Die ersten 200 Zeilen.
БАЖАННЯ
Колись давно жив собі молодий чоловік,
який вважав, що на світі немає нічого важливішого, ніж бажання.
Звісно, не будь-яке бажання.
А те, яке йде від серця.
Яке робить тебе тим, хто ти є.
Але він також розумів, як неможливо
здійснити це бажання.
Як легко можна знищити мрії.
І тому він вирішив якось цьому зарадити.
Він невтомно вивчав чари всього світу
і став могутнім чаклуном,
здатним захистити від шкоди чи злої волі ті бажання, які йому віддадуть,
а якщо людина добра й гідна, навіть здійснити її бажання.
Чаклун не знав, чи потрібен світові його дар.
Але він і його вірна дружина знайшли найдосконаліший острів
далеко в Середземному морі.
Там вони побудували королівство, не схоже ні на яке інше,
де були раді всім, будь-яким сім'ям з будь-яких країн.
Корабель може пливти швидше?
На їхню радість, люди припливали
звідусіль, селилися там,
віддавали своє бажання, дякували за захист
і мали цілком обґрунтовану надію, що колись їхнє бажання здійсниться.
І всі згодні,
що немає у світі більш гідної людини,
ніж мій дідусь.
Найбільш люблячий
і гарний
чоловік, якому сьогодні виповнилося 100 років.
Це все?
Ти більше не говориш?
Валентино завжди говорить.
Якби ж то ми могли тебе зрозуміти.
Сьогодні король проведе церемонію бажань!
Так!
Це не може бути збігом. Король проведе церемонію бажань
на твій день народження.
Постукай по дереву.
Сьогодні твій день, Саба.
Я це відчуваю.
Ашо, спечемо торт.
Ні.
Але я люблю торти.
Просто я не можу.
Я маю провести екскурсію, а потім...
Я допомагаю. Я допомагаю Далії.
Так. Отже...
- Чому ти так кажеш? - Як саме?
Що ти замислила?
Чому ти думаєш, що я щось замислила?
Бо я знаю ці твої паузи.
Я дорослішаю.
Мої паузи змінюються.
Ашо!
Не можу говорити, я запізнюся.
Побачимося на церемонії бажань.
Нізащо її не пропущу.
У мене добре передчуття.
Я тут!
Я тут.
Секундочку.
Я зараз віддихаюся.
Хола, шалом, салам.
Усі готові?
Це місто Росас Де люблять гостей
Цікавішого краю немає, ніж цей
Усе тут чудове і все чарівне
Тут реальність і мрії сплелися в одне
Цей танцював днів п'ять
Цей відростив чуприну до п'ят
Хтось до зір домчить
На все свій час і день, і мить
Цей край називається Росас
Це оселя бажань, які в серці
Зберігає будь-хто з нас
Цей край, що був названий Росас
Не лишає допитливим часу
На печалі та сльози
Це край і мій, і ваш
Для всіх для нас
І зветься він Росас
Так от... Красень Маґніфіко – наш король
Місто заклав і узяв під контроль
Він лютий як лев, глядить, як дракон
Ні, ні, ні, я просто жартую.
Втім, для нас він закон
А ще король
Чарівник
І симпатичний чоловік
О, так.
Він лиш махне
І справдиться бажання одне
Тут ще в день повноліття традиція є
Віддати королеві бажання своє
Бажання кладуть до священних складів
А раз на місяць хтось дістає, що хотів
Завжди комусь щастить
Жде мій Саба Сабіно. О, де ж та мить?
А не жаль?
Сльози ллєш?
О, ні! Вітер тугу розвіє І всі згадки теж
Цей край називається Росас
Це оселя бажань
Які в серці зберігає будь-хто з нас
Цей край, що був названий Росас
Не лишає допитливим часу На печалі та сльози
Це край і мій, і ваш
Для всіх для нас
І зветься він Роcас
Я віддам своє бажання.
Люди дійсно забувають бажання, віддавши його?
Забувають без жалю.
Я хочу зустрітися з королем.
Вам пощастило. Сьогодні ввечері церемонія бажань.
Можете залишитися й подивитися.
- Люблю їжу! - Смачного!
Приголомшливо!
- Я хочу тут жити. - І я.
- Я залишуся тут. - Як смачно!
Допоможи!
Найкраща подруга і найраціональніша людина у світі.
У мене через годину співбесіда,
і я так нервуюся, що зараз вибухну.
Співбесіда? Яка співбесіда?
Даліє!
Ти про співбесіду з нашим оксамитовим, солодким, як вершковий крем, королем?
О, будь ласка, не кажи так.
Моя найкраща подруга – підмайстриня короля.
Я стану знаменитістю.
Я розучилася говорити.
У мене немає слів.
У мене обвисають губи? Здається, обвисають.
Швидко, спитай мене щось, як на співбесіді.
Гаразд, Ашо, яка в тебе є слабкість?
Слабкість?
Я стаю ірраціональною, коли нервуюся.
Ні.
Ти надто дбайлива.
Справді. Чекай. Це слабкість?
Тому це ідеальна відповідь.
Не дякуй.
Просто розслабся.
Навколо тебе друзі.
Печиво?
- Печиво. - Я люблю печиво.
- Я перший. - Стережіться.
- З дороги! - Так.
Печиво.
Дай печива.
- З дороги! - Пригальмуй.
- Відійдіть. - Люблю печиво.
- Сафі, воно лимонне. - О ні.
Так.
Життя таке несправедливе.
Візьми моє.
Базімо, а ти тут звідки?
Привіт.
Візьми й моє. Я не можу їсти.
О, так. У тебе співбесіда з королем.
Гей, подивися на мене.
Не турбуйся. Ми будемо поруч, коли ти зазнаєш невдачі.
Ґабо.
Ось де печиво.
Сафі чхнув на нього.
О, дякую.
Фу.
І взагалі.
Я не звинувачую тебе, що ти намагаєшся обдурити систему.
Що? Я нікого не дурю.
Та ну.
Усі знають правила.
Бажання підмайстрів короля виконуються.
І зазвичай бажання їхніх рідних теж.
Не завжди.
Мабуть, завжди.
Твоєму дідусеві сьогодні виповнюється 100 років, а він ще чекає.
Не звертай уваги.
А тобі, до речі, виповнюється 18.
З днем народження.
Через кілька місяців.
Не сьогодні.
А коли ти передаси своє бажання королю,
ти ж не хочеш закінчити як Саймон?
А що не так із Саймоном?
Я не знаю.
Ти став нудним.
Не ображайся.
Я став нудним?
Ви всі так думаєте?
- Апчхі. - Ні, не нудним. Просто...
Спокійнішим.
Саймоне, не хвилюйся. Ти – це все одно ти,
і, закладаюся, твоє бажання скоро справдиться.
На відміну від бідолашного Саби, який ще чекає...
Королева.
- Ваша величносте. - Королево.
Боже мій.
Ашо, король готовий тебе прийняти.
Зараз? Я запізнилася? Я думала, що...
No comments yet. Be the first to leave one.