200 ensimmäistä riviä.
NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ
Елізо, усе добре?
Мене вже двічі знудило.
Ти повинна щось поїсти, солоденька.
Операція завтра о другій.
Лікар просив, щоб ти гарно почувалася.
Стривай, завтра?
А що? Хочеш чекати?
Ні.
Ти тільки влаштувалася.
Тобі зараз не можна мати дитину.
Я знаю.
Це найкращий варіант.
Не сумуй. Скоро оновимо свої гардероби. Добре?
Га?
Елізо?
Домовилися?
Я люблю тебе, мила.
Дуже сильно.
І я тебе, мамо.
До вечора.
Цілую.
СПІЛЬНІ ПОЇЗДКИ ПРИВІТ, ЕЛІЗО, ПРИЄДНУЙСЯ ДО ДРУЗІВ
ФАБРІЦІО МАРК СОФІЯ РІККАРДО
Один, два, три… Знімаємо.
Вітаю всіх друзів Фабріціо, ви дивитеся нове відео.
Невеличка вікторина.
Куди ми їдемо, якщо я співаю цю пісню?
Небо стає все блакитнішим…
Правильно. Ми їдемо в мою Калабрію, і сьогодні з нами…
Скажи ім'я та куди їдеш, я виріжу цю частину.
Сторінка називається «Друзі Фабріціо»?
-Сестричка придумала. -Ясно.
Привіт, я Софія, їду на весілля…
Привіт. Я Марк, і ми їдемо на «marriaggio».
Ваше весілля?
-Ні. -Ні, ще ні.
Можете не говорити одночасно? Бо так я не зможу повирізати.
Ріккардо, лікар.
Можеш сказати ще щось? Наприклад, куди ти їдеш.
Я їду провідати сім'ю, але годі з мене.
Пробач, але твоя кінцівка неймовірна.
Ти дуже фотогенічний, тобі слід бути актором.
-Привіт. -Вітаю.
Не хвилюйся, це для його інстаграму абощо.
-Це блог про подорожі. -Блог.
Що робити?
Можеш сказати ім'я й куди їдеш.
Я Еліза, їду до батьків у відпустку.
Привіт, Елізо.
Народ, можете трохи підіграти?
Мені треба, щоб глядачам подобалося.
Ні?
Можете хоч попрощатися й помахати рукою?
Поїхали.
Нашим друзям ще треба розігрітися. Отже, зараз 16:37, і ми…
-Затрималися на десять хвилин. -Затрималися, каже лікар.
Бувайте, друзі Фабріціо. Не забувайте:
«Ми будемо друзями до кінця».
Знято. Зберегти!
Хто був богом часу?
Зевс.
Ні, часу. Хронос.
БОГ ЧАСУ? ХРОНОС – ГІПН – ТОР
Який самець живе всередині самки, щоб розмножуватися?
Я знаю.
Морський диявол.
Боже, це мене заводить.
Господи.
-Пити хочете? -Пити? Так.
Позаду. В холодильнику.
Крутяк, чуваче.
Зараз час пива.
Ти отримаєш п'ять зірочок.
-Інша назва пшениці? -Зерно.
Що їв клоун з «Воно»? Дітей.
Страх.
Як ти кажеш?
Діти — інструмент. Пеннівайз живився їхнім страхом.
Елізо, воно смачне.
-Не треба, дякую. -Життя лише одне.
Я не буду.
Будеш старою решту життя.
-Насолоджуйся зараз. -Марку, годі.
Лише ковтни. Стань частиною племені.
Будьмо.
Апостол, який зрадив Ісуса?
…кажуть, що це найкрасивіші півтора кілометри Італії.
-Ти говорила мені про хлопця. -Так.
МАМА З ДОНЬКОЮ ЗНИКЛИ В ТІНІ НДРАНҐЕТИ
-Так! -Так!
Ось так, так.
-Про що пишуть? -Ну…
У цій місцині є мафія.
Мафія ось тут.
-То більше за одного? -Так.
Як паста!
Тренетте, тальятеле, фузіллі. Я люблю фузіллі.
Дідько. Подивіться. Хто її стиліст?
-Схожа на місячки. -Марку, годі.
Пробачте. Вона схожа на лазанью.
Ні, це мер. Вона крута.
Забрала половину міста з вулиці.
Елізо, вона схожа на лазанью?
Усе добре?
З нею щось не так.
Її захитало.
Не впевнена, що захитало.
Чому не відповідаєш?
Візьми слухавку, прошу.
Треба поговорити та знайти рішення для нас і доньки.
То була клята миттєвість. Це не повториться.
Будь розсудливою.
Ми дорослі. Чуєш?
-Бувай. -Гей.
Якого дідька? Ні.
Зупинися. Що ти твориш?
Любий, геть звідси.
Поки ми доїдемо на весілля, в них з'являться онуки.
-Марку. -Послухайте.
Це не мій фургон, а мамин.
Якщо щось станеться, вона мені голову відірве.
-Що ти робиш? -Моя черга.
-Ти п'яний. -Я кермую краще, коли вип'ю.
-Йолоп. -Так, скажи йому.
Можеш сам кермувати, якщо тобі ніяково, я не проти.
Я не брав права.
Проблему вирішено.
Поцілуй мене в дупу. Проблему не вирішено, ясно? Що за…
Ти звідси?
-Ти тут живеш? -Так.
Але я живу в Римі.
Учуся. В школі кіно.
То знімай фільми. Годі цієї маячні в інстаграмі.
В Італії з цим складно.
-Усе добре? Як це сталося? -Що?
-Так. Що сталося? -Ну…
Один йолоп якось узяв мою голову
і заїхав нею тричі в стіну.
Дідько.
Я теж. Я був…
-«Stronzo»? -Йолопом.
У школі.
А тоді я зробив декому боляче.
Підлітки гадають, що бути жорстоким — круто.
Як у якомусь поганому кіно.
Так.
За хороші фільми.
-Так. -Будьмо.
Марку!
Дідько!
Чорт!
-Ні! -Покладемо його на диван.
Стривайте!
-Треба накласти шину. -У мене є намет.
-Штирі згодяться? -Мабуть.
-Штирі, кілки, що-небудь. -Добре.
Заспокойся, ти робиш лише гірше.
Повільніше!
Трохи болітиме.
-Дідько! -Ось і я.
-Тримай штирі. Ось так. -Добре.
-Пробач. -Я тут.
-Мені шкода. -Усе гаразд.
Добре. Ми майже закінчили.
Майже все.
Йой!
Готово.
Елізо, викликай допомогу.
-Ай. -Усе добре. Все буде гаразд.
З тобою все буде добре.
Не працює.
Номер не працює.
Фабріціо.
Дідько, Фабріціо, дзвони.
-Я дзвонив, не працює. -Що? Це ж служба!
Хочеш спробувати?
Звісно, я спробую.
Нічого.
І мій не працює.
Нам потрібна допомога. Пошукайте на дорозі.
Дороги немає.
-Ніхто нічого не бачив? -Я знепритомнів.
Я теж.
-Як ми тут опинилися? -Спитай Марка.
Що? Він відтягнув фургон сюди?
Можливо. Може, спитаєш його?
Народ.
Тут хтось є?
Ми потрапили в аварію.
Агов?
Нікого немає. Ходімо.
-Давайте зайдемо. -А власник?
Що? Вломимося? Ходімо назад до фургона.
Там була коза. Щось таке.
З'явилася посеред дороги.
Я намагався об'їхати її,
але Фабріціо забрав кермо, тож я не міг…
Тепер це я винний.
Якби ти не забрав кермо, ми б не з'їхали з дороги.
No comments yet. Be the first to leave one.