Secret Window

Розвертайся.

Розвертай автівку та забирайся звідси.

Просто зараз.

Не вертайся.

Тільки не вертайся туди.

МОТЕЛЬ

Що там, в дідька, коїться?

ЗА МОТИВАМИ ОПОВІДАННЯ С. КІНГА "ТАЄМНЕ ВІКНО, ТАЄМНИЙ САД"

ШІСТЬ МІСЯЦІВ ПОТОМУ

Ти вкрав моє оповідання.

Так?

Вибачте. Дійсно..?

-Я вас не знаю. -Я про це знаю.

Це неважливо. Я тебе знаю, містере Рейні, ось що є важливим.

Ти вкрав моє оповідання.

Ви помиляєтесь. Я не читаю рукописів.

Цей ти вже читав. А потім вкрав.

-Можу вас запевнити, що я... -Знаю, що можеш. Я це знаю.

Я не хочу, щоб мене запевняли.

Якщо вам потрібен співрозмовник, щоб розповісти про свої прикрощі,

-можете подзвонити моєму агенту. -Це стосується лише тебе і мене.

Нам не потрібні сторонні, містере Рейні. Це лише наша з тобою справа.

Слухайте, містере Як-би-вас-не-звали...

Мені не подобається бути звинуваченим у плагіаті,

якщо ви звинувачуєте мене в цьому. Чіко, додому.

Розумію, що тобі це не до вподоби, але ти зробив це.

-Ти вкрав моє оповідання. -Ідіть. Більше я вам нічого не скажу.

Гаразд, я піду.

Поговоримо пізніше.

Я не візьму цього.

Це не зійде тобі з рук, – грати зі мною в ігри, містере Рейні.

Це потрібно залагодити.

Як на мене, вже залагоджено.

"Посівна.

Джон Шутер".

Ніколи про тебе не чув, приятелю.

Ніколи не чув про твоє оповідання.

Отож,

на чому я зупинився?

Ти можеш пропонувати ідеї.

Якщо ти не підеш й не вкусиш її, я її вб'ю.

"Коли минуло чотири дні після того, як Джордж переконався,

що дружина йому зраджує, він зустрівся з нею..." Погано написано.

Погано написано.

Отже, ти знаєш, що робити.

Візьми та зроби.

Ніякої поганої писанини.

Вважаю, що проблема вирішена.

Я знайшла одне з ваших оповідань у смітнику, містере Рейні.

Подумала, може, ще знадобиться, тому я залишила його на вашому столі.

Так, я бачу, місіс Гарві.

"Тодд Дауні думав, що жінка, яка могла вкрасти в тебе кохання,

коли твоє кохання – це єдине, що в тебе є, не варта була зватися жінкою.

Тому він вирішив вбити її.

Він збирався поховати її в дальньому куті,

де збігалися стіни будинку й сараю, створюючи дальній кут.

Він поховає її там, де його дружина доглядала свій сад.

Сад, який вона любила більше за нього".

Лайно.

Дякувати Богу. Я не знала, що й думати, почувши ці звуки.

Дозвольте, я приберу. Це моя робота.

Мені дуже шкода, місіс Гарві. Мені дійсно шкода.

Я цим займуся. Повертайтеся до своєї роботи.

-Я не писав цього. -Я думала, це ви написали.

Ні, це не моє. Дивіться, тут написано Джон Шутер. Це не я.

Я подумала, що це один з ваших,

як це зветься, псевдоімен чи "-німів".

Ні. Я ніколи не користувався жодним.

Не можу собі уявити, чого б це вам ховатися за вигаданим ім'ям.

Ні, місіс Гарві, я намагаюся вам пояснити, що хтось інший написав це.

Тоді гаразд.

"ЗРАДЖУЮТЬ ВСІ" МОРТОН РЕЙНІ

ТІЛЬКИ МОНЕТИ США

ЗМІСТ "ТАЄМНЕ ВІКНО"

"ЗРАДЖУЮТЬ ВСІ" "ТАЄМНЕ ВІКНО"

"Жінка, яка могла вкрасти в тебе кохання, коли твоє кохання – це єдине, що в тебе є,

не варта була зватися жінкою.

Так, принаймні, вважав Томмі Хаверлок.

Він вирішив вбити її.

Він навіть знав, в якому місці поховає її. Точне місце.

Маленький клаптик саду, який вона влаштувала у дальньому куті,

що утворився там, де збігалися старі та нові частини дому.

Він поховає її в саду, який вона любила більше за нього".

Ходімо зі мною на блошиний ринок. Буде цікаво.

Нам потрібно позбутися деяких з цих речей.

Подивись на це. Жахлива річ.

Нічого дивного, що вони залишили це.

О боже, дивись, тут є вікно.

Таємне вікно.

Це неперевершено.

Ось тут і влаштую мій сад.

Це таємне вікно, й воно буде виходити на таємний сад.

"...ПРИНАЙМНІ ТАК ДУМАВ ТОММІ ХАВЕРЛОК. ВІН ВИРІШИВ ВБИТИ ЇЇ..."

"...ТОМУ ВІН ВИРІШИВ ВБИТИ ЇЇ..."

Лайно.

"ЖІНКА, ЯКА МОЖЕ ВКРАСТИ ТВОЄ КОХАННЯ..."

Я не крав цього.

Що?

Містере Рейні?

Я закінчила.

Дійсно? Так швидко? Добре...

-До побачення. -Містере Рейні,

я хочу вам щось сказати.

Деякі жінки не розуміють, який скарб вони посідають.

Їм невідомо, що вони мають всесвіт прямо перед своїм носом.

Це все, що я хотіла сказати.

Більше не вимовлю ані слова.

Містере Рейні?

Можна приготувати вам щось поїсти?

Ні. Я їв. Раніше.

Я поїм пізніше. Й приготую сам.

Ви добра людина, містере Рейні.

Ви теж, місіс Гарві.

Це моя приватна справа, місіс Гарві. Щиро дякую.

Мої подушки.

Її липкі, бридкі пальці на моїх речах.

Я не крав цього оповідання.

Я так думаю.

-Алло? -Привіт, Морте.

-З тобою все гаразд? -Так. Все гаразд.

-Чому б зі мною мало бути негаразд? -Не знаю.

Ти там на самоті. Якщо щось трапитися, ніхто не дізнається.

-Я буду знати. -Вірно.

Як там моє щеня? Ти вилікував Чіко його катаракти?

Чого ти дзвониш, Емі? Що ти хочеш?

В мене було передчуття.

Знаю, ти вважаєш їх безглуздими й не віриш в них,

але я в них вірю.

Я робила сандвіч й відчула, що з тобою щось не так.

Я стримувалася скільки могла.

Але більше не змогла, тому й дзвоню.

Не знаю, що тобі сказати, за винятком того, що все добре.

Нічого дивного чи непевного не траплялося?

Ти пам'ятаєш "Таємне вікно"?

Що?

Моє оповідання. Те, в якому жінка має сад,

а потім чоловік закопав її.

-Те, що мені не сподобалося. -Це приємно знати.

Воно якесь агресивне, ти так не вважаєш?

Я скучив за твоєю конструктивною критикою. Мені її дійсно не вистачає.

Так що з приводу того оповідання, Морте?

Мені цікаво, як ти вважаєш, чи це можливо,

щоб хтось або щось впливало на мене в той час?

Щось інше ніж віскі "Джек Деніелс"?

Я вже знаю, що ти скажеш, Емі, облиш це.

Не знаю.

Ти був дивним в той час. Здається, ти писав тільки вночі.

-Що ти маєш на увазі: "впливало"? -Не знаю.

Наприклад, якесь інше оповідання?

Слухай, забудь про це.

Морте, ти присягався, що це був лише один раз.

Забудь, будь ласка. Будь ласка, лише забудь це.

Як там Тед?

З ним все добре.

Я подумав, ми могли б іноді зустрічатися, щоб випити щось разом,

тому що обоє побували в багатьох тих самих місцях.

-Знаєш? Я мушу іти. -Я теж.

Гаразд.

-Він там? -Ні.

Ми не разом.

Зрозуміло...

Я б збрехав, якщо б сказав, що не хочу танцювати.

Ні, Морте.

Я мала на увазі, що зараз його тут нема.

Він буде пізніше. Його майже не буває тут. Зазвичай ми зустрічаємося у нього вдома.

Це корисна подробиця. Дякую за це.

В такому раз не питай. У нас все чудово.

Вважаю, йому слід частіше приходити до тебе.

Такий чудовий дім. Мені подобається. Я люблю цей дім. Ось чому я придбав його.

До побачення, Морте.

До побачення, Емі.

Лайно. Дурень.

-Ти прочитав? -Так.

Думаю, це нагадало тобі щось?

Звісно, нагадало.

Коли ти це написав?

Я знав, що ти про це запитаєш.

В цьому увесь сенс.

Два автори написали однакові оповідання, важливо, хто був першим.

-Як вважаєш, я маю рацію? -Думаю, так.

Тому я і проїхав весь цей шлях з Міссісіпі.

Я написав це сім років тому, у 1997.

Як ти дізнався про неї?

Ось що я дійсно хочу знати.

Як, дідько, такий дешевий писака, як ти

зміг опинитися у маленькому містечку в Міссісіпі

та вкрасти моє кляте оповідання?

-Облиш це. -Облишити?

Що ти, в дідька, маєш на увазі, пропонуючи облишити?

Ти сказав, що написав своє у 1997. Я написав своє наприкінці 1994.

Вперше воно було опубліковане в червні 1995, у журналі.

Гарна спроба, містере Шутер, але я випередив вас на два роки.

Якщо хтось з нас і має право скаржитися на плагіат, то це я.

Ти брешеш!

-Ні, не брешу! -Доведи!

Я не мушу нічого доводити тобі.

Можеш сам це знайти. Журнал "Ellery Queen's Mystery Magazine", червень 1995.

-Як я знайду цей номер? -Це не моя проблема.

Може, приїхати в твій дім в районі Рівердейл в Нью-Йорку

та спитати твою дружину Емі, де це знайти?