Still Up

БЕЗСОННІ НОЧІ

Ти взяла ключі?

Взяла, взяла.

23:27

СНОДІН

Привіт.

О, відповіла. Я вже думав, що ти спиш.

Ні. Ще не сплю. Як завжди.

Застосунок для засинання діє?

Ну, я спробувала скористатися ним ще раз.

Той тип має навіювати сон, так? Але який сексуальний голос!

Я почала фантазувати, як він мене рятує з пожежі на буровій.

Це теж прекрасно, але безглуздо, якщо страждаєш на безсоння.

А ти користуєшся?

Ні, ні.

Гіпноз, акупунктура - все це марно.

Я купив у інтернеті книжку

«1001 засіб і спосіб заснути». Фігня.

Якась нісенітниця. Типу: «Надіньте шапку з квітами лаванди».

Послухайте в записі, як спить хтось інший.

Дихайте лише однією ніздрею.

Спіть на м'якому матраці. Спіть на жорсткому матраці.

Покладіть м'який матрац на жорсткий.

І спіть на обох.

Помоліться скандинавському богу. Ігноруйте свої очі.

Ні. Визнаю:

щось із цього моя вигадка. Та все одно.

Вибач, я жодного слова не почула.

Денні, чого ти сидиш у темряві?

- Пам'ятаєш мого сусіда? - Кицьколюба?

- Котолюба. - Подобається?

Не збагну чому, та він запросив мене на день народження кота.

Скільки коту років?

Сімнадцять. Ми скинулися й купили йому уроки водіння.

Хай там як,

я мусив придумати, чому я не можу прийти,

і, думаю, трохи перемудрував.

Що ти йому сказав?

Що їду у відпустку на місяць, щоб пожити в усіх Діснейлендах світу.

- Нащо було таке казати? - Я не бачив жодного. Хоч завжди хотів.

Подумав, що якраз можна поїхати.

Ти й з дому не вийшов.

Це правда: логіка не бездоганна.

Він думає, що я поїхав.

І веселиться в моєму дворику. Уже кілька годин.

Ясно. То це твій план на місяць?

Щоразу, як він виходить, повзатимеш у темряві?

Тепер нічого не зміниш.

Є й переваги. Уяви, скільки я заощаджу на лампочках.

Може, просто завісиш вікна?

Нема чим.

А якщо десь дістану й повішу штори, він побачить і подумає:

«Де взялися штори?» І збагне, що я вдома.

Це Пастка-22.

Цікаво...

А що ж ти їстимеш?

Чи тобі й досі купує продукти сусід Адам?

Ні. Він теж думає, я в Діснейленді.

Ти ж його знаєш.

Якби він знав правду, розбовкав би всім за пів хвилини.

- Так. - Нічого.

Усе добре. Їстиму запаси харчів. У мене є...

Банка майонезу й упаковка вівсяних пластівців.

Мабуть, я не все взяв до уваги.

У таких випадках добре мати змогу

- вийти надвір. - Правда ж? Дякую.

Уже нічого не вдієш. А я голодний. Замовлю піцу.

А як же Котолюб?

Ховатися так складно!

Я ризикну.

Перевірю, чи це можливо.

Котолюб там вічно не сидітиме.

Так. З анчоусами й ананасом.

Анчоуси й ананас?

Саме так. Уже їде. Ти де?

У черговій аптеці.

У Поппі вітрянка.

Вона чухається, наче старий бабуїн,

а ліки закінчилися.

На додачу, захворів майже весь її клас.

Батьківський чат не вгаває. Мені так погано.

Чому тобі погано?

Я казала,

що не взяла Поппі в поїздку з класом,

- бо в неї вітрянка. - Що таке, мамо?

Нічого.

- Уже виходимо. - Мамо!

Та спершу я дещо зроблю.

Вона таки поїхала.

Отак. Тепер ти викапана овечка.

- Бе-е! - Бе-е.

Я не хотіла здаватися.

Щоб та сучка, мама Зака, знову перемогла?

У вас усе добре?

Так. Чудово.

Це ми так удома їмо.

Учора на вечерю була лазанья. Повний хаос.

Було видно, що вона щось підозрює, але нас не викрили .

Майстерно. Але сумнівно з точки зору моралі.

Не починай. Я бачила рекламу нових пігулок - снодіну.

Супердієві проти справжнього безсоння.

Гляну, чи тут вони є.

Не варто. Вони не діють.

І від них усе на смак, як капуста.

Крім капусти, в якої й так капустяний присмак.

Ти ж знаєш, що я тобі скажу?

Ні. Благаю. Давай хоч один вечір не будемо про це.

Я не поїду з тобою в сонну клініку.

Ну будь ласка.

Ні. Щоб люди з планшетами дивилися, як я сплю?

Коли я сплю, мені не потрібна публіка.

До того ж, що як...

Що як уві сні...

я себе торкатимуся?

А ти торкаєшся себе уві сні?

Не знаю, та я так часто це роблю не уві сні,

що не можу цього виключати.

І хіба Веджі не буде проти, що ти проведеш зі мною ніч?

Не буде. Він ставиться до тебе, як до моєї подружки.

Як до жінки.

Справді? Як мило.

Телефонує Веджі. Я передзвоню.

Гей, Веджі.

Відбій тривоги. Вона спить.

А я - найкращий вітчим у світі.

Як це тобі вдалося?

Я почитав їй книжку.

Я теж їй читала. Яку книжку?

Ну... «Історія цегли».

Вибач, що?

«Історія цегли».

- Нащо таке читати? - Це на суботу.

- А, точно, цегла. - Ти ж мене знаєш.

Підготовка понад усе.

До того ж, це дуже цікаво.

Зараз читаю про готичний період у цеглі, 12 століття.

Головне, що тобі подобається.

Не кидай мене.

Знайшла ліки?

Ні. Чекаю аптекаря.

Гаразд. У мене ще сім розділів.

Ясно. Скажеш, чим закінчилося.

Ну, тут нема сюжету...

А, ти жартуєш?

Трохи. Принести тобі щось?

Здивуй мене.

Виклик прийнято. Напишу, як ітиму додому.

- Добре. Бувай. - Бувай.

То на чому ми зупинилися?

Усе добре?

Усе добре. Бандаж для коліна. Клас.

- Куплю йому. - О, так.

- У нього на вихідних цегатлон. - Цегатлон?

Це наче тріатлон. Біг, плавання, велосипед.

Але наприкінці ще треба змурувати стіночку.

Нічого собі.

Ти ще не розрахувалася?

Ні. Аптекаря нема. Мабуть, у підсобці.

Зроби собі послугу. Приверни увагу. Крикни.

Ні. Я таке ненавиджу. Це нечемно.

- Що таке? - Мовчи.

Сама мовчи. Я нічого не казав. Що там у тебе?

Це мама Зака.

- Ліса. Привіт. - Кейт. О боже. Це ж треба.

- Ти від мене ховаєшся? - Ховаюся? Авжеж ні.

Ні. Чого...Чого ти так... Ні.

Аж ніяк не ховаюся.

У Зака вітрянка.

О, ні!

А як, до речі, Поппі?

Вона тоді не знімала маски.

Ні. Хотіла правдоподібно зображати вівцю.

«Віра в уявні обставини».

То лосьйон у тебе в руках -

від чогось іншого?

Так. Від іншого. Саме так.

- Мені треба йти. - Добре.

А де аптекар?

Не знаю. Я тут на нього чекаю.

- А ти кричала? - Хороша ідея.

- Ні. Не хотіла... - Агов!

Агов!

Що ж... схоже, доведеться почекати.

Разом.

- Давай, я заплачу. - Чого це ти платитимеш?

Бо мами мають одна одну підтримувати. Ти купиш наступного разу.

Добре. Ну, дякую.

Ага.

Уже можна говорити?

Треба йти звідси.

Не хочу зустріти інших батьків, чиїх дітей я заразила.

Агов! Пане аптекарю!

Пані аптекарко!

- Хто-небудь. - Є ідея.

Візьми лосьйон і лиши гроші.

Не можу. У мене тільки картка.

Умієш користуватися терміналом?

Умію. Але це якось неправильно.

- Гаразд. - Давай.

Добре.