Meet Joe Black

Знайомтесь, Джо Блек

Так.

Так.

Так.

Прошу. Не хвилюйся.

Це ж просто хаос.

І мені страшно, як мало часу залишилося.

Я намагаюсь бути надто ідеальною?

-Але ж я хочу, щоб усе було вишукано. -Ми теж.

-Але ми хочемо бути надто вишуканими. -Чому б не тримати планку високо?

-Доброго ранку. -Доброго ранку.

-Нам потрібна відповідь щодо квітів. -Так, фрезії.

Усюди фрезії. Татко обожнює фрезії.

Доброго ранку. Привіт. Вітаю.

-Світло? -Світло.

Не надто яскраве, не надто темне.

Мені потрібен шафрановий відтінок, як на чайних вечірках у 20-х роках.

Якщо їжа - це сіль свята, тоді світло - його поезія.

Підходить. Якщо їжа - це сіль свята, то світло - його поезія.

Мені подобається.

Якби музика була їжею кохання, тоді час грати. Я божеволію.

Доброго ранку, містере Перріш.

-Як тобі все це, Гелен? -Усе буде прекрасно.

Еллісон каже, що, можливо, буде президент.

У президента є справи, йому не до дня народження.

Які справи?

-Тату? Є хвилька? -Доброго ранку, Еллісон.

Недовго. Багато справ у місті.

-Що ти хотіла? -Феєрверки. Зміни.

Ми будуємо номер 65 на баржі.

Лучники з коледжу штату в Нью-Палц випустять туди палаючі стріли.

Коли він запалає, матимемо ефект похоронів вікінга,

але без похмурих ноток.

Органи влади Гадсон-рівер погоджуються,

вони приймуть окрему поправку.

Але, звичайно, доведеться заплатити

пожежникам Поукіпзі.

Що скажеш?

Добре? Недобре?

Еллісон, я тобі довіряю. Ти вирішуєш.

Але це твій день народження. Ненавиджу стріли. Вони мене нервують.

-Доброго ранку, тату. -Доброго ранку, люба.

-Привіт. -Привіт.

Ти «люба». Я «Еллісон».

Тату, телефонував Дрю з гелікоптера, вони будуть за дві хвилини.

Дрю на борту?

Він хотів полетіти з тобою.

Сядь, поїси, трохи наповни свій порожній шлунок.

-Ти полетиш? -Ні.

У тебе пацієнти. У мене три істеричні шеф-кухарі,

один обожнює трюфелі, інший їх ненавидить,

а третій навіть не знає, що це таке.

-Ненавиджу вечірки. -Тату, заспокойся.

Тобі сподобається. Присягаюся.

Я ходжу землею уже 65 років,

нащо мені про це нагадувати?

Ні.

Заспокойся. Я знаю, у тебе сьогодні важливі справи.

-Звідки тобі це відомо? -Дрю сказав.

-Він усе тобі розповідає? -Сподіваюся.

Він тобі подобається, еге ж?

Мабуть, так.

-Не хочу втручатися, але... -То не втручайся.

Ось і наш хлопець.

Ходімо?

Гаразд.

Привіт, красуне.

Привіт.

Доброго ранку, Дрю. Дякую, що завітав.

Важливий день. Хотів дещо владнати до від'їзду.

Якісь ідеї, покращення, зміни, щось скажеш?

Ідей немає. Чув учора якийсь голос.

-Чув? -Уві сні.

-І що він сказав? -«Так».

-Так угоді? -Можливо. Хтозна?

Знаєш, які вони - ці голоси.

Дякую, Деліє.

Ходімо. Деліє, ручка.

-Привіт, Білле. Як ти? -Вітаю, Квінсе.

-Усе чудово, а у тебе? -Усе чудово.

От і усе, «День Б» настав.

Га? Вибач.

День Бонтекю. Угода з Великим Джоном.

Ти молодець, Білле. Спокійний, як двері.

Певен, у Бонтекю вже повні штани.

Не забудьте, сімейна вечеря у тата сьогодні.

Вечеря. Ти теж, Дрю. У нас багато незавершених справ.

-Знову мій день народження? -Лише раз тобі буде 65, тату.

Дякувати Богові. Нехай почнеться цей день.

Не забудьте, вечеря у місті з татом!

Це ж смішно.

Ти кохаєш Дрю?

Ні, не роби нічого. Залишайся там, де ти...

Ти кохаєш Дрю?

Кращої пропозиції він не отримає.

-Тобто, як ти кохав маму? -Забудь про мене й маму.

Ти вийдеш за нього?

Припини.

Можливо.

Слухай, він мені дуже подобається. Він розумний. Енергійний.

Він приведе «Перріш Комм'юнікейшнз» до 21 століття

і мене з нею.

-То в чому справа? -Це мої справи. А я питаю тебе.

Я не про те, що ти кажеш про Дрю, а про що мовчиш.

-Мабуть, ти не слухаєш. -Ні, слухаю.

Дай йому те, що він хоче.

Тут ні краплини захоплення, ні крихти хвилювання.

Ви паруєтеся пристрасно, мов горобці.

Я хочу, щоб у тебе паморочилася голова.

Щоб ти літала. Щоб ти

співала від захоплення і танцювала від щастя.

-І все? -Так. Будь неймовірно щасливою,

хоча б дозволь собі спробувати.

Гаразд.

«Бути неймовірно щасливою». Я...

Я докладу всіх зусиль.

Я розумію, це сентименти.

Але кохання - це пристрасть, одержимість

людиною, без якої неможливо жити.

Моя думка - поринь із головою.

Знайди того, від кого ти шаленітимеш, і хто шаленітиме від тебе.

Як його знайти? Ну...

Забудь про голову і слухай своє серце.

А я серця не чую.

Розумієш, люба, життя без цього не має змісту.

Жити і не кохати усією душею -

це зовсім не життя.

Але треба спробувати - не спробувавши, життя не відчуєш.

-Браво! -Тебе не проймеш.

Вибач. Гаразд.

Повтори, але коротше цього разу.

Гаразд. Будь відкрита.

Хтозна? Може й блискавка вдарити.

-Справді? -Справді.

Що скажеш?

Це лише виконавчий комітет, чи я вам знадоблюся?

Квінсе, друже, дякую за пропозицію, але ми з Біллом самі.

-Зайві люди можуть... -Знаю, порушити роботу.

Я хочу, щоб у тебе паморочилася голова.

Що?

Я казав Квінсу, що він нам...

-Ти щось чув? -Я казав Квінсу...

-Ні. Не ти. -Що сталося, тату?

Нічого. Вибач.

Я хочу, щоб ти літав.

Щоб ти співав від захоплення і танцював від щастя.

-«Танцював від щастя?» -Тату, що сталося?

Нічого, я сам до себе. Ти ж мене знаєш.

Ні, ти ніколи сам до себе не говориш.

-Тебе підвезти? -Ні, я на таксі.

-Слухай, усе гаразд? -Так.

Повністю екіпірований, готовий до дій.

Гаразд. Покажи їм, татку.

Маєш рацію. Так.

Я цього не чув раніше.

Вибач. Я мав сказати.

Люба?

Привіт, Джордже.

Люба, ти мусиш рухатися далі. Гаразд?

Час розкидати каміння і час збирати. Зараз час розкидати.

Вибачте. Перепрошую.

Ні, він мені подобався. Тепер уже ні.

Бо ти моя люба.

На тебе наїхали - отже, наїхали на мене. Ось так.

Прилечу за мить. Лише скажи.

Щойно візьму телефон до рук, одразу наберу тебе. Обіцяю.

Хапай книжки і вчися.

Ми з тобою потім відтягнемося.

Що скажеш? Гаразд.

Усе добре? Так.

Точно. Будь сильна. Люблю тебе. Бувай.

-Доброго ранку. -Доброго ранку.

Я трохи голосно розмовляв. Вибачте.

Ні, нічого.

Мені сподобалося.

Що саме вам сподобалося?

Ваша розмова з «любою».

Це моя молодша сестра.

Щойно розійшлася з хлопцем

і хотіла залишити юридичний коледж.

-Мені шкода. -Не шкодуйте.

Так буває між чоловіками й жінками, еге ж?

-Що буває? -Ніщо не вічне.

Так, погоджуюся.

Справді? Чому?

Ні, мені цікаво.

Я намагалася бути ввічливою.

Гаразд. Я надто гостро.

Ні, я про «ніщо не вічне».

Так було і з її хлопцем.

Не знав, чого хоче. Скочив у гречку,

а вона дізналася.

Ніби йому однієї дівчини недостатньо.

-А ви однолюб. -Так.

-Саме так. -Гаразд.

Саме у пошуках тієї єдиної.

Хтозна? Може, це саме ви.

Ні, не смійтеся. Я лише приїхав. Отримав нову роботу.

Намагаюся заїхати у квартиру.

Тож ви лікар.