Lincoln

ВІД НАЙПЕРШИХ ДНІВ СВОГО ІСНУВАННЯ

АМЕРИКАНСЬКИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ З ДЕМОКРАТІЄЮ

БУВ ПІД ЗАГРОЗОЮ ВНУТРІШНЬОГО РОЗКОЛУ

ЧЕРЕЗ ПИТАННЯ ЛЮДСЬКОГО РАБСТВА.

ЧИ МІГ НАРОДНИЙ УРЯД ПОЄДНАТИ РАБСЬКУ Й ВІЛЬНУ ПОЛОВИНУ?

КОЖНА СПРОБА КОМПРОМІСУ ТЕРПІЛА ПОРАЗКУ, А ТИМ ЧАСОМ

АНТАГОНІЗМ МІЖ РАБСЬКИМ ПІВДНЕМ І ВІЛЬНОЮ ПІВНІЧЧЮ

ВСЕ БІЛЬШЕ ЗАГОСТРЮВАВСЯ,

АЖ ДОКИ ОДИНАДЦЯТЬ ПІВДЕННИХ ШТАТІВ НЕ ВИЙШЛИ З СОЮЗУ,

І ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА.

Дехто з нас був у Другому канзаському кольоровому полку.

Ми воювали з конфедератами при Дженкінс-Феррі торік у квітні,

після того, як ті вбили кожного солдата- негра, полоненого в Пойзон Спрінгс.

Тому при Дженкінс-Феррі ми вирішили не брати конфедератів у полон.

І не залишили в живих жодного з них.

Ті з нас, хто вижив того дня, вступили в 116-й кольоровий, сер,

з Кемп Нельсона, Кентуккі.

Як вас звати, солдате?

Рядовий... Гарольд Грін, сер.

Я капрал Айра Кларк, сер. П'ятий массачусетський кавалерійський.

Ми чекаємо там.

Кидаємо своїх коней, відправляємося з 24-м піхотним

в атаку на Вілмінгтон наступного тижня.

Як довго ви служите солдатом?

Два роки, сер.

Другий канзаський кольоровий піхотний мужньо бився при Дженкінс-Феррі.

Саме так, сер.

Вони вбили тисячу солдатів-конфедератів, сер. Були дуже відважними.

І щомісяця заробляли на 3 менше, ніж білі солдати.

Ми, хлопці з Другого канзаського...

Ще 3 утримали з нашої платні за уніформу.

Так і було, але...

Зараз платять однаково, але офіцерів-негрів все одно нема.

Мені про це відомо, капрале Кларк.

Добре, що вам це відомо, сер, але...

Чи атака на Вілмінгтон...

...тепер, коли білі люди звикли бачити негрів зі зброєю,

які б'ються за них, і допускають, що солдати-негри мають таку ж платню, -

може, за кілька років вони змиряться з ідеєю лейтенантів і капітанів-негрів.

Років через п'ятдесят, можливо, з'явиться полковник-негр.

А через сто років... право голосувати.

Чим ви будете займатися після війни, капрале Кларк?

Працювати, сер.

Можливо, ви мене наймете.

Можливо.

Але вам слід знати, сер, що мене нудить від запаху вакси,

і я не вмію стригти волосся.

Я ще не зустрічав перукаря, який постриг би мене так, щоб я помітив різницю.

- У вас жорстке волосся, як для білого. - Так.

Останній мій перукар повісився.

І передостанній. У спадок залишив мені свої ножиці.

- Президенте Лінкольн, сер. - Доброго вечора, хлопці.

Ми побачили вас, і...

- Ми були під... - Ми були в Геттісбурзі.

Ви, хлоп'ята, билися під Геттісбургом?

Ні, ми записалися добровольцями тільки минулого місяця.

Ми бачили його на відкритті цвинтаря.

Ми чули вашу промову... Боже. А якого ви зросту?

Слухай, закрий уже рота.

- Ви чули, що я казав? - Не все.

"Вісім десятків і сім років тому наші батьки утворили на цьому континенті

нову націю, зачату в свободі, націю, яка вірить

у те, що всі люди народжені рівними".

Дуже добре. Дякую.

"Тепер ми ведемо велику громадянську війну, що випробовує нашу чи іншу націю,

таким же чином зачату і сповідуючу ті ж ідеали, на здатність вистояти.

Ми зустрічаємося сьогодні на славному полі битви цієї війни".

Добре, дякую.

"Зустрічаємося, щоб зробити його частину останнім місцем

спочинку для тих, хто віддав своє життя в ім'я того, щоб наша нація змогла жити".

Його дядьки загинули на другий день боїв.

Я знаю кінець промови.

Усім встати! Розійтися!

Вам, хлопці, краще розшукати своїх. І дякую вам.

Вам дякуємо, сер. Благослови вас Боже.

І вас так само. І вас.

"Ми глибоко переконані, що ці люди загинули не даремно.

Що наша нація, з Божою поміччю, відродиться у свободі,

і що влада народу, волею народу і для народу,

не зникне з лиця Землі".

СІЧЕНЬ 1865 РОКУ

З ЧАСУ ПОВТОРНОГО ОБРАННЯ АВРААМА ЛІНКОЛЬНА МИНУЛО ДВА МІСЯЦІ

АМЕРИКАНСЬКА ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТРИВАЄ ВЖЕ ЧЕТВЕРТИЙ РІК

Наче ніч.

Корабель жене вперед якась жахлива сила,

швидкість величезна.

І хоча в темряві не видно,

я відчуваю, що ми прямуємо до берега.

На судні, схоже, більше нема ні душі.

Я дуже гостро відчуваю свою... самотність.

"Замкнутий у горіхову лушпину, я міг би вважати себе за пана

безкрайого простору, аби мені не снилося лихих снів".

БІЛИЙ ДІМ

Мабуть, мене дивує саме швидкість. Я звик рухатися неквапно.

Мені варто тебе пощадити, Моллі. Не треба переповідати тобі свої сни.

Я не хочу пощади, якщо її нема для тебе. І ти розказуй мені все, як є.

Може, це...

атака на порт Вілмінгтона.

Зазвичай корабель сниться тобі перед битвою.

Як твій казанок?

Неможливо описати.

Майже два роки, і не проходить.

Ще одна жертва війни.

Хто схоче слухати нікчемну жінку, яка скаржиться через падіння з карети?

- Я. - Дурниці.

Ти переповідаєш мені сни, от і все. Я твоя провидиця.

Це й усе, ким я для тебе стала. Мені не можна довіряти,

навіть якщо моє падіння з карети було не випадковим.

- Навіть якщо це була спроба вбивства. - Це точно був нещасний випадок.

Це був убивця, який цілився в тебе.

Як там плани великого балу?

Я не хочу говорити про бали. Тобі вони байдужі.

Практично так, але вони необхідне зло.

Я знаю.

Я знаю, до чого тобі снився корабель.

Сон не про порт Вілмінгтона. Не про військову операцію.

Він про поправку стосовно скасування рабства.

Нащо б іще ти змушував мене запрошувати до нас додому ненормальних радикалів?

Ти прагнеш зробити так, щоб цю поправку прийняли в Палаті представників

до кінця терміну президентства? До інаугурації?

Не надто витрачайся на цей бал.

Нікого не люблять більше за тебе.

Люди так не любили ще жодного президента.

Зараз ти можеш зробити що завгодно.

Не марнуй цю силу на поправку, яка точно не пройде.

Ти не забув, що Роберт приїде додому на цей прийом?

Я так і знала, що ти забудеш.

Це і є корабель, на якому ти пливеш - тринадцята поправка.

Можеш мені не казати, що я права. Я сама це знаю.

Уже пізно, місіс Кеклі.

Це треба їй для великого прийому.

Це повільна робота.

На добраніч.

Ви розповіли їй сон?

Дитина-раб, вік 12 років - 600

Два малі хлопчики - 700

Тату.

Тату, я хочу побачитися з Віллі.

Я теж, Тедді, але це неможливо.

Чому?

Віллі не стало. Його нема вже три роки.

Роль, відведена мені - підняти прапор.

Що, якщо не відмовить механізм, я й зроблю.

А піднятий прапор

залишатиметься таким завдяки діям народу.

Ось і вся моя промова.

Навіть якщо кожен республіканець у палаті проголосує за,

що зовсім не факт, бо відколи це наша партія одноголосно щось підтримує?

Але припустимо, усі наші друзі-республіканці проголосують за.

Нам все одно забракне двадцяти голосів.

- Лише двадцяти? - "Лише двадцяти?"

Двадцять голосів ми знайдемо.

Двадцять демократів, які проголосують за скасування рабства? На мою думку...

До якої я завжди дослухаюся.

- Чи вдаю, що дослухаюся. - Усіма трьома своїми вухами.

Ми скоро переможемо в цій війні. Це неминуче, правда?

Ну, перемога ще не наша.

Ви почнете другий президентський термін у статусі напівбога.

Уявіть, які можливості принесе мир.

Навіщо бруднити свій безцінний образ битвою в Палаті? Це банка з павуками.

Та сама банда безталанного бидла,

яка зарубала поправку 10 місяців тому.

Ми програємо.

А мені подобаються наші теперішні шанси.

Подумайте про перепони, з якими ми зіткнемося.

Щоб прийняти поправку, потрібно дві третини голосів.

У нас є республіканська більшість, але заледве більша за 50.

П'ятдесят шість.

Нам потрібна підтримка демократів. А її нема.

З часу останнього голосування за поправку пройшли вибори.

Шістдесят чотири демократи в листопаді втратили місця в парламенті.

Це 64 демократи, які в березні шукатимуть роботу.

Їх не лякають перевибори. Вони можуть голосувати так, як їм заманеться.

Але ми не можемо купувати голоси за цю поправку. Вона надто важлива.

Я не пропонував нічого купувати. Я лише сказав, що нам треба 20 голосів.

З початком мого другого терміну мені треба набрати людей на багато посад.

Містере президент, дозвольте представити містера і місіс Джоллі з Міссурі...

З Джефф-сіті, президенте.

Містере Джоллі.

Мем.

А це, біля каміну - державний секретар Сьюард.

Джефф-сіті?

Якось я чув історію про юриста з Джефферсон-сіті,

у якого був папуга,

котрий щоранку його будив, викрикуючи:

"Сьогодні - день, коли світ скінчиться, як написано в Біблії".

І от одного дня

юрист застрелив його, мабуть, заради тиші й спокою.

Тим самим справдивши, принаймні для птаха, його власне пророцтво.

У Джефф-сіті є лише один пункт для збору платні з водіїв,

а один чоловік, Хайнц Зауермаген з Ролли,

незаконно володіє ним майже 2 роки,

відколи ваша людина, генерал Скофілд, призначила його на цю посаду.

Але президент Монро подарував той пункт збору платні моєму діду,

а Квінсі Адамс

дав моєму батьку лист, де написано, що цей пункт наш назавжди.

У місіс Джоллі є... Покажи містеру Лінкольну лист Квінсі Адамса.

У цьому нема потреби. Просто скажіть, чого ви хочете від мене.

У містера Джоллі емфізема, він не витримує диму сигар.

Мадам, ви знаєте про пропоновану 13-ту поправку?