Surf's Up

Тиша на майданчику. Мотор.

-Інтерв’ю Коді Меверіка. Дубль перший. -Чому у мене беруть інтерв’ю?

Це наша робота. Знімаємо документалку.

Може, спочатку я прочитаю питання?

-Ні. Вони прості. -Добре.

-Стань на коробку, будь ласка. -О, так.

-Гаразд. Дякую. -Так добре? А це що таке?

-Що це? -Це для звуку. Мікрофон.

-Здоров, чуваки. Я – Коді. -Cкільки тобі? 14? 15?

Сімнадцять.

І що ти вмієш, окрім серфінгу?

-Типу, танцювати чи співати? -Так, так.

Ні. Я серфер.

-Невдахо. -Я просто…

-Виріж це, Глен. Стоп. -Фільм буде про Коді.

Хіба його теж знімають?

Це буде щось. Заберіть його з кадру.

Наступний дубль.

Якщо вже завели цю тему, що ти думаєш про серфінг?

Серфінг.

-З чого ж почати? -З початку.

Гаразд...

Коли з’явилася перша хвиля,

з’явився перший серфер.

Треба було,

лише шматок дерева

або криги. І вперед.

І тоді вони підсіли на це. Серф зачепив їх.

Перші серфери проклали шлях. Усе місто стало на дошки.

Хоча дошки тоді були величезні та громіздкі.

Ці хлопці були піонерами.

Ніхто тоді не знав, яким має бути серфінг.

І тоді з’явився Великий Зі.

«ВЕЛИКИЙ ЗІ»

-Розкажи, хто такий Великий Зі? -Великий Зі?

Ви звернулися за адресою. Зараз розповім. Зі – це все.

Великий Зі – це серфінг.

Океан не був океаном, доки не з’явився Зі.

Океан створений для нього.

Він жив на повну,

бо він не боявся смерті.

Він приплив до Антарктики, коли я був ще малим.

Це була...

найкрутіша подія мого життя.

Він з’явився раптово.

Він...

не плив на хвилі. Він наче летів на ній, мов пір’їна.

Він міг підійти до будь-кого.

Але він підійшов до мене

і подарував цей офігезний, рідкісний амулет Великого Зі.

А тоді сказав: «Малий, ніколи не здавайся.

Шукай свій шлях. Так роблять переможці».

Він був найкращим.

Усі дивились на нього, поважали його, любили його.

І колись я стану таким, як він.

Скільки пам’ятаю, я завжди був серфером.

Я не пам’ятаю такого, щоб я не займався серфінгом.

Я мрію вибратися звідси. І це мій шанс.

Я дуже круто катаюся. Краще за всіх на острові.

Гадаєте, я вихваляюся? Але це правда. Я...

найкращий.

АНТАРКТИКА

ДРИЖАНСЬК

Я народився і виріс у Дрижанську.

Літо

Прожив тут усе життя.

Ось тут сортують рибу. Для мене це найбезглуздіше заняття з усіх.

Але я тут працюю, щоб мама не переживала.

Дрижанськ є Дрижанськ.

Це справжня діра, брате.

Я просунувся по кар’єрній драбині від сардин

до макрелі. А закінчив фарширувальником риби.

-Працював, як коняка. -Не так, як усі.

Працювати – це вам не на дошці вишивати.

Мій дім? Він отам. Бачите дошки для серфінгу?

Я жив там із братом, його звати Глен, і мамою.

Він був маленьким милим яєчком.

ЕДНА МЕВЕРІК МАМА КОДІ

Дуже посереднім.

Глен був великим яйцем. А Коді – маленьким.

Та це не його вина. Таким вже він вродився.

-Коді намагається утекти... -Так.

-на дошці від своїх обов’язків. -На дошці.

Знаєте, яка це велика відповідальність, висиджувати яйця?

-Кажи, Глене. -Коді просто

не розуміє цього.

-Настав час йому подорослішати. -Лише чоловік може висиджувати яйця.

-Саме так. -Квінсі, повернися до татка!

Він хоче бути іншим. Відрізнятись від усіх.

У кого є час на... Лише шість місяців на день.

Дякую, що допоміг.

-Я б таке не проґавив. -Дякую за все.

І як все пройшло?

Він старший брат, а я молодший.

-Я тебе не чіпаю. -Ти бачила це?

-Не треба. -Зараз як дам!

Він мене постійно діставав.

Я боровся за все.

Навіть за мамину запіканку з тунця.

Це моє.

Я ледве вижив.

Йому було дуже нелегко вирости.

Як я вже казала,

він не знав свого батька.

БОБ МЕВЕРІК

БОБ МЕВЕРІК

Мене краще про це не питати, бо я був замалий, щоб щось пам’ятати.

Я ж не єдина дитина на острові,

чийого батька з’їли.

-Ти і досі переживаєш цю травму? -Ні. Зовсім ні, брате.

Зовсім ні.

-Яка в тебе мрія? -Звалити звідси.

Звалити? Просто чудово.

Може, вип’ємо, хлопці?

Він постійно мусить тікати від відповідальності та життя.

Ну, він же у нас унікум.

-Особистість... -«Я мрію»...

-Він завжди так робить? -Не роби так.

-Коді. -Яка неповага.

Я так ніколи не роблю.

Робиш. Але не ротом.

У цьому й полягає різниця між нами.

Все. Я більше не можу.

-Мамо. От що ти наробив. -Передача про мене, а не про тебе.

-Чому Глен досі тут? -Ну звісно. Мамо!

Не розумію, чому всі так осуджують мене? Я розумію маму.

Вона, звичайно, хвилюється за мене.

Але усі ці криві погляди на неї, типу,

твій Коді роздовбай. Коді се. Коді те.

Коді – це я, братане. Дайте мені бути собою.

Коли ж це почнеться?

Знаєте, хто я для них? Чарівник. Здійснювач мрій.

Я знаходжу цих дітей, приводжу їх сюди...

і дарую їм шанс кимось стати.

Моє найбільше досягнення, як промоутера, це Великий Зі.

Як він досяг вершини.

І досі не віриться, що він пішов. Він був мені наче син.

Наче частка мого серця. Ми можемо зробити паузу?

Що у мене із зачіскою? Вона що, впала? Зробіть скоріше укладку!

Ще кілька питань про Великого Зі.

Я гадаю, зараз усім більш цікава історія Реджі Белафонте.

-І це зрозуміло. -Але Великий Зі є фокусом нашої...

Може, ми ще бармена покличемо?

Чи може, оцього двірника?

Гей, розкажи нам нудну історію про своє нікчемне життя?

-Моє? -Заберіть від мене свої лапи! Стоп!

Я не стирчатиму тут увесь день!

Мотор! Давай мотор!

Привіт усім фанатам. З вами новий випуск «Пінгвін-Спорт».

ПІНГВІН-СПОРТ

З вами Сел Масакела,

і ми ведемо репортаж із столиці серфінгу острова Пін Гу,

де проводиться десяте щорічне змагання з серфінгу пам’яті Великого Зі.

Професіонали екстра-класу Келлі і Роб

розкажуть, із якими труднощами зіштовхнуться наші серфери.

Ну, по-перше, Селе, це хвиля.

Ідеальний симбіоз краси та небезпеки.

Навіть профі злегка налякані.

Привіт, мамо!

Як тобі, Селе. Місце за мною має назву «Рифи Смерті».

Небагато з тих, хто тут катався, повернулись живими.

Ти хочеш сказати, тут були смертельні випадки?

-Так, Селе. -Вшануймо їхню пам'ять.

І одразу продовжимо. «Рифи Смерті» – не єдина загроза для серферів.

Наступна носить назву Танк «Хвилеріз» Еванс.

Танк є дев’ятиразовим чемпіоном.

ДІЮЧИЙ ЧЕМПІОН

Приклад для молоді? Ні.

Але, я вважаю, що кожен мусить на мене рівнятись.

Діти мусять мріяти стати мною.

Чи хоча б намагатися. Щасти вам, дітлахи!

І ти ніколи не хотів навчити їх

кататись на серфінгу? Приділити їм час?

Ні. Ніколи. Бувай.

-У мене хвиля пішла. -Завжди найкращий Танк Еванс.

Після реклами дивіться пінгвінбол. Не перемикайте.

Тож продовжимо. Я хочу сказати,

що шукаю зірок по всій земній кулі.

Але це зовсім інша історія.

ВСЕСВІТНІЙ ПОШУК ТАЛАНТІВ ДЕНЬ 78

Нікого він не шукає. Я шукаю пінгвінів. Знаходжу таланти.

МАЙК АБРАМОВІЧ

Реджі, мій бос, куди лише не посилав мене.

Я був усюди, де є океан, озеро чи калюжа. Це просто капець.

БЕЛС БІЧ, АВСТРАЛІЯ

Я весь час сидів на пігулках від головного болю.

Стрес мене вбиває. Не знаю, скільки я ще витримаю.

Маю вас попередити.

Спробуй засунути сюди голову, чуваче.

Від кайфу зриває дах.

Довелось його взяти.

Вибачте.

У цій дірі хоч хтось чув про серфінг?

-Малий Коді Меверік наче серфує. -Чудово. Дякую.

Ви сидите на тонкому льоду. Вибачте.

Я шукаю Коді Меверіка.

-Хто-небудь знає Коді Меверіка? -Я Коді Меверік.

Святий...

Я Майк Абрамовіч. Меморіальний фонд Великого Зі, острів Пін Гу.

Ви припливли на киті, щоб побачити мене?