Outlander

Раніше у серіалі...

Ходімо зі мною.

Я не можу. Моє місце тут, у Каллоденській пустці.

Тож якщо наша теорія вірна,

Джеймі вдалося прожити ще 20 років після Каллодену, отже 1776-й рік.

Я його знайшов. «Свобода й віскі нерозлучні».

Лише той, хто знає щось про майбутнє,

міг цитувати рядки, які тоді ще не були написані.

Поглянь на ім'я друкаря.

Александр Малкольм.

Александр Малкольм? Це ж Джеймі? Тоді ти можеш повернутися.

У всіх нас свої таємниці.

Навіть одноокий таке помітить.

Незабаром юний Віллі й сам усе побачить.

Якщо я піду, ми можемо вже більше ніколи не побачитись.

Ти зможеш із цим жити? Бо я не знаю, чи зможу.

Ти залишила Джеймі заради мене.

А тепер я мушу тобі його повернути.

Ось так.

Я не хочу, щоб Ви вештались Гай-Стріт

у такому неохайному вигляді.

Ну...

У Вас перевага - ви можете мене роздивитись зблизька.

Чи, можливо, щоб щось привести до ладу, потрібна жіноча рука.

Із цим я сперечатись не буду.

Розумний вибір.

Доброго ранку.

А. МАЛКОЛЬМ ДРУКАР І ТОРГОВЕЦЬ КНИГАМИ

Він іде.

Можете виходити.

Сморід від водоростей та віскі вас видав.

Не хвилюйся, Макдубе. Це ж лишень ми.

Юний Йен сказав учора, що ми можемо тут заночувати.

Ми втратили місця в пансіоні.

Тож тепер доводиться спати в доках.

Ви ж хоч не через парадні двері заходили?

А я тобі казав, що він нам не зрадіє.

Я вас попереджав не вештатись тут засвітла.

Я не можу дозволити, щоб цей бізнес пов'язували з такими, як ви.

Не хвилюйся ти, Макдубе.

Ми зайшли, коли було вже темно, хоч око виколи. Нас хіба що сичі бачили.

Ну, якщо ви вже тут, зробіть хоч щось корисне.

Це...

слід доставити в Арброт.

Власник «Трьох будяків» - папіст.

Передайте йому це.

ЗРАДА? Життя лиш за Шотландію

Щойно впораєтесь,

не затримуйтесь там, щоб перевірити якість місцевої випивки або жінок.

Та ми й не збиралися.

Та ні, збиралися. Саме тому я кажу вам цього не робити.

Ти нам не довіряєш, Макдубе?

Я б вам життя своє довірив.

Біда в тому, що я б не довірив вам ваші життя.

Будьте обачними.

Це тягне на держзраду.

Як спіймають, теліпатиметесь на шибениці.

Ці голодранці тут... знову.

І тобі доброго ранку, Джорді.

Той чиряк у тебе на шиї все більше.

Ти б вирізав його, поки не став причиною чергової хвилі чуми.

Це просто зоб, а не інфекція.

Ти як говориш, таке враження, що в тебе на шиї немовля висить.

Зважаючи на те, що я у Вас на службі, я мушу сюди приходити,

та чи мушу я терпіти насмішки Вашої ватаги?

Ні. Ні, ти правий.

Та ми ж не зі зла.

Еге ж. Це значить, що ти нам подобаєшся і все.

Ну, то вибачте мені, якщо я не в захваті від вашої любові.

Через чорний хід вийдете. І поспішіть.

-Поки не з'явились покупці. -Еге ж, Макдубе.

Поки ти не зайнятий, Джорді, нам треба ще поташу для пресів.

Звісно.

Може, сьогодні ввечері, поки я ще не піду додому,

Ви поділитесь зі мною ще якимись дорученнями,

щоб я міг виконати їх по дорозі до крамниці.

І не ходити туди-сюди.

То ти там, Джорді?

Тебе хоч за смертю посилай.

Ти куди ходив за тим поташем? До самого Глазго?

Це не Джорді.

Це я...

Клер.

Заспівай мені пісню

Про дівчину, яка зникла

Може, ця дівчина

Це я?

З веселим серцем

Одного разу вона відпливла

Морем

До неба

Хвилі і вітер

Острови та моря

Гори, дощ і сонце

Усе, що було добре

Усе, що було гарно

Усе, що було мною

Зникло

Заспівай мені пісню

Про дівчину, яка зникла

Може, ця дівчина

Це я?

З веселим серцем

Одного разу вона відпливла

Морем

До неба

Ти справжня.

Як і ти.

Я думала, що ти загинув.

Клер...

Що це?

Я думав, що взагалі клепки втратив і обіссявся,

але все гаразд.

Просто перекинув кухоль елю.

Ти не проти?

Зовсім ні.

Ми ж одружені.

Принаймні, я так думаю.

Еге ж.

Так і є.

Я ніколи його не знімала.

Я хочу...

Я дуже...

хотів би тебе поцілувати.

Дозволиш?

Так.

Я так давно цього не робив.

Я стільки разів тебе бачив.

Ти так часто до мене приходила...

Інколи уві сні...

Коли мене лихоманило.

Я так боявся, і був сам-один, і я знав, що мусив померти.

Коли ти була мені потрібна, я бачив тебе з посмішкою на вустах.

Твоє волосся крутилося навколо обличчя.

Ти ніколи мене не торкалася.

Зараз я можу тебе торкатися.

Не бійся.

Тепер нас двоє.

Я звільняюся!

Я протестант.

Одна справа - працювати на папіста,

але працювати на аморального папіста - це вже інше.

Джорді...

Робіть що хочете, чоловіче,

але оргії посеред крамниці - це вже занадто.

Ох, Господи Боже. Ще навіть не полудень.

Сподіваюся, у тебе не буде неприємностей.

Він повернеться. Він живе по той бік вулиці. Я все йому поясню.

Бозна-як.

У тебе є інша пара штанів?

Еге ж. У коморі.

Підеш зі мною?

Як не вважаєш це аморальним.

Дуже...

Дуже добре тебе знову бачити, Клер.

Я ніколи не думав, що...

Наша дитина.

Ось...

Мені здалося, ти хотів би...

побачити нашу дочку.

Дочку?

Нашу дочку?

Вона...

Вона знає?

Знає.

Що за чорт?

Це фотографії.

Їх роблять за допомогою штуки під назвою «камера».

Вона захоплює подобу людини,

як картина... але за допомогою світла.

Боюся, щоб роздивитися, мені знадобиться це.

Я ношу їх лише для читання.

У мене роками був яструбиний зір,

але він уже не такий гострий.

Ти ефектний, як завжди.

Я не схожий на старого?

Звісно ж ні.

Я знаю, що ми обоє...

прожили кілька років, і все, що до цього додається.

У мене є трохи сивого волосся.

Я його зафарбувала.

Хотіла виглядати...

Ну, такою ж, як коли ти мене вперше побачив.

Час не має значення, сассенах.

Для мене ти завжди будеш красунею.

А тепер...

покажи мені мою дочку.

Її ім'я.

Як ти її назвала?

Бріанна.

Бріанна.

Яке жахливе ім'я для маленької красуні.

Воно не жахливе.

Воно прекрасне.

Я обіцяла тобі назвати нашу дитину на честь твого батька Браяна.

Бріанна.

Прекрасно.

Розкажи мені про неї.

Якою вона була, коли була малою?

Що вона сказала, як навчилася говорити?