نخستین 200 خط.
Отак треба ревти, Бугу.
Ходімо, бо спізнимось.
І ніяких заперечень. Добре вона реве.
А так вона може?
Отак ти вмієш? Ось так! Спробуй!
Або так? Ти тільки глянь!
ГОДУВАТИ ВЕДМЕДІВ ЗАБОРОНЕНО!
А ось і ми!
ТІМБЕРЛЕЙН
ЗБРОЯ ТА ПОДАРУНКИ
Привіт, Горді.
Доброго ранку, Бет.
СЕЗОН ПОЛЮВАННЯ ПОЧНЕТЬСЯ ЧЕРЕЗ 3 ДНІ
Вітаймо на лісовій виставі у Тімберлейні!
Мене звати Бет, і я лісник.
Я чекаю на овації для Буга!
Перед вами могутній гризлі!
Можеш вважати мене закоханим або божевільним
Але ніхто мене не зрозуміє так, як моя Лорейн.
Здається, скоро я відвідаю смаженої оленини!
Яка вистава в нас була, Бугу!
Вони були готові їсти в нас з рук! Ну, у мене з рук, а в тебе з лап.
Їсти з твоїх лап.
Смішно. Використаймо це в шоу.
Шоу... Як же він мене дістав!
Зачекай на мене тут.
-Заарештуй його, Горді! -Та це ж дівчинка-скаут!
Він зробив це знову!
Шоу, сезон полювання починається через три дні.
Що ти зробив з цим оленем на капоті?
Що? Я нічого не робив!
Він кинувся мені під машину!
Прямо на магістралі?
Майже так.
Де ця дівчина?
Як смердить.
Що... Що відбувається? Де я?
Я бачив яскраве світло. Ні, навіть два світла!
-Я що, вмер? -Ще ні.
Але це тачка Шоу...
-Що за Шоу? -Найбридкіший мисливець у місті.
Мисливець? Він і тебе спіймав?
Хіба я зв'язаний?
-Це моя машина. -Твоя машина?
Так. І місто моє, зрозумів?
І люди мої. Я тут живу.
Ніхто не полює на цього ведмедя.
Дійсно? Тоді відпусти мене!
Будь ласка! Поки ніхто не бачить.
-Не можу. -Що мені робити?
-Мене повісять на стіну! -Заспокойся. Не буде цього.
-Ні? -Рогами не вийшов.
Що? Та в мене...
Що... Мій...
Я однорогий. Не дивись на мене, не треба.
Це огидно. Я потвора.
-Екологічка! -Неандерталець!
Кістлява!
Годі вам, вгамуйтесь!
Слухай сюди. Це лише дурні тварини.
А я просто поважаю закон природи: чоловік на горі, а тварина під ним.
Щодо твого ведмедя... Він особливий.
Він десь посередині.
У соусі між двома скибочками хліба.
Ти хворий на всю голову!
Принеси мені дві коробки м'ятного печива.
Мавпа з рушницею. Поїхали звідси, Бугу.
Ну будь ласка, благаю тебе. Розв'яжи мене, благаю.
Будь ласка, зроби це.
А зараз тікай. Біжи до свого лісу, друже.
Мала однорога потвора.
«Друже»? Він назвав мене «друже»!
Мій олень!
Моя тачка! Ах ти малий...
Стрільба у місті заборонена.
Але Горді! Цей ведмідь відв'язав мого оленя!
Ти ж бачив це!
Я бачив тільки розбиту фару.
Ти занадто довго жив у лісі, Шоу.
Я знаю, що я бачив. Мої очі мені не брешуть.
Колесо Фортуни!
Гроші, грошики. Ну ж бо!
-Агов, друже. Час спати. -П'ять сотень!
-Немає навіть... -Бугу.
Дінклеман чекає.
Добраніч, велетню.
Чекай, а що тут у мене?
Ні, навіть не сподівайся. Годі з тебе.
Припини, годі.
Не обличчя. І не брови теж.
Цього разу не вийде, досить. Я не жартую.
Ти милий, звісно, але… Ну добре.
Якщо ти підеш до лісу, мій друг, чекай на дещо нове.
Якщо ти підеш до лісу, мій друг, то будь таким, як ти є.
Та кожній тварині кожну хвилину
потрібен справжній друг.
Настане той день, коли ведмежа
призначення своє знайде.
Добраніч, Буг.
Хто тут?
Попереджую тебе: в мене є кігті.
Агов, друже, це я - Еліот.
Що ти тут забув?
Я твій боржник.
Я визволю тебе. Ну ж бо!
Швидше! Бо наглядачка прийде.
Ні, хлопче, ти не зрозумів.
Це мій дім.
Непогано так.
А тепер геть звідси.
-А що це? -Не чіпай!
Так м'якенько. А тут що?
Що ти робиш?
А тут і для двох місце є.
-Що? -Ти тільки глянь!
Як я виглядаю?
-Віддай! -А хто цей малий?
-Дінклеман. -Дінклеман?
Це що, твоя іграшка?
Та чхати я на нього хотів.
Я зрозумів. Ти в неї як домашня тваринка.
-Я не домашня тваринка. -Звісно.
Я роблю що захочу і коли захочу.
І можу ходити куди завгодно.
Тоді ходімо!
На вулицю?
Навіщо мені кудись йти, коли в мене все є тут?
А це що?
Я називаю це «Ю-ху», бо це...
Хочеш?
Я знаю, де ще є. Але тобі доведеться піти...
...на вулицю!
Туди. Сюди.
-Туди. Сюди. -Припини!
Мій ніс!
Туди. Сюди.
Я знайшов «Ю-ху» ось у тому великому як-його-там.
Ти знайшов це на смітнику?
Боже, як я міг з'їсти таке!
Друже, ти якийсь дивний.
-Нічого собі. -Що це?
-Та це ж цілий склад «Ю-ху»! -Кльово.
Зачинено. Повернемося завтра.
Ні за що.
Еліоте, ти... Ти зробив це!
В нас будуть проблеми.
ХУММІ
Батончики «Ю-ху»!
Мої батончики, моя любов!
Мені не можна це робити, але...
ЗАМОРОЖЕНИЙ ЙОГУРТ
Це ще що?
Хочу спробувати!
Мене звати Буг!
-Агов, ідіот! -Я Еліот!
Я прийшов з миром!
Гроші!
Пеппероні!
-Ось так! Як добре. Так! -Буг, вечірка скінчилася, тікаймо!
МАЛИЙМАРКЕТ
-Як добре. Так! -Не рухатись!
Перед вами могутній гризлі! Добраніч.
Якщо ти підеш до лісу, мій друг, то знайдеш там їжу.
Так, жирафи там також є.
Вони на смак майже як слони.
Щось не те.
Агов, Горді!
Повертай назад, поки вона мене не побачила!
У тебе великі неприємності!
Ти ж знаєш, що цукор з тобою робить!
Йди спати. Негайно!
Мені шкода. Я у цьому винна. Таке не повториться.
-А якщо він зашкодить людині? -Горді, ми ж про Буга говоримо.
Гей, на що ти там дивишся?
Я ж казав не чекати на мене.
Йому треба до лісу.
Там йому і місце.
Ні, він ще не готовий.
Я не винна у цьому.
Я намагалася навчити його.
Вчила ловити рибу, але він не хотів мокнути.
Горді, будь ласка...
Буг шкодує.
-Бет, ти не його мати. -Я й не всиновлювала його.
Вибач. Спати, Буг, і негайно!
Ще одне літо.
Тільки й всього. Одне літо.
Добре, дякую! Все буде добре.
Я тобі скажу одну річ.
Чим довше ти чекаєш, тим важче йому буде пристосуватися.
Я впевнена, він...
Я вважаю...
І тобі буде складніше відпустити його.
Добраніч, Бет.
Що мені з тобою робити?
Це не декаф. Ти знаєш, що кофеїн робить зі мною, Боб.
Я говоритиму дуже багато,
навіть встигну тобі обриднути.
Містер Віні, за мною. Негайно.
Це жахливо та чудово одночасно. Наче ковток волі!
No comments yet. Be the first to leave one.