Xtreme (Xtremo)

NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ

Вітаю, сеньоре Максе.

Йолі, як справи? Все готово?

Так, речі в причепі, мій генерале.

Даю слухавук Андеру, добре?

-Тату! -Тигре.

-Готовий до подорожі? -Еге ж.

Гітара ж не поїде у причепі, правда?

Можна взяти в машину.

Звісно.

Гей, а ти з друзями попрощався?

Майже… тільки з Давидом та Лукасом.

Решта мене не дуже люблять.

Ясно.

Послухай-но, синку. Справжніх друзів

завжди можна порахувати на пальцях однієї руки.

Ще й вільні пальці залишаться.

Тож не переймайся. Добре?

Гаразд. Тільки не затримуйся, тату.

Скільки він хоче?

Пів мільйона.

На рік?

На місяць.

Приїхав Люсеро.

Краще залишайся тут.

Ці колумбійці нас вже знають. Одного цілком вистачить.

Люцеро!

-Ось і ти, поганцю! -Іди сюди!

Все такий же, Ромео?

-Як ти, приятелю? -Чудово.

Хлопці, є запальничка?

Вчора бачив твого сина.

Погодилися, що підтримаєте нас на Конклаві сімей.

-Мій батько може стати головою. -А мій син — скарбником.

Ти завжди любив рахувати гроші, еге ж?

Як і Томасін. До речі…

Ось вони.

Конклав розпочнеться за пів години. Твій батько, мабуть, вже їде.

Випиймо.

Будьмо.

За здоров'я та багатство.

Прийшла частка від Папи Сан.

Пересилаю на наші захищені рахунки, 18% — у ваш резервний фонд.

Готово.

-Що сказав Дімітрій? -Що підтримає, якщо колумбійці — теж.

Хоч Ромео й жадібний, він розсудливий.

Ти так не думаєш?

П'ятсот тисяч…

на місяць.

-Ой-йой. -Томасіне!

Скажи вилупкам опустити зброю…

приятелю.

-Гад! -Ані руш!

Не рухатись!

Вбийте цього бісового вилупка!

Я тут, негіднику!

Сюди! Швидше! Пригніться!

Ходу!

Кляті колумбійці.

Як знав.

Казав же, немає їм віри.

Рафо!

Дзвони батькові.

Скажи, Ромео зрадив. Конклав — пастка.

Братику, час нам пролити трохи крові.

Маємо проблему.

-Люсеро! -Мерзотник!

Смак смерті.

Прошу, не вбивайте мене, будь ласка…

Встань, брудний пацюче.

Терпіти не міг цього вилупка.

-План був не такий. -Ні.

Вилупок схотів нас ошукати, та не зміг.

Що тепер?

Батько вже їде.

-Сам з ним поговориш? -Так.

Не переживай, я розберуся.

Я знаю, тобі непросто, та він зрозуміє.

Їдь додому. На тебе чекає нове життя.

Ти мені як брат.

Надійний та відданий сім'ї.

-Ти гідний найкращого. -Я тебе люблю, брате.

І я тебе.

Я сумуватиму.

Не сумніваюсь.

Нехай сонце осяє твій шлях.

Синові — всього найкращого.

Ще згадаєш про мене.

Бережи себе, братику.

-Привіт. -Вітаю, сеньйоре.

-Ти привіз медіатор? -Ходи сюди.

-А привітатися? -Привіт. Покажи.

Тримай.

Тигре, що не день, то ти сильніший.

Йолі, не забудь віддати ключі власнику.

Добре?

Дякуємо за все.

Готуйся, нарешті їдемо.

-Щасти вам. -Дякую.

Бережи себе, Андере.

Батьку.

-Як ти? -Кепсько.

Не знаю що вб'є мене раніше, рак,

чи твої витівки.

Макс?

Де він?

Ви ж мали віддати гроші. А не оце робити.

Довелося міняти план.

Батьку, це була пастка. Вони хотіли взяти мене заручником.

І зробити Ромео головою Конклаву.

-Невже? -Так.

Я бачив його вчора.

Ми уклали угоду.

І мені геть не здавалося, що він незадоволений.

Гадаєш, як до цього поставиться Конклав?

Зникну на певний час.

Ти й гадки не маєш, як робляться справи,

якщо не йдеться про кров, звичайно.

Щоб все працювало, кров необхідна.

Тут тобі що, Америка?

Ми в Барселоні.

Тут так справи не роблять, розумієш?

Після повернення з Японії,

тобі, схоже, байдуже, хто житиме, а хто помре.

Сину…

ти змінився. Але не на краще.

Це ти мене туди послав.

Аби тебе навчили розуміти цінність

відданості,

ієрархії…

Якудза.

Люсеро,

все…

скоро буде по-іншому.

Так.

Я вже чув.

Скасувати переказ, тут не прибирати.

Нехай усі побачать.

Твоя слабкість стала загрозою, батьку.

Люсеро, поговори з братом і сестрою,

вони тобі пояснять.

Марію ти вдочерив.

А Макс — просто твій кілер.

Кілер, який не раз рятував тобі життя.

Ви ж зростали разом.

Ви наче брати.

Ніякі ми, в біса, не брати!

Я — твій єдиний син!

Твої плоть і кров!

А ти намірився все віддати їм.

Ні, клянуся, це неправда.

У голову, чи серце?

Тату?

Голова, чи серце?

Голова…

У голову!

Не можу ніде знайти Марію.

Тату, ти це чуєш? Я весь день тренувався.

Звучить гарно.

Як буду знаменитим, буду присвячувати тобі виступи.

Це — для мого батька!

Тату…

Що таке?

У прихожій якісь люди.

Андере, сховайся!

Андере, не вставай!

Знаєш, кого мені завжди нагадує твій син?

Мого брата.

Пам'ятаєш його?

Не знаю.

Він і говорить схоже, правда ж?

Це ти переконав Рікардо його вигнати.

Казав, що йому надто подобається кров, чи щось таке, еге ж?

Худий, я нічого не зробив твоєму братові.

Я знаю.

Знаю, Максімо, ти не зробив нічого.

І він наклав на себе руки у тюрмі.

Прошу…

Це ж мій син.

Не хвилюйся.

-Дивись. -Ні!

Скажи, що він не страждав.

Нічого не відчув, як ти й хотів.

-Легка смерть. -Молодець.

-Я знав, що можу тобі довіряти. -Звісно, можеш.

ДВА РОКИ ПО ТОМУ

Даніело!

Я не винен.

Кляте навчання, завжди те саме.

-Еге ж. -Лео!

На хвилиночку.

Іди-но сюди.

Лео…

Я на тебе не чекатиму.

-Ну? -Як життя?

-У тебе є? -Тобі скільки?

-На двадцятку? -Ага.

-Насолоджуйся. -Бережи себе.

Якби ти мала купу грошей, от скільки забажаєш, що б робила?

Ми ж завжди хотіли стрибнути с парашутом, забув?