто кіт. Гей.

Стрибай сюди. Вистрибуй.

Сидіти. Дивитися.

Дай я... А потім...

Гей. Послухай. Сидіти. Я принесу м-ра Поппета.

Дейзі, що це в мене? Дивись, що я...

Що це...

Ні, ні. Що ти зробила?

О боже. Що ти зробила? Ти... величезний... волохатий анус.

Дейзі, повернися. Вибач. Беру свої слова назад. Беру «анус» назад.

Алло.

Вона все знищила.

Що?

Матеріали для співбесіди. Яка через чотири години.

- О боже. Це жахливо. - О, так.

Саме так. Усе знищено - підготовка, ідеї.

Усе знищене. Я написав кілька сторінок про Бові та Прінса.

«Супергурт у голограмі». «Кремація "Creedence"»,

«The Ultimate проводи». Усе зникло. Вона все видалила.

І видалила так, що відновити неможливо.

Як таке може бути?

Думаєш, вона якийсь злий геній?

- Чекай, ми про собаку говоримо? - Так. Яка вдає, що вона дурепа.

Змінила розкладку на іспанську.

- Що? - Ага.

Я переклав «вирішення проблем» іспанською,

та тепер мушу читати сторінку

про вирішення проблем, щоб вирішити проблему зі зміною мови.

Це мене вбиває.

Вибач. Знаю, ти зараз повинна спати,

але я тільки тобі можу подзвонити.

Нічого. Усе гаразд.

Головне, дихай, добре? Головне... Ти дихаєш?

На жаль - так.

Дай мені дві секунди.

Агов. Вибачте, мені треба в туалет.

Можна вийти?

Двері не замкнені, міс Осґуд.

Добре.

Ну що там? Краще?

О, так. Краще й не буває.

Ясно. Я шукаю туалет.

Ага.

ТУАЛЕТ - ЛІФТ - СХОДИ