Sling Blade

Привіт, шериф!

Меркурій - класна тачка.

Саме на ній я і їхав у той самий день!

У мене було багато тачок.

Так, різних марок.

Купа різних тачок.

Ця дівка стояла

у дороги, там ще зупинка була.

Назви не було, але зупинка стояла точно.

Ну, я пригальмував, опустив вікно -

у мене все було на електропідйомнику.

На ній була шкіряна спідниця, а руки в неї були волосаті!

Мені це подобається, розумієш?

Це значить, велика мохнатка я це люблю!

Вона каже - трахнутися хочеш?

Я кажу "Так!"

Ну, вона сідає, і ми їдемо в тихе місце

там такими справами добре займатися.

І вона каже: "Скільки ти мені заплатиш?"

Я їй: "Скільки скажеш! Головне, мохнатку покажи.

І вона каже "25 доларів".

Для мене це так, дріб'язок.

Я все-таки працюю! Дістаю я 25 баксів, а вона їх засовує в туфлю

й задирає спідницю... І що я бачу?

Тоненький зморщений необрізаний член!

Ти не уявляєш, як я хотів повернути свої гроші!

Не розумію, чого ти паришся? Це ж не тюрма, а божевільня.

Ці бідолахи майже не думають. Вони тебе не чіпатимуть.

За пару хвилин ми зустрінемося з убивцею. Тебе це не турбує?

Ти сама вирішила стати крутою журналісткою!

До вас тут дівчата прийшли - з газети.

- О, ви з коледжу? - Так, сер.

Я Джеррі Вулрідж.

Дуже приємно. Я Марша Двіггінс, а це Тереза Евенс. Вона фотограф.

Сідайте.

А ще був один хлопець, Джон Леджіт Хантер.

У нього своя заправка була.

Загалом, він був з тих хлопців, які не заслуговують того,

що в них є, ти розумієш?

У нього була красуня-наречена, Сара.

Персик! Ти мене розумієш?

Я сам завжди мріяв про таку дівку, вона підходила мені.

Ну і я вирішив відбити їв цього Джона Хантера!

До речі, він був французом, але називав себе англійцем!

Мені знадобилася дуже міцна мотузка, щоб увести її від нього -

мій персик виявився дуже впертим.

Так...

Мабуть, сталося непорозуміння.

Я розмовляв з вашим учителем - або ким він там вам доводиться.

Я сказав - ніяких фотографій!

Ви маєте написати статтю або розповідь, або щось у цьому роді, га?

Так - статтю для шкільної газети.

Але там є фото! Себто, як у звичайних газетах, розумієте?

Карл дуже не любить, коли його фотографують.

Він навіть для дошки пошани не захотів фотографуватися!

Так, управлятися з лопатою я ніколи не вмів!

Я поговорю з ним - подивимося, що він скаже.

Щоб зрозуміти, що таке вибух, потрібно що-небудь підірвати,

а потім дивитися, як вогонь охоплює все навколо - дуже цікаво!

Карл, мені потрібно проводити тебе в старий клас.

Містер Вулрідж хоче тебе з кимсь познайомити.

Ходімо, хлопче.

Пам'ятаєш, я розповідав тобі про людей з газети?

Вони зададуть тобі кілька питань. Хочуть написати про тебе статтю.

Ти поговориш із ними? Відповіси на питання?

Це дівчата.

Тобі це піде на користь - адже на волі ти будеш

спілкуватися із різними людьми. Це тобі допоможе.

Отже, він буде розмовляти тільки з вами, але він просить

ні про що його не запитувати. І ви не повинні витріщатися на нього.

Як же мені тоді брати інтерв'ю, якщо не можна задавати питання?

Інакше ніяк не вийде. Вибачте.

Можна задати вам питання?

Якщо він не в порядку, навіщо ви його випускаєте?

А якщо він знову вб'є? Таке трапляється!

Його строк закінчився. Такі правила.

Він пройшов повний курс лікування й більше не проявляє тяги.

Тяги?

Тяги до вбивства. Міс, я вибачаюся, але вам доведеться вийти.

Чому?

Прошу вас.

Карл попросив мене вимкнути верхнє світло.

Сподіваюся, ви зможете писати.

Напевно, ви прийшли, щоб довідатися, за що я тут сиджу.

Напевно, я тут сиджу, бо я декого вбив.

Напевно, ви дуже хочете довідатися, навіщо я декого вбив.

Напевно, я повинен розповідати все по порядку.

Я жив з мамою й татом, ну, майже з ними -

я жив у маленькому сараї, що побудував мій тато.

Вони не дуже хотіли, щоб я жив у будинку, разом з ними.

Я майже весь час сидів у сараї й дивився на землю.

У мене там підлоги не було, я вирив собі ямку, щоб у ній спати

й і в мене були ковдри.

Мій тато багато працював, а от я за своє життя взагалі не працював.

Я просто сидів у сараї й копирсався в старих газонокосарках.

А ще я іноді в школу ходив... Тільки от діти - вони мене кривдили.

Вони наче били мене, а потім сміялися.

Ну то я майже завжди сидів у своєму сараї.

Мій тато працював на лісопилці,

на стругальному верстаті - на старого Діксона.

Старий Діксон був дуже злим.

Він погано ставився до своїх людей.

Він їм начебто майже не платив.

Він і татові майже не платив.

Напевно, мій тато був дуже незадоволений.

Але на життя начебто вистачало.

Вони до мене іноді приходили,

мама або тато - і наче годували мене.

Їм вистачало грошей на те, щоб рази три на тиждень

давати мені крекери з гірчицею.

Але старий Діксон...

у нього був син.

Джессі Діксон.

Джессі був ще гірший, ніж його тато.

Йому наче подобалося мене бити...

ну, коли я приходив у школу.

А ще він наче кривдив дівчат і взагалі всіх слабаків.

Він казав, що моя мама - дуже гарна жінка.

Він часто мені це говорив, коли я в школу приходив.

Напевно, ви хочете, щоб я розповів вам, що трапилося.

Напевно, я вам зараз скажу.

Я сидів у своєму сараї. Був вечір, я наче нічого не робив,

просто дивився на стіну,

чекав, коли прийде моя мама й почитає мені Біблію.

Ну і раптом я почув якийсь шум.

Ну я й побіг до вікна, щоб подивитися, що трапилося.

Я подивився у вікно й побачив мою маму.

Вона лежала на підлозі без одягу.

А Джессі Діксон наче лежав на ній.

Він займався з нею цим.

Ну, я розлютився.

Я взяв тесак, він лежав на ганку, біля дверей.

Хтось думає, що це ножик, але це тесак!

У нього така довга дерев'яна ручка,

а потім іде лезо, загострене лезо.

Гостре з одного боку, тупе - з іншого.

Типу, таким тесаком наче гілки обрубують.

Ну і типу, я пішов туди, у будинок.

Я вдарив Джессі Діксона по голові, і він упав з моєї мами.

Напевно, мені цього було мало,

і я вдарив його по шиї гострою стороною - і наче відрубав голову.

Убив його.

Моя мама підхопилася й почала волати: "Навіщо ти вбив Джессі?"

Ну і я типу зрозумів, що мамі подобалося те, що з нею робив Джессі.

Напевно, через це я розлютився ще більше...

Ну і я взяв тесак.

Хтось каже, що це ножик, але це тесак!

І наче вдарив маму по голові.

Убив ї.

Мене запитують - якби все повторилося, чи зробив би я те ж саме?

Напевно, зробив би.

Загалом, мене вирішили посадити сюди, і я тут наче довго жив.

Я навчився читати.

Я за чотири роки прочитав Біблію.

Здається, я навіть майже все зрозумів.

Я зрозумів, що мама вчила мене іншому.

Я дуже довго спав у гарному ліжку.

Тепер мене наче випускають.

Кажуть, що вже сьогодні я піду

Напевно, більше вам нічого не цікаво.

Якщо ви хочете щось запитати, напевно,

я зможу вам відповісти.

Я не знаю, чи вистачить вам цього для вашої газети.

Ви ще кого-небудь колись уб'єте, Карл?

Напевно, ні. У мене наче немає причин для цього.

Куди він піде?

Та куди захоче! Напевно, у Мілсберг - він там народився.

За ним будуть стежити?

Як і за всіма іншими. Гадаю, на сьогодні з вас досить.

Я попрошу Мелвіна проводити вас.

Мелвін, будь ласка, проводи дівчат.

Дякую.

Вам спасибі.

Гадаю, мені потрібно буде звикнути до гарних людей.

Це так.

Напевно, мені потрібно звикнути до того,

що на мене будуть дивитися.

Іди збирай свої речі.

Так у мене є тільки книги.

Ну то сходи за ними.

Гаразд.

Гаразд.

ЗАГОСТРЕНЕ ЛЕЗО

Перукарня Білла.

Поліцейська ділянка.

Пилососи - нові й старі.

Чим можу вам допомогти, сер?

Чим можу вам допомогти, сер?

Я наче хочу чогось поїсти.

Що будете їсти?

А у вас тут крекерів часом немає?

Ні, це закусочна, крекери ми не продаємо. У нас є інше...

А що у вас є смачненького?

У нас є Чиз-бургери, Бонго-бургери, футлонги, кукурудза,

коктейлі, шоколадки. Мені що, вам усе меню зачитати?

Ну а ти сам що любиш їсти?

Ну,

я люблю картоплю-фрі

Фрі - це картопля?

Так, картопля.