More the Merrier (Donde caben dos)

NETFLIX ПРЕДСТАВЛЯЄ

Знаєте той момент, коли стається щось, що змінює життя назавжди?

Щось, що не поясниш, до чого не підготуєшся.

Наче звичайний вечір, коли розслабляєшся з келихом у руці,

але раптом відчуваєш іскру.

Зустрічаєш когось очима, і, перш ніж щось утямлюєш,

серце шалено калатає, у животі тріпотять метелики…

Раптом здається, наче життя було мандрівкою, що вела до цього моменту.

Наче Всесвіт і доля раптом сплелися в єдине ціле.

І раптом…

ти не впізнаєш себе, не можеш описати словами те, що відбувається.

Але, попри все, ти тут.

Усе здається таким надзвичайним…

що ти шпекаєш його в машині, у стилі «Титаніка».

І на секунду забуваєш, що ти вже 15 років одружена,

а твій чоловік сидить поряд.

Тоді дивишся на нього

і розумієш, що він роздягає очима твою подругу.

Що він почувається так, як ти.

І замість ревнощів ти цим насолоджуєшся.

Тож ти дозволяєш цьому почуттю заволодіти твоїм тілом

і розумом,

бо не важливо як ти стараєшся,

ти більше не можеш опиратися.

І раптом ти роззираєшся і питаєш себе:

«Що в біса коїться в моїй голові?»

- Вам підлити? - Так.

Тож, саме в цю мить,

дехто вирішує провести першу ніч

у моєму клубі.

Тобі сподобається мій кузен. З ним ніколи не знаєш, що буде далі!

Можна почати з келиху вина вранці,

а тоді опинитися в Бенідормі.

Це він?

Кузене!

- Ваш готель тут, поблизу. - Добре.

Як ти? Привіт.

Привіт.

Чорт!

Візьми слухавку.

Телефон, Ліано. Дзвонить.

Так?

- Ліано, немає каблучки. - Альбо?

- Так? - Ліано!

Моя каблучка. Її нема!

Певно, загубила вночі, та…

Де ми були?

Станцювати для тебе?

Подивися на цю дупу.

Чому надаєш перевагу? Піці…

Чи сосисці?

- Привіт. - Як ви?

- Виглядаєш чудово, курво. - Ти теж.

- Нервуєшся? Ні, правда? - Та стрьомно.

- Чому? - Вона щось помітила.

- Ні, годі тобі. Ти їй сподобаєшся. - Так.

- Це має виглядати природно. - Так.

- Обмовишся - нам кінець. - Знаю.

- Так? - Так.

Слухай. Поклади це в шухляду.

- Що це? - Таблетки.

- Нащо? - На потім. Не хвилюйся.

Про що це ви шепочетесь? Я голодна.

Що там у вас? Ми йдемо.

Бачиш які?

Сьогодні ми всі потрахаємося.

- Так! - Ходімо.

Дякую.

От ми й тут.

- Хвилюєшся? - Страшенно.

Я теж.

- Слухай, кохана… - Що?

Послухай мене.

Якщо не хочеш, ми можемо піти геть.

Ми обоє маємо бути впевнені.

- Ти впевнена? - Цілком.

- Що це за місце? - Без поняття.

Інтернет каже, це приватний клуб.

«Клуб Едем». Ми тут були?

- Нічогісінько не пам'ятаю. - Я теж.

КЛУБ ЕДЕМ

- Вітаю. - Вітаю.

Ласкаво прошу до клубу «Едем».

Це ваш перший раз?

- Так. Ми прийшли зацінити. - Так.

- Не дочекаємось. - Чудово, оце настрій.

Ще трохи рано, тож не дуже людно.

Так навіть краще: роздивимося, упевнимося.

Головне, ваші почуття мають залишитися вдома.

- Авжеж. - Ви тут заради насолоди.

«Заради насолоди».

Я покажу вам, як усе працює.

- Так? - Добре.

- Добрий вечір. Дозвольте? - Вітаю, так.

Дякую.

Це бар, чудово підходить для початку.

Найкраще місце в клубі, аби познайомитися

і побачити, чи подобається вам якась пара.

Але розслабтеся, гаразд?

Ви нічого не мусите, якщо не хочете.

А якщо сподобається пара?

Найлегше - підійти до них,

поговорити і випити.

- А якщо тоді передумаємо? - «Ні» означає «ні».

Це єдине правило клубу.

У вас є оргії і все таке?

- Що? - Щодня.

- «Щодня»? - Так.

Щодня, любий?

Так, я чув.

У мене дивне відчуття всередині.

А що отам?

Сходи на нижній поверх.

Ви ж не хочете, аби я розкрила всі секрети?

Дякую.

Боже, любий.

- Пако, не засинай. - Приходь до тями.

Іду.

- Просто… - Він дуже гордий.

Дуже пишається своєю роботою.

Маєш його берегти.

Люба.

Знаєш, що я згадав, поки це пив?

- Що? - Як…

- Як ми поїхали на кемпінг. - То було понад 20 років тому.

Пам'ятаєте табір, який ми з Клаудією вели?

Там була ще інша вожата, Ґабріела, так?

Вона була з Валенсії, робила «валенсійську воду».

Однієї ночі ми повернулися п'яні із зустрічі, яку вона організувала.

Ми дісталися намету,

відкрили його,

а там вона - гола, у нашому спальнику.

І вона така: «Ох, ох».

Вона справді так сказала.

Тоді вона каже: «Я не в тому наметі».

Так, але погладжуючи груди.

- Справді? - Ні, вона їх не погладжувала.

Погладжувала. Я бачив. Отак…

Як це ми ще про це не чули?

І що сталося?

- Ну, ми сказали їй «так». - Та ну.

Я про те, що вона була не в тому наметі.

- І? - І вона пішла.

Ми були такі молоді,

ми й не думали, що дівчина хоче від нас чогось.

- Альберто, чесно, ти мене розчаровуєш. - Вибач.

Як ти впустив таку можливість?

Бачиш? Є речі, які треба робити.

Що?

Не знаю, що б ти зробив, дорогенький.

Нагадати тобі подорож в кінці семестру?

Він не довіряв мексиканкам, бо думав, що вони його викрадуть.

Ні…

Ну, слухай, то був Пако з минулого.

Зараз Пако геть інший. Будьмо.

За Ґабріелу та можливості, які не можна впускати.

Давайте.

Та Ґабріела була розумна.

Знаєте, ми обоє були сексі. І зараз теж.

Ти сексі, Марто.

Звісно, люба. Ти гаряча! Лялечка!

І ти теж, Клаудіє. Ти теж.

Що ти робиш?

- Ти послав мені поцілунок. - Не знаю, вирвалось.

Цікаво…

Що б ти робив, якби тут з'явилася Ґабріела?

- Справді. - Що б ти робив?

Гарне питання, що б ти зробила?

Гадаю, вона прокралася в намет через репутацію Альберто.

Або через твою, Клаудіє.

- Яка репутація в Альберто? - Розпусника, милий.

- Що ще? - Легенда правдива.

Ні, заждіть-но.

Я знав, що Альберто був трохи…

- Але серйозно? Легенда? - Ні, слухайте.

- Не просто легенда, величезна легенда. - Ні, ти перебільшуєш.

Пако, там замало джину. Давай.

- Будь ласка. - Добре.

Налий гарненько.

Пабло, дивися, це Джон. Із Сіднея.

Привіт, Джоне.

А це Ганс.

Я подякував своїй кузині.

Та штука з ярмарком була раптовою і…

Сподіваюсь, тобі подобається. Найбільша кімната.

- Оця? - Так.

І що, Пабло? Що ще?

Як у Нью-Йорку? Дивовижна квартира, лофт.

Так, непогано.

Але я думаю переїхати.

- Стомився від сусідів. - Старі шкапи, на все скаржаться?

Агов, твоя кузина до тебе говорить.

Ні. Студенти, у яких цілими днями вечірки.

Трясця.

Молодь нині не поважає старших людей.

- Іди з ними, ти ж гуляка. - Я був, але зараз…

У людей робота. Коли вертаються додому, то хочуть просто спати.

Ти хочеш просто спати?

Можеш уже це зняти.

Це? Я забув, так.