Outlander

Раніше у серіалі...

Оскільки ти була вдома 20 років,

нам слід встановити, чи вдалося Джеймі прожити ще 20 років після Каллодену.

Частина мене не хоче, щоб ми його знайшли,

Бо як нам це вдасться, ти повернешся до Бостона.

Гадаю, це належить Вам.

Не думала його більше побачити.

Клер?

Це з бостонської лікарні.

Слухаю. Це доктор Рендалл.

Я запланував операцію на наступний тиждень.

Ти з цим упораєшся, Джо. Повідом мене, як усе пройшло.

Свобода й віскі нерозлучні!

Я часто цитувала це Джеймі.

Ми знайдемо його.

Саме про це мене попереджала пані Грем.

Марнувати своє життя на пошуки примари.

Час повертатися додому.

Заспівай мені пісню

Про дівчину, яка зникла

Може, ця дівчина

Це я?

З веселим серцем

Одного разу вона відпливла

Морем

До неба

Хвилі й вітер

Острови та моря

Гори, дощ і сонце

Усе, що було добре

Усе, що було гарно

Усе, що було мною

Зникло

Заспівай мені пісню

Про дівчину, яка зникла

Може, ця дівчина

Це я?

З веселим серцем

Одного разу вона відпливла

Морем

До неба

СВОБОДА Й ВІСКІ

1948 р. Перше Різдво Бріанни

Шви на місці.

Ми завершили. Зашиваймо її.

БОСТОН, ГРУДЕНЬ 1968 р.

Стривай.

Думаю, я все одно бачу тут ознаки некрозу.

Треба підтягнути.

Систолічний тиск упав до 80.

Треба контролювати кровотечу і починати зашивати.

Розберемося з некрозом, а потім я закрию кровотечу.

Щипці.

Упав до 70.

-Докторе Рендалл. -Дві секунди.

-У нас немає двох секунд. -Тоді одну.

Ножиці.

Готово.

Щипці.

Я знайшла кровотечу. Затискач.

Закривай.

75 і підвищується.

Ножиці.

Гаразд. Зашиваймо її.

«Запам'ятайте, діти,

хто приніс нам мир - тієї ночі глухої мов вітер мчав Пол Ревір».

Ну, ми всі чули ці безсмертні рядки Лонґфелло.

Тієї доленосної ночі, 18-го квітня, 1775-го року.

Один ліхтар, якщо суходолом, два - якщо морем .

Так наш герой приніс звістку про напад британців,

а потім власноруч врятував усіх.

Окрім того факту...

що все це брехня.

Ревір і справді мчав тієї ночі, але він був не один.

Насправді з ним було ще двоє.

Вільям Доуз та Семюель Прескотт.

Ревір дістався Лексінгтона, але його схопили червоні мундири.

Саме Прескотт виконав завдання.

Та його ім'я забули.

Чому?

Бо в Ревіра був кращий рекламний агент.

Гаразд. Після різдвяних канікул

ми продовжимо вивчати,

як художня проза може змінити сприйняття історії.

Гарних вам свят.

Пані Рендалл, можна Вас?

Ви не справляєтесь.

І це ніяка не несподіванка.

Я говорив з Вашими професорами, і проблеми не тільки з історією.

Може, я не така розумна, як усі звикли думати?

У такому разі Вас би в Гарварді не було.

Ваш батько був кимось більшим, ніж просто колегою.

Він був моїм другом.

Тож я завжди відчував обов'язок наглядати за Вами.

Минулого семестру Ви мали дивовижні оцінки.

Що змінилося?

Мені Ви можете сказати.

Усе гаразд.

Бріанно, Ви маєте все змінити...

інакше Ваше майбутнє тут під питанням.

1948 р. Перше Різдво Бріанни

АВАРІЙНИЙ ВХІД

Ти виглядаєш так само.

Так само, як коли ти повернулася із Шотландії.

Ти колись розкажеш мені, що насправді там сталося?

Та немає тут чого розповідати.

Ви зустріли чоловіка, леді Джейн?

Не зовсім.

Господи. Повірити не можу, що ти від мене щось таке приховала.

Ну?

Ну, дехто був.

Із минулого.

То він шотландець?

Справжнісінький.

Виглядає серйозно.

Серйозніше вже нікуди.

То що в дідька сталося?

Ми...

Ми пішли різними шляхами.

І я сподівалася, що ми зможемо колись знайти одне одного знову, але...

у долі були інші плани.

До дупи долю.

Післяопераційні звіти, які Ви просили, докторе.

На сьогодні все.

Побачимось завтра, Джо.

Далі буде.

Я так далеко заїхав.

Вороття назад уже немає.

Це або найтупіша річ, яку я робив у своєму житті,

або найгеніальніша.

Ага. З тебе 2,50, хлопче.

Решту лишіть собі.

Професор Брайан сказав мені...

Бріанно, якщо питання в цьому, то відступати не можна.

Треба її вирішити.

Ти мене не слухаєш.

Що?

Веселого Різдва.

Поглянь, хто приїхав.

Роджер.

Яка чудова несподіванка.

Що ти робиш у місті?

Я мав би вас попередити. Я точно з'явився в невдалий час.

Ні, зовсім ні.

Ми з Бріанною просто...

Верещали.

Ну, Бріанна вирішила

покинути Гарвард і з'їхати звідси.

І я вправі приймати таке рішення.

Ну, я...

Дай зателефонувати декану Требмлу. Упевнена, що він тебе поновить.

Ні! Ти мене не слухаєш!

Мені треба перепочити.

Ти хочеш, щоб я просто повернулася до Бостона і була тією, ким раніше?

Я намагалася, але це не працює.

Слухай, мені час їхати.

Вибач, Роджере. Рада була тебе бачити.

Давай завтра прогуляємося, добре?

Вибач, Роджере. Дозволь взяти твоє пальто.

Дякую, але здається, краще буде мені заселитися у свій готель.

-Я не хочу... -Дурниці.

Ні, ти лишишся тут.

Ти повертався до Інвернесса?

Ні.

Коли батька не стало, ну...

Там для мене нічого не лишилося окрім книжок та пилу.

Це твоє перше Різдво без преподобного.

Еге ж.

Еге ж, він...

Він завжди любив приносити іграшки до дитячого будинку.

Ми часто запалювали

дітей куплетом з «О, прийдіть, усі віруючі»,

а потім ласували сливовим пудингом пані Грем.

Тож, гадаю, то була одна з причин, з якої я зважився на цю поїздку.

Я хочу спробувати американське Різдво.

Може, започаткувати власні традиції.

Ми раніше щороку читали Бріанні «Різдвяну пісню».

Поки вона це не переросла, я гадаю.

Чи, може, переросли я з Френком.

Схоже, тебе як магнітом тягне до наших сімейних сварок.

А ви сварилися? Я й не помітив.

Ти ж сюди не лише заради американського Різдва приїхав, чи не так?

Це так очевидно?

Ну, я рада, що ти тут.

Бріанні треба з кимось поговорити,

а ти єдиний, хто розуміє, через що їй довелося пройти цього літа.

Еге ж, вона добре все приховує.

Ну, гадаю, це почало на неї впливати.

Налити тобі віскі?

Звичайно.

У мене є новини...

які можуть змусити тебе посміхнутися.

Ну, від хороших новин я не відмовлюся.

Я історик.

Це моя робота.

Я шукаю.

Немов той пес кістку.

Про що це ти?

Я його знайшов.

Ну, я знайшов статтю, написану в 1765-му році