The Craft: Legacy

- Сьогодні цей день. - Чудово.

- В мене гарні передчуття. - Ми - три круті відьми.

Не розумію, чому ми без четвертої.

Знову за старе.

- Що? Пройшло два роки. - Може, нам вона не потрібна?

ЧАКЛУНСТВО

Потрібна четверта.

- Ось, всі елементи. - Ага.

Північ, південь, схід, захід.

Я хочу зупинити час.

Ми не змогли б навіть з четвертою.

- Вже на столі, Френкі. - Нічого не підпалюй.

- Та вже горить. - Гаразд.

Чудова тарілка.

- Гаразд. - Не вимикай.

- Нам треба починати ритуал. - Твоє пір'я.

Френкі, обережно. Ти постійно все підпалюєш.

-Не цього разу. - Готові, відьми?

Щойно ніч отримує твоє світло, а океан відчуває твою тягу,

мої бажання зростають з тобою від нового до повного.

Я викликаю духів Півночі,

духів землі та тіла, духів болота.

Благословенні будьте.

Я викликаю духів Сходу, духів повітря,

духів нових починань, духів дихання.

Благословенні будьте.

Я викликаю духів Півдня, духів вогню та волі, духів тепла.

Благословенні будьте.

Таббі, можеш уявити, що ти не викликала

духів Півдня та викликати ще духів Заходу?

Що? Ні. Це лайно, своїх я викликала.

Комусь треба це зробити, бо не спрацює.

Ось що я скажу,

духи Заходу давно вже все псують,

може, не викликатимемо їх?

Вона має рацію. І диви, все завжди починається зі сходу.

- Схід, південь, захід... - Гаразд.

Тому ми можемо так мало. Бо в нас не було четвертої.

Скільки раз ми пробували телепатію?

Боже!

Ти зациклена на своїй телепатії!

Прочитай книгу.

"Отримають силу, коли всі

чотири кута стануть єдиним цілим".

Чекай.

- Трясця! - Трясця!

- Наша тема. Поїхали. - Так!

Трясця. Ти знаєш слова.

Пробач.

Люба.

Ні-ні, можеш поплакати.

Випусти це.

Люба, я...

Я розумію. Це...

Це дивно, чи не так?

Мати всі ці почуття.

Я помираю. Нафарбуєш мене, коли приїдемо.

- Гаразд. - Це...

- Гаразд. - Ага.

- Але... - Ввімкни знов.

- Як мої брови? - Чудові.

Гаразд.

Гаразд.

- Ти така вродлива. - Боже.

Справді.

Гаразд. Так і є.

- Готова? - Я нервую.

- Так. - Гаразд.

Трясця.

Зробимо це.

Гаразд.

Гаразд.

Привіт.

- Гей. - Гей.

- Гей. - Бачу, цілі та здорові.

Так, це... Боже.

Бачу частинку тебе. Вітаю, Лілі.

Нарешті ти тут.

Радий знов тебе бачити.

Минулого разу на вашому полі, зараз на моєму, в мене перевага.

Це спортивна метафора.

- Метафора, аналогія. - Так. Розумію.

- Так. - Татків жарт. Зізнаюся.

- Крута камера. - Дякую.

- Скажи ж. - Давайте сфотографуємося.

- Так би мовити, закарбуємо цю мить. - Чудова ідея.

- Можна? - Гаразд.

- Не зовсім для селфі. - Авжеж. Як тут...

- Просто... - Аналогова.

Круто. Олд-скул.

Готові?

Проходьте, знайомтесь з хлопцями.

- Вони вже чекають. - Ага.

Гадаю, вони навіть скупалися.

Гаразд.

- Це Ісая. - Гей.

- Джейкоб. - Гей.

Та Ейб.

Гей.

- Якого біса? - Уступи Лілі краще місце.

- Посунься. - В сторону.

- Ісая, посунься! - Припини!

Посунься.

Заспокойтеся.

Пташка нашептала, що твої улюблені м'ятні.

- Дякую. - Так, пташко?

Моя чудова, маленька пташка.

Це огидно, тато.

- Гей. - Гей.

Непогано.

Все гаразд?

Так.

Що зі школою завтра?

Хочеться? Заведеш нових друзів.

Це якби я мала старих друзів.

"Пе" бувають всюди, що б ти не робила.

Мамо, що ти кажеш?

- Пробач. - Правильно - покидьки.

Покидьки? Я хотіла сказати придурки.

Просто пам'ятай, що я тобі завжди казала.

Твоя відмінність - твоя сила.

- І на цій ноті розпакую речі. - Ага.

- Люблю тебе. - Люблю тебе.

Гей. Дякую, що ти не проти...

- Мамо. - ...всього цього.

- Знаю, все так швидко. - Мамо, я тебе не засуджую.

В мене давно не було ні з ким такого зв'язку

та, Боже, як же добре відчувати, що в тебе є хтось...

Я розумію.

- Гаразд, відпочивай. - Гаразд.

- Люблю тебе. - І я тебе.

- Люблю-люблю. - Люблю.

Як воно?

Круті тапки.

Дякую.

Гарного першого дня.

Дякую.

Я знаю, чому пташка в клітці співає,

Коли в нього поранене крило, а на душі біль...

Коли він б'ється в пруття та хоче на волю;

Але молитви, які він шле з глибин свого серця,

Але мрії знову злетіти до Раю...

Я знаю, чому пташка співає в клітці!

Цього тижня будемо читати автобіографію Майї Енджелоу

з першої до четвертої глави,

що підводить нас до...

Боже, ти це бачиш?

- Тіммі. - Пробач.

- Що відбувається? - Гей.

Гей. Здається, в тебе аварія.

Боже мій.

- Яка жесть. - Заспокойтеся там.

Ну ж бо.

- Джейкобе. - Це наче місце злочину.

Гей. Досить. Заспокоїлися.

Агов?

Думаю, вона тут.

Агов?

Слухай, таке буває з кожним. Тіммі просто вилупок.

Серйозно, не плач через нього. Ти така не одна.

Він теж нас змушує плакати.

До того, струмок в тебе міцний, а це варто святкування.

- Френкі, Боже. - Що? Я просто сказала.

Ввімкнулася тітка Фло з Редлендс.

Ми принесли тобі шорти.

Я носила їх на фізрі, тому вони трохи пітні, але вони підійдуть.

Гаразд, просто просуну під двері.

Дякую.

Можеш сидіти з нами, як хочеш.

З нами все одно мало хто сидить.

Дякую вам.

- Боже. Він щойно глянув на тебе? - Місце, дівчинко.

Френкі закохана в Джейкоба з п'ятого класу.

Що?

Ні-ні.

- Ні. - Він, типу, мій брат.

- Га? - Зведений брат.

Чи скоро ним стане.

Пробачте, сильна судома.

- Плавали, знаємо. - Ага.

Не можу нічого сказати, але мені шкода.

Що?

Гей, може, погуляємо після школи цими днями?

- Так. - Так.

Гаразд.

Мамо?

Агов?

БУДЬ МУЖИКОМ: Адам Гаррісон розкриває суть кризи маскулінності.

ПОРОЖНЯ МАСКУЛІННІСТЬ

Забирайся!

Боже.

- Сьорбнеш? - Авжеж.

- Мамо! - Я це не контролюю.

Це дуже добре. Гаразд.

Покажи, на що здатна.

Боже.

Це так мило.

Гей.

Що це?

Я мала заповнити документи для школи, але сама знаєш мене.