Casper

Гаразд.

Одне фото і кінець.

Цього я й боюся.

Ходімо.

Нам і справді потрібно це робити?

Хочеш, щоб усі у школі кепкували з нас?

Я б це пережив.

Не скигли. Ходімо.

Здуріти можна!

Я нічого не бачу. А ти?

Ні, я теж нічого не бачу.

Фотографуймося і забираймося звідси.

Гаразд. Ось, фотографуй.

Зажди-но. Я теж хочу бути на фото,

інакше мені не повірять.

-Замовкни і фотографуй! -Ні, ти фотографуй.

-Ні, ти! -Ти!

Хлопці, не сваріться. Я сфотографую.

Усміхніться.

Привид!

«На порятунок дельфінів — 11 мільйонів доларів.

На порятунок пум — 1,2 мільйона доларів.

На порятунок патагонських ос —

1,4 мільйона доларів.

На захист далматинців, що страждають від дислексії...»

До біса тварин. Що старий пень заповів мені?

Осиротіла донька має на увазі,

що раптова смерть її батька

залишила зяючу порожнечу у її гаманці... тобто у житті.

І Керріґан турбує, що їй залишили, щоб її заповнити.

Погляньмо.

«Рисям, совам...

зміям...

доньці Керріґан...

маєток Віпстаф у штаті Мен».

І?

І я спізнююся на обід, тому даруйте.

Хочете сказати, що я провела два дні,

тримаючи його липку руку,

поки він не відкине кінці, щоб отримати якийсь нещасний будинок?

Ні, він був нещасним п'ятдесят років тому.

Тепер він жалюгідний.

Насолоджуйтеся.

Стривайте. Так не чесно!

Я оскаржу заповіт, а потім подам на вас

і кожного клятого дельфіна до суду!

Нехай щастить.

Дібсе, це ти у всьому винен.

Треба було підробити чортів заповіт.

Керріґан, це жалюгідний будинок на березі моря.

Невже ти не розумієш, Дібсе?

Нікчемний дельфін отримав більше, ніж я.

Керріґан! Там усі папери!

Господи.

«Скарби піратські незліченні

у Віпстафі по сьогодення».

Скарби?

Дібсе, ти кретин! Негайно дістань.

Я так і знала, що те місце чогось вартує. Там сховані скарби...

Нарешті я отримаю те, на що заслуговую.

Керріґан, мені потрібен лікар.

У Мені їх чимало.

То що думаєш?

Думаю, що ти намокнеш.

Агов!

Керріґан!

Керріган!

Дібсе, підсвіти!

Яка діра.

Надзвичайне місце!

Тут стільки всього можна зробити.

-Хоча трохи моторошно. -Дібсе.

Привіт.

Хто тут?

Хто тут?

-На жаль, не можу сказати. -Чому?

Чому?

Важко пояснити.

-Він сторож? -Ти сторож?

Ні.

-Він наркоторговець? -Він... Ти волоцюга?

Не зовсім.

-Нехай покажеться. -Покажися!

Я це зроблю, але не кричіть, гаразд? Мені це вже набридло.

Ти грабіжник?

Попереджаю: я озброєний.

Алло?

Годі дуркувати! Якщо ти негайно не покажешся,

я заарештую тебе за вторгнення!

Гаразд. Заспокойтеся, леді.

Ось і я!

Привіт! Я Каспер.

О ні, не робіть цього, бо розбудите...

Надто пізно.

Тож скажіть, у вас є досвід?

У мене достатньо досвіду. Не те, щоб...

я цим займався,

але я вивчав це і розмовляв із тими, хто це робив.

Також я дивився записи, тому впевнений, що зі своїми знаннями

я зможу... Я зможу впоратися.

Точно впораєтеся?

Звісно.

Без проблем. Раз плюнути. Як два пальці.

Ну? Як все пройшло?

Чудово. Без проблем. Раз плюнути.

Кому ви зателефонуєте?

Комусь іншому.

Що тепер?

Що я зазвичай роблю, коли щось стоїть на моєму шляху?

Ти впевнена, що це не занадто?

Дібсе, я зробила все. Тепер я зрівняю це місце із землею.

Я хочу свій скарб, а привидам не місце на звалищі.

Прошу вас!

Жалюгідні, смердючі недоумки!

Дібсе, зроби щось!

Мерщій, забираймося звідси!

Біжи, Чарлі! Не озирайся! Хутко!

Заждіть! Вони просто пожартували! Чесно!

Як завжди.

Я лиш хочу друга.

Ви коли-небудь відчували те, що відчувала корова Прісцилла?..

Хотіли бути кимось іншим?

Майже кожен час від часу цього хоче.

Проте сподіваюся, що здебільшого ви собою задоволені.

І це справжня перемога.

Привид!

НОВИНИ ВІД HARD COPY

Подробиці скандалу у Пентагоні дізнаємося згодом.

А зараз

з дороги, Зигмунде Фрейде, відчепися, Джойсе Бразерсе.

Познайомтеся з психологом мертвих доктором Джеймсом Гарві!

У вас депресія? Вас щось турбує? Вам самотньо?

ДОКТОР ДЖЕЙМС ГАРВІ

Немає з ким поговорити?

Жодних проблем, якщо ви привид!

Можете називати їх привидами, та мені ближче поняття «люди без плоті».

Річ у тім, що їм теж інколи потрібна допомога...

як і усім нам.

Після раптової смерті дружини Амелії

доктор Гарві облишив традиційну психіатрію

і, як дехто каже, здоровий глузд.

Тепер разом із донькою Кет, скорочено від Кеті,

доктор Гарві подорожує містами у пошуках полтергейстів-параноїків,

наляканих примар, пригнічених осіб та мертвеців.

Як ви ставитеся до захоплення батька?

Нічого не питайте.

Ви вірите у привидів? Бачили їх?

Ваш батько знущається над вами?

-Це ж мій батько. -Поговоріть з нами.

Послухайте, це перший шкільний день,

у мене багато домашніх завдань, тож прошу вас...

Керріґан.

Що саме ви не зрозуміли?

Ні, я не просто не їм рибу. Я її ненавиджу.

У вас там що, корів немає?

Послухайте, у мене був важкий день.

Гадаєте, ви б змогли принести мені

велике відро морозива з родзинками і ромом

та дієтичну «Пепсі»? Впораєтеся з цим?

Тепер ви хочете, щоб я зачекала. Чудово.

Терапія допоможе їм подолати цей біль.

Вони зможуть впоратися з емоційним тягарем і рухатимуться далі.

Мій Гаррі помер п'ять років тому...

КОЛИШНЯ КЛІЄНТКА ГАРВІ

...він був таким нещасним. Його дух не міг покинути квартиру.

Тож я зателефонувала доктору Гарві. Він приїхав...

і через кілька тижнів Гаррі пішов...

усміхаючись.

Усім відомо, що люди без плоті переслідують нас.

А що переслідує їх?

Брак рішучості.

Привиди — просто нерішучі духи,

у яких є незавершені справи, і моя робота — з'ясувати, які саме.

Доктор Джеймс Гарві продовжує свою місію,

і в цьому йому допомагає його донька. Цього тижня вони у Санта-Фе,

а наступного... привид його зна.

А тепер переходимо до...

Так, я тут. З'єднайте мене з Санта-Фе.

Люба, вибач, що так вийшло з твоїми «Кактусами».

Це такий гурт.

Байдуже, що там кажуть, ти не божевільна.

-Ти взірець здорового глузду. -Вони говорили про тебе.

Спробуй пояснити психотерапію для мертвих купі школярів.

Деякі люди проживають життя, не ставлячи жодних запитань.

Але ми з тобою робимо дещо незвичайне.

Ні, ми нічого не робимо.

Ти сам збираєш мої речі

і волочиш країною за собою.

За два роки я змінила дев'ять шкіл.

Обідала в дев'яти різних їдальнях.

Я навіть імена не встигаю запам'ятовувати.

Хоч раз я б хотіла

побути в одному місці достатньо довго, щоб завести друга.

-Мила, так і буде. -Авжеж.

Ми ж бо їдемо у дружнє містечко у Мені.

Навіть я зможу знайти друга.

Тобі б не завадило, тату, бо у такого самотнього чоловіка, як ти,

більше шансів стати заручником у банку, ніж знайти нових друзів.

Говориш як твоя матір.

Ти її не знайдеш.